Справа № 1-120/11

Провадження № 1/2311/5576/11

П О С Т А Н О В А

14 листопада 2011 р.

смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарі Гонтар О.П.

за участю прокурора Сафонової О.В.

звинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Лисянка Черкаської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, не працює, не судимий, звинуваченого за ч.2 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звинувачується в тому, що він, перебуваєчи на посаді сільського голови с.Ріпки Лисянського району Черкаської області з 07.07.1987 р. по 18.11.2010 року, обіймаючи посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, а отже являючись службовою особою, маючи відповідно до п.13 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право розпоряджатися бюджетними коштами сільської ради, діючи умисно, незаконно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою привласнення та розтрати бюджетних коштів, в порушення п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» протягом січня-грудня 2007 року, не видаючи відповідного розпорядження про нарахування надбавки за високі досягнення в праці секретаря та бухгалтера сільської ради та не піднімаючи питання про встановлення вказаних надбавок щодо себе на сесії сільської ради, виплачував надбавки собі, бухгалтеру сільської ради ОСОБА_3 та секретарю сільської ради ОСОБА_4 В результаті незаконних дій ОСОБА_2 вищевказаним працівникам було виплачено надбавки: секретарю сільської ради ОСОБА_4 – 2062 грн. 21 коп., бухгалтеру сільської ради ОСОБА_3 Володимирівні – 3025 грн. 14 коп та сільському голові в сумі 3111 грн.69 коп. на загальну суму 8199 грн. 04 коп., чим завдано збитків інтересам територіальної громади на вказану суму.

Своїми діями ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України – привласнення та розтрата бюджетних коштів шляхом зловживання службовим становищем.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся та пояснив, що причиною допущенного порушення стала його неуважність, оскільки бюджетом сільської ради на 2007 рік були передбачені видатки на виплату надбавок, то вважав, що цього буде достатньо для нарахування цих виплат, рішенням сесії сільської ради виплату таких надбавок не провів через недосконале знання закону, що регулює оплату праці працівників органів місцевого самоврядування. Безпідставно отримані ним та іншими працівниками кошти повернуті в бюджет сільради в повному обсязі, тому просив звільнити його від кримінальної відповідальності відповідно до ст.48 КК України у зв’язку зі зміною обстановки.

Прокурор Сафонова О.В. не заперечує проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, вважаючи, що у зв’язку з тим, що підсудний вперше вчинив злочини, який є злочином середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, сприяв досудовому розслідуванню, щиро покаявся, тобто перестав бути суспільно небезпечною особою, а тому може бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки – втратою суспільної небезпечності, а справа відносно нього за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, провадженням закрита.

Суд, розглянувши клопотання підсудного, заслухавши його пояснення, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити вказане клопотання у зв’язку з наступним.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України – привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, санкція якої передбачає максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років, який в силу ч.3 ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Відповідно до ст.48 КК України та роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», далі –постанова Пленуму ВСУ від 23.12.2005р. №12, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

З матеріалів справи вбачається, що підсудний ОСОБА_2 вперше вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України, який є злочином середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в побуті та в суспільстві характеризується бездоганною поведінкою і сумлінним ставленням до праці, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою Ріпківською сільською радою (а.с.105), одружений, крім того він активно сприяв розкриттю вказаного злочину, щиро покаявся в скоєному, з моменту вчинення інкримінованого діяння злочинів не допускав, в даний час об’єктивно сприймає вчинене ним діяння, висловив жаль з приводу вчиненого, повернув безпідставно отримані кошти в бюджет сільської ради а тому, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що підсудний ОСОБА_2 перестав бути суспільно небезпечним.

Отже, впевнившись у тому, що діяння, передбачене ст.191 ч.2 КК України, яке вчинив підсудний, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, а також що умови та підстави його звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України, з врахуванням роз’яснень, що є у постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року, згідно з якою свідченням зміни обстановки, внаслідок чого особистість підсудної втратила суспільну небезпечність, є сплив тривалого часу після вчинення вказаного злочину, протягом якого підсудний повністю усвідомив протиправність свого вчинку, суд вважає можливим звільнити підсудного ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності відповідно до ст.48 КК України.

Згідно з ч.3 ст.7 КПК України, за наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.12, ст.48 КК України, пунктами 1, 7, 14, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», ч.3 ст.7, ст.ст.81, 282, 330, 343 КПК України суд, ,

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, у зв’язку зі зміною обстановки.

Провадження у справі закрити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд – скасувати.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом семи діб до апеляційного суду Черкаської області через Лисянський районний суд. .

Суддя Лисянського районного суду ОСОБА_1