Справа №22-ц-610/ 2009р. Головуючий 1 інст. - Силантьєва Є.Е.
категорія -захист честі та гідності Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Кукліної Н.О.
суддів - Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.
при секретарі: Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30.03.2008 року відповідачка по справі дзвонила на домашній телефон позивачки, вимагаючи повного утримання її та її дитини за рахунок позивачки та її чоловіка. Також, позивачка вказує, що відповідачка ОСОБА_2 на протязі двох років постійно тероризує родину позивачки, шляхом звернення до правоохоронних та судових органів. В своїх заявах ОСОБА_2, на думку позивачки, викладає неправдиві відомості, які не відповідають дійсності, про нібито погрози з боку позивачки, чим принижує честь та гідність позивачки. Так, відповідачка неодноразово направляла заяви до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи відносно позивачки. За всіма заявам були постановлені постанови про порушення кримінальних справ. Позивачку неодноразово викликали повістками до райвідділу, внаслідок чого вона повинна була відпрошуватися у керівництва. Всі зазначені дії відповідачки псують її ділову репутацію. Також, позивачка зазначає, що неправомірними діями відповідачки їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевному болю та стражданнях, які вона зазнала у зв'язку з розповсюдженням неправдивих свідчень, порушення недоторканності її ділової репутації, приниженням гідності та честі. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідачки значно погіршився її стан здоров'я, внаслідок чого позивачка втратила дитину. Таким чином, ОСОБА_1 просить зобов'язати ОСОБА_2 в письмовій формі спростувати перед нею, її керівництвом та Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківської області поширені відповідачкою недостовірні відомості, та стягнути з останньої моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що суд постановив необґрунтоване рішення, яке не відповідає дійсності, не врахував всіх обставин, що мають значення для справи, порушив принцип рівності перед законом. Вважає рішення не законним та таким, що не відповідає дійсності.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що її права були порушені з вини відповідачки, а також доказів спричинення моральної шкоди з вини відповідачки.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки суду правильні, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, зокрема Постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до правоохоронних органів із заявами про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 з приводу зазначених заяв були винесені постанови про відмову у порушення кримінальних справ від 20.08.2006 року, 04.03.2007 року, 10.04.2008 року. При цьому відповідачка дійсно зверталася із заявами про порушення кримінальних справ, в яких зазначала, що її чоловік- ОСОБА_3, не пускає її до дому, вчиняє сварки, погрожує, а також зазначала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погрожують їй та її родині, тому просила надати правову оцінку діям позивачки та її чоловіка, та прийняти міри безпеки для неї та її доньки.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України ?ро звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що відповідачка зверталася до правоохоронних органів із заявами, в яких повідомляла про можливе порушення законів позивачкою та вимагала поновлення законності.
Частиною 3 ст.277 ЦК України передбачено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Водночас у рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003р. №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) зазначено, що звернення громадян до правоохоронних органів, які містять певні відомості про недодержання законів, передаються чи повідомляються н з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами.
Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронних органів завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Суб'єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої інформації.
Особа має право на звернення до суду, іншого правоохоронного органу чи державного органу, організації, наділених відповідно до закону владними повноваженнями із заявою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган чи організація наділені владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника. Таке звернення для вирішення спору, поновлення прав чи захист законних інтересів або для поновлення законності не є поширенням відомостей, як це розуміється у ст.32 ч.4 Конституції України.
Висловлювання відповідачки у скаргах та заявах стосовно дій позивачки, її чоловіка не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до ст.47-1 Закону України ?ро інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Згідно ч.3 ст.277 ЦК україни негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до ст.60 ЦПК України не не надала суду доказів того, що її права були порушені з вини відповідачки, а тому суд першої інстанції не мав підстав для задоволення її позову та для зобов'язання ОСОБА_2 в письмовій формі спростувати перед позивачкою, її керівництвом та Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківської області поширені нею недостовірні відомості у відповідності до ч.7 ст.277 ЦК України. При цьому суд правильно зазначив, що відповідачка не розповсюджувала відомості, які порочать честь, гідність позивачки на роботі, за місцем мешкання, або третім особам.
Судова колегія погоджується з рішенням суду в частині відмови стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження зазначених нею фактів як на підставу своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди у відповідності до ст.ст.23, 1167 ЦК України .
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заподіяння ОСОБА_1 відповідачкою моральної шкоди.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачкою причинного зв'язку між діями відповідачки та душевними стражданнями позивачки, а також факту негативних переживань.
Надані позивачкою медичні довідки, та лікарняні свідчать про стан здоров'я позивачки, але останньою не надані докази про причинний зв'язок між діями відповідачки та станом здоров'я позивачки
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують
В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -