ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
19.02.2007 |
Справа №2-22/18691-2006А |
За позовом - СПД ОСОБА_1. ( АДРЕСА_1)
До відповідача - ДПІ в м. Сімферополі ( м. Сімферополь, вул.М.Залкі 1/9).
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суддя ЯковлєвС.В.
За участю секретаря Дулімової В.І.
представники:
Від позивача - ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1
Від відповідача - Шиленко О.В. - держ.пода.інспектор, , дов від15.12.2005 р. р.
Сутність спору: СПД ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 26.10.2006 р. ДПІ у м.Сімферополь ( далі відповідач), згідно з яким йому нараховане податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб . Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву ( вих. НОМЕР_3 від 11.12.2006 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що у позивача, згідно з Декретом КМУ “Про прибутковий податок з громадян”, були відсутні документально підтвердженими витрати на суму 208333 грн. , у зв'язку з чим ним у 2005 р. занижений дохід на зазначену суму , тому на відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив
У період часу з 04.10.2006 р. по 10.10.2006 р. відповідачем проводилась документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені взаємовідносин з ТОВ “Вістем” за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р. За результатами вказаної перевірки 10.10.2006 р. складено акт НОМЕР_4.
У вказаному акті перевірки зафіксовані висновки відповідача про те, що позивач у порушення ст.13 IV розділу Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян” відніс до складу витрат кошти , які документально не підтверджені, на суму 208333,00 грн., у зв'язку з чим йому донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27083,33 грн.
На підставі акту перевірки від 10.10.2006 р. НОМЕР_4 відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 26.10.2006 р. НОМЕР_2, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 27083,33 грн.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 01.01.2004 р. (п. 22.1.)
Відповідно до п. 22.10 зазначеного закону до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності продовжує діяти р.IV Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян” у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
У ст.13 Декрету визначено, що оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає , що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.
Згідно з п. 5.1 ст.5 вказаного закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі договорів поставки , укладених з ТОВ “Вістем” 01.07.2005 р., 12.07.2005 р. та 27.07.2005 р., позивач отримав від останнього товар - цукор - на загальну суму 250000 грн. Факт отримання вказаного товару підтверджений податковими та товарно-транспортними накладними , які видані ТОВ “Вістем”, про отримання товару зроблений запис у Книзі обліку придбаного товару позивача.
Надані позивачем документи свідчать про те, що позивач вніс до каси ТОВ “Вістем” 250 000 грн. , здійснюючи оплату за придбаний цукор.
Відповідач у акті перевірки НОМЕР_4 та у своїх запереченнях вказує на те, що рішенням Шеченковського районного суду м. Київа від 03.03.2005 р. по справ № 2-3844/2004 визнані недійсними установчі документи ТОВ “Вістем” з моменту внесення в державний реєстр , свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Вістем” № 39041939, тому, на його думку, у позивача були відсутні правові підстави відносити кошти , витрачені на придбання цукру у ТОВ “Вістем”, до валових витрат , безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Проте, з такими висновками погодитись неможна тому, що, як вказано вище, матеріали справи свідчать про те, що за період часу з 01.07.2005 р. по 27.07.2005 р. позивач отримав від ТОВ “Вістем” товару на загальну суму 250 тис. грн., сплативши останньому у повному обсязі його вартість.
Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не перераховував вартість придбаного товару або його не отримав, він також на надав доказів того, що позивачу було відомо про рішення Шеченківського районного суду м. Києва від 03.03.2005 р. по справ № 2-3844/2004 .
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про понесення позивачам витрат на придбання у ТОВ “Вістем” відповідно до умов договорів поставки , укладених 01.07.2005 р., 12.07.2005 р. та 27.07.2005 р., цукору, його отримання першим, суд вважає, що він, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , правомірно включив до валових витрат суму коштів , перерахованих ТОВ “Вістем” за придбаний товар.
Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв'язку з визнанням Шеченковським районного суду м. Києва недійсними установчі документи ТОВ “Вістем” з моменту внесення в державний реєстр , свідоцтво про його реєстрацію платника податку на додану вартість понесені позивачем витрати на придбання товару у останнього не можуть підтверджуватись податковими накладними та прибутковими ордерами, оформленими ТОВ “Вістем” .
При цьому суд бере до уваги те, що матеріали справи свідчать про те, що свідоцтва про реєстрацію ТОВ “Вістем” платником Податку на додану вартість № 39041939 було анульовано лише 22.11.2005 р. , а позивачем укладені і виконані договори поставки до анулювання зазначеного свідоцтва , а матеріалами справи , як вказано вище, не підтверджується те, що позивач , здійснюючи з ТОВ “Вістем” правочини, взагалі знав про ухвалення рішення Шеченківським районним судом м. Києва.
На підстві викладеного, суд приходить до висновку , що відповідач в акті НОМЕР_4 зробив висновки, які не відповідають діючому законодавству, та дійсним обставинам справи, що призвело до необґрунтованого виключення з валових витрат , безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу позивачем, сум сплачених ним ТОВ “Вістем” за придбаний у нього товар.
В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги у частині визнання нечинним податкового повідомлення рішення відповідача від 26.10.2006 р. НОМЕР_2 підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.02.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 26.02.2007 р.
Керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в
1. Позов задовольнити .
2. Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі ( м. Сімферополь, вул.М. Залкі 1\9) від 26.10.2006 р. НОМЕР_2.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_5, п/р НОМЕР_6) 3 грн.40 коп. державного мита.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.