ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            27.05.2009                                                                            Справа№  17/125

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Міняйло В.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: ОСОБА_1

        відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2, с. Бобринка Бобринецького району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від  12.03.09р. у справі № 17/125

за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Бобринець Кіровоградської області

до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2, с. Бобринка Бобринецького району Кіровоградської області

про стягнення 302 344,19 грн.,

                                                             ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду  Кіровоградської області з позовом до відповідача про стягнення  суми 302 344,19 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), що становила 99 733,19 грн. прямих збитків, 196 611,0 грн. упущеної вигоди та 6000,0 грн. моральної (немайнової) шкоди.  

Рішенням господарського суду від 12.03.2009 року у справі № 17/125 (суддя Таран С.В.) позовні вимоги задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто 56640 грн. шкоди, 566,0 грн. витрат на сплату державного мита та 22,45грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення та доведення факту заподіяння шкоди позивачу; натомість вимоги в частині стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди належними доказами не доведені.  

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду змінити, стягнувши на користь позивача 7776 грн. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме, неповне дослідження обставин у справі, не проведення експертизи та неврахування висновків слідчих органів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.05.09р.

В судовому засіданні 27.05.09р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, згідно даних державної реєстрації позивач –ОСОБА_1, з 05.10.2000 року являється суб’єктом господарювання, підприємницька діяльність якого полягає в обробітку землі та вирощуванні сільськогосподарських культур.

У строковому платному користуванні позивача на підставі договорів оренди землі від 05.05.2003 року та від 15.05.2004р. перебувають земельні ділянки №№ 318 та 321 площею 6,02 га та 5,55 га, розташовані на території Миколо-Бабанської сільської ради  Бобринецького району Кіровоградської області.

В серпні 2008 року посіви озимого ріпаку, що належали позивачу, на зазначених ділянках були скошені та вивезені, як встановлено слідчими діями, головою селищного (фермерського) господарства ОСОБА_2, чим позивачу було спричинено збитки, відшкодування яких останній вимагає у сумі 99 733,19 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З зазначеною нормою кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме, ч.3 ст. 147, ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно яких збитки, завдані суб’єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами,  відшкодовуються йому відповідно до закону.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою  та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Матеріалами справи посвідчується наявність протиправної поведінки з боку відповідача, що спричинило порушення прав позивача; наявність шкоди позивача у вигляді неотримання врожаю з орендованих земельних ділянок; наявність вини відповідача в даному порушенні та наявність прямого причинного зв’язку між ними.   

Факт вивезення врожаю озимого ріпаку зі спірних ділянок відповідач не заперечив та визнав  вимоги позивача у сумі 5 323,51 грн. - у відзиві на позов.; у сумі 7776,0 грн. - в апеляційній скарзі.

Сторони не дійшли згоди щодо обсягу озимого ріпаку, зібраного відповідачем на спірних ділянках, що безпосередньо впливає на суму спричиненої шкоди.

Докази надані позивачем (висновок спеціаліста Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 15.01.09р. (т.І а.с.57), довідка  від 02.02.09р. (т.І, а.с.76, відмовний матеріал № 758, довідки Миколо-Бабанської сільської ради та ін.) та відповідачем (відмовний матеріал № 70 (т.І,а.с.83-106), довідка та акт Кіровоградського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів та якості продукції (т. І, а.с. 144-148) та ін.) не являються належними доказами у справі і не свідчать беззаперечно про врожайність зазначеної культури у спірний період на спірних земельних ділянках, внаслідок чого обґрунтовано не були прийняті до уваги господарським судом.

За вказаних обставин прийняття у якості похідних даних інформації Головного управління статистики у Кіровоградській області  (т.І, а.с.138), відповідно до якого середня урожайність ріпаку озимого у сільськогосподарських підприємствах Бобринецького району за 2008 рік становила 20,4 ц (2,04 тн) з 1 га, здійснено господарським судом правомірно.

Підставність застосування судом при розрахунку спричиненої шкоди вартості озимого ріпаку у розмірі 2400 грн. за тону (на підставі висновку спеціаліста Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 12.08.2008р.(т.І, а.с.18)) сторонами не заперечується.

Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що загальна вартість врожаю, зібраного відповідачем з орендованої позивачем площі 11,57 га в кількості 23,6 тн. вартістю 2400 грн за тону, становила 56 640,0 грн. (11,57х2,04х2400) та задовольнив позовні вимоги в зазначеній сумі.

Вимоги позивача в частині відшкодування упущеної вигоди та моральної (немайнової) шкоди, доказування розміру яких покладено на позивача, правомірно не задоволені господарським судом, оскільки вимоги приватного підприємця в даній частині належними доказами доведені не були.

Наразі не доведені належними доказами і твердження скаржника про відсутність посівів озимого ріпаку на спірних земельних ділянках, рівно як необґрунтовані і вимоги щодо доцільності проведення експертизи родючості ґрунту останніх. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить п. 1 ст. 43 ГПК України і тому до уваги не беруться.

В силу ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування зазначеного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2009 року у справі №17/125 залишити без змін, а апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

             Головуючий                                                                             І.В. Тищик

              Судді:                                                                                       Л.О.Чимбар

                                                                                                                Л.В.Чоха