ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2009                                                                                       Справа№  9/72-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Джихур О.В.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Храпко Світлана Анатоліївна,

                        довіреність №б/н від 30.01.09, представник.

від позивача: Гордієвич Артур Олегович,

                        довіреність №1 від 30.01.09, представник.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, Дніпропетровська область, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р. у справі №9/72-09

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю “Лібро-Т”, м.Дніпропетровськ  

до                   фізичної особи –підприємця ОСОБА_3,

                       Дніпропетровська область

про                 витребування майна за договором.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р.                  (суддя Подобєд І.М.) у справі №9/72-09 позовні вимоги товариства з                              обмеженою відповідальністю “Лібро-Т”, м.Дніпропетровськ, задоволено повністю.                     Відповідача, фізичну особу –підприємця ОСОБА_3, Дніпропетровська область, зобов’язано повернути позивачеві, товариству з обмеженою відповідальністю “Лібро-Т”, м.Дніпропетровськ, майно - напівтуші свині заморожені за договором зберігання №06/06/2008 від 06.06.2008р. у кількості 20 099,00 кг на суму  363 791,90 грн. Окрім того, з відповідача, фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, Дніпропетровська область, на користь позивача,  товариства з обмеженою відповідальністю “Лібро-Т”, м.Дніпропетровськ, стягнуто 3 637,92 грн. витрат на сплату держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, за умов неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, у зв’язку з чим просить дане рішення змінити, зобов’язавши відповідача повернути майно за договором зберігання №06/06/2008 від 06.06.2008р. у кількості 2 349,11 кг на суму 42 518,00 грн., в іншій частині позовних вимог –відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 06.06.2008р. між сторонами був укладений договір зберігання за №06/06/2008, за умовами якого Зберігач (відповідач у справі) зобов’язався прийняти на зберігання та повернути у повній цілості товар (напівтуші свині заморожені) у кількості 20 000,00 кг загальною вартістю 362 000,00 грн.

Пунктом 5.1.10. договору встановлено відсутність у Зберігача (відповідач у справі) без згоди Поклажодавця (позивач) права користування переданим на зберігання товаром, а також, права передачі даного товару у користування іншим особам.

На виконання умов договору, відповідачем від позивача, за наявною у матеріалах справи накладною №16 від 12.06.2008р., було прийнято на зберігання товар (напівтуші заморожені) у кількості 20 099,00 кг загальною вартістю 363 791,90 грн. (а.с.14).

Статтею 938 Цивільного кодексу України зазначено, що Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення Поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення Поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від Поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Строк зберігання був визначений сторонами у п.3.3. договору і складав                            14 календарних днів. Додатковими угодами №2/07/2008 від 02.07.2008р. та №11/07/2008 від 11.07.2008р. строк зберігання був продовжений спочатку до 04.07.2008р., а потім, до 11.07.2008р. Тобто, загальний термін узгодженого договором та додатковими угодами до нього зберігання товару складає 20 діб. (а.с.8-12).

Згідно ст.946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Пунктом 4.1. договору встановлений розмір плати за зберігання товару, що  складає 1,00 грн. за добу.

Відповідно до умов договору, а саме, п.4.1., платіжним дорученням №94                             від 27.06.2008р. позивачем було сплачено відповідачеві 20,00 грн. за зберігання майна. (а.с.13).

Отже, позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином, товар (напівтуші заморожені) відповідачеві на зберігання передав, вартість зберігання відповідно до умов договору, відповідачеві сплатив. Проте, відповідач, по закінченню строку зберігання, передане йому майно у належній кількості повернути відмовився, досудову вимогу від 28.08.2008р. за №28/08 щодо повернення майна у кількості 20 099,00 кг на загальну суму 363 791,90 грн. залишив поза увагою.(а.с.21).

У зв’язку з зазначеним вище, позивач був змушений звернутись за захистом порушених прав до суду.

Отже, предметом спору є неналежне виконання зобов’язань за договором зберігання.

В апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач стверджує, що за усною домовленістю з позивачем здійснив частковий розрахунок за товар (напівтуші свині заморожені) готівкою у сумі 321 273,00 грн. Отже, залишок боргу за зазначеним вище договором зберігання, на думку відповідача,  складає лише 42 518,90 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідачем, на підтвердження факту часткового розрахунку за договором, суду не надано жодного документу, більш того, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу факт часткового розрахунку за даним договором зберігання повністю спростовується. Отже, зважаючи на викладене вище, твердження відповідача щодо здійснення часткового розрахунку за спірним договором, на думку судової колегії, взяті до уваги бути не можуть.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

Відповідно до ст.ст.944,949 Цивільного кодексу України, Зберігач не має права без згоди Поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі, більш того, Зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.  Річ має бути повернена Поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Отже, на думку судової колегії, судом першої інстанції вірно зобов’язано відповідача повернути позивачеві, товариству з обмеженою відповідальністю “Лібро-Т”, м.Дніпропетровськ, прийняте на зберігання майно - напівтуші свині заморожені за договором №06/06/2008 від 06.06.2008р. у кількості 20 099,00 кг на суму 363 791,90 грн., а також, стягнуто з відповідача,  як з особи, з вини якої виник спір, витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає викладені в апеляційній скарзі заперечення відповідача необґрунтованими та документально спростованими, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р. у справі №9/72-09 таким, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстав для його скасування –не знаходить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р.                                  у справі №9/72-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, Дніпропетровська область,  –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                            І.М. Науменко

           Суддя                                                                                       Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                                   О.В. Джихур