ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2009 Справа№ 12/146-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)
суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі –Пруднікова Г.В.
за участю представників сторін:
позивач: Щербина А.П.
відповідач: Якобенчук Т.Ю.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", м. Кривий Ріг на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.09р. у справі № 12/146-08
за позовом приватного підприємства „Тріада”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Династія Україна”, м. Кривий Ріг
про стягнення 125 587,89 грн.
за заявою про розстрочку виконання рішення суду,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 року № 12/146-08 (суддя Жукова Л.В.) відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.09р. по даній справі до 09.08.2009року.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення. Апеляційна скарга не містить посилань на порушення господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті ухвали, а лише дублює заяву про надання розстрочки виконання рішення.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
В силу ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
З зазначеною нормою кореспондується стаття 115 Господарського процесуального кодексу України, якою декларується обов'язковість виконання судових рішень та відповідно до якої рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою наділений правом відстрочити або розстрочити, змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; строки виконання кожної частки також визначаються господарським судом.
При цьому підставою для розстрочення виконання рішення повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, як то зазначено в п. 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р. за №02-5/333.
Скаржником запропоновано відповідну схему з визначенням часток платежу та інтервалів їх сплати. В заяві, поданій до господарського суду, боржник просив розстрочки виконання рішення на період з 06.04.09р. по 09.08.09р.; в апеляційній скарзі вимоги щодо строків розстрочки змінені та визначені з 16.06.09р. по 18.10.09р.
В силу ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Таким чином, перегляд справи належить здійснювати в межах вимог, заявлених у місцевому суді.
При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарським судом враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, а також аналогічні наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та інші обставини.
Матеріалами справи посвідчується, що зобов’язання з оплати товарів виникли між відповідачем та позивачем з поставки товарів за договором №1/67/67, строк дії якого закінчився 31.12.07р., тобто, заборгованість позивача утворилася в 2007 році, набагато раніше виникнення кризової ситуації, однак, відповідні заходи до погашення цієї заборгованості відповідачем не вживалися, що свідчить про ухилення відповідача від добровільного погашення боргу.
Наразі відповідач більше року безпідставно користується грошовими коштами позивача, тоді як позивач несе негативні наслідки цієї недоплати у вигляді недоотримання прибутку внаслідок відсутності вказаних коштів в обігу та інфляційних втрат.
Матеріали справи дійсно вказують на наявність у відповідача зобов’язань за кредитними договорами, що само по собі не свідчить про скрутне фінансове становище останнього, оскільки використання кредитів для поповнення обігових коштів є постійною практикою в підприємницькій діяльності боржника, а наявність таких зобов’язань не являється підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду.
Посилання скаржника на наявність дебіторської заборгованості у розмірі 12 923 000 грн., що виникла з причини несплати контрагентами грошових коштів за отриманий товар, документально не підтверджено; докази, які б свідчили про наявність дебіторської заборгованості, відсутність обігових коштів, складний фінансовий стан підприємства, що унеможливлювало б виконання вищезгаданого рішення суду, відповідачем не надані.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував докази в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду та дійшов висновку про недоцільність надання такої розстрочки.
З огляду на відповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо її скасування. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу вищевикладеного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 103, 106, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 року у справі №12/146-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Династія Україна” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Л.О.Чимбар
Л.В. Чоха