Справа №2а-370/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Бовчалюк З.А. суддів Олексюка А.В., Грушицького А.І. при секретарі Захаровій Н.А.

з участю представника відповідача ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради, Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку, ОСОБА_4 праці та соціальної політики України, ОСОБА_4 фінансів України та Державного казначейства України про стягнення разової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради, Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку про стягнення разової грошової допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що є учасником війни. Відповідно до ст. 14 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вона має право на отримання до 5 травня щорічної разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Проте, в порушення зазначених вимог закону, в 2005 році їй було виплачено лише 50 гривень, в 2006 році - 50 гривень та в 2007 році - 55 гривень.

Просить стягнути з відповідача щорічну разову грошову допомогу за 2005 - 2007 роки в сумі 3148 гривень.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19 травня 2008 року залучено до участі в справі в якості відповідачів ОСОБА_4 праці та соціальної політики України, ОСОБА_4 фінансів України та Державне казначейство України.

Позивач в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності.

Представник відповідача - ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що статтею 34 Закону України " Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлені абсолютні розміри виплат, передбачених Законом України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Учасникам війни у 2005 - 2006 роках така виплата здійснювалась у розмірі 50 гривень, а у 2007 році - у розмірі 55 гривень. Крім того, вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до суду.

Представники ОСОБА_4 Фінансів України та Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку в судове засідання не з'явилися, направили суду заперечення, в яких просять справу розглядати у їх відсутності та відмовити в задоволенні позову.

Представники Державного казначейства України, ОСОБА_4 праці та соціальної політики України в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 є учасником війни, що стверджується копією посвідчення серії Д-І № 012873 (а.с. 4).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до вищезазначеної норми закону позивач має право на щорічну грошову допомогу, що становить три мінімальних пенсій за віком.

Згідно до ст. . 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію даного закону здійснюється органами праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного та міського бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, позивачеві в 2007 році виплачено до 5 травня щорічну разову допомогу в розмірі 55 гривень згідно статті 29 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік".

Щодо виплати спірної грошової допомоги позивачу у 2007 році в розмірі 55 гривень, суд вважає зазначену виплату неправомірною з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі і положення пункту 13 статті 71 , яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, положення статті 71 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" є такими, що обмежують права та пільги учсників війни, а тому не можуть застосовуватися, так як вони суперечать Конституції України про недопустимість звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів.

Оскільки положення Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які передбачають виплату разової щорічної допомоги є чинними, позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Разом з тим, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права наданого Законом є безпідставними.

Враховуючи наведене, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня, здійснена відповідачем в розмірі 55 гривень, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" є такою, що порушує норми спеціального закону.

Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України " Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІП, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року у розмірі 406 гривень з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року.

При цьому статтею 62 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Отже, мінімальний розмір пенсії за віком станом на 01.04.2007 рік складав 410 гривень, три мінімальних пенсій буде становити 1230 гривень.

Визначаючи розмір стягнення, суд бере до уваги, що позивачу в 2007 році виплачено щорічну грошову допомогу в розмірі 55 гривень, а тому до стягнення підлягає сума в розмірі 1175 гривень.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що по адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами в судовому засіданні не доведено правомірності дій щодо виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 55 гривень.

В задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку, ОСОБА_4 праці та соціальної політики України, ОСОБА_4 фінансів України та Державного казначейства України слід відмовити, оскільки відповідно до ст. . 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання А тому, належним відповідачем у даній справі слід вважати ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради.

Таким чином, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради в користь позивача щорічну грошову допомогу учаснику війни в сумі 1175 гривень.

Вимога позивача про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік та 2006 рік до задоволення не піддягає, оскільки останнім були пропущені процесуальні строки звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 99 КАС України та на їх застосуванні наполягали відповідачі.

Керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. хт.. 8, 10, 11, 86, 159, 162, 163, 167 КАС

України, ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 соціальної політики Луцької міської ради в користь ОСОБА_3 1175 /одна тисяча сто сімдесят п'ять / гривень недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику війни за 2007 рік.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з часу складання постанови в повному обсязі, та подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.