ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 414
РІШЕННЯ
Іменем України
15.02.2007 | Справа №2-8/18736-2006 |
За позовом – ЗАТ “Камиш – Бурун”, м. Керч
До відповідача – Приватне підприємство “Мале приватне спортивне підприємство “Кентавр”, м. Керч
Про визнання недійсним договору оренди.
Суддя Чумаченко С.А.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – Гутніков А.А., пред-к за дов. №1564 від 29.12.2005 року.
Від відповідача – Кручко Ф.О., пред-к за дов. №202/11 від 16.11.2006 року.
Сутність спору: позивач, закрите акціонерне товариство “Камиш – бурун” звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача приватного підприємства “Мале приватне спортивне підприємство “Кентавр”, просить визнати недійсним в повному обсязі договір оренди №6-АР від 05.12.2003 року.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що договір оренди №6-АР від 05.12.2003 року є нікчемним у зв’язку з тим, що не дотримано нотаріальне посвідчення договору, також мотивує відсутністю правовідносин по договору №6-АР від 05.12.2003 року у зв’язку з відсутністю акту приймання – передачі майна за договором.
Відповідач представив відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Справа слуханням відкладалася, в судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку ст. 77 Господарсько процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
05.12.2003 року між МПСП “Кентавр” – орендодавцем та ЗАТ “Камиш бурун” – орендарем укладено договір оренди №6-АР.
Відповідно до п.1.1. даного договору, за цим договором орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину приміщення (додаток №1 до дійсного договору), загальною площею 1176,11 кв.м., що належить на праві власності орендодавцю будівлі, яка знаходиться за адресою: АР Крим,
м. Керч, вул. Орджонікідзе, 12 – об’єкт оренди.
Відповідно до п.2.3. договору, надання та повернення об’єкту оренди оформлюється актами приймання – передачі, в яких вказується технічний стан об’єкту на момент передачі.
Пунктом 6.1. договору оренди зазначається, що договір укладений з 05.12.2003 року по 31.12.2004 року.
Відповідно до п.6.2. вищевказаного договору, строк дії договору продовжується за взаємною згодою сторін. Якщо у 30-ти денний строк до закінчення строку дії договору не одна зі сторін не заявить про його розірвання, договір вважається автоматично продовжений на невизначений строк.
15.01.2005 року на виконання п.2.3. договору оренди №6-АР від 05.12.2003 року, між МПСП “Кентавр” – орендодавцем та ЗАТ “Камиш бурун” – орендарем складений та підписаний акт приймання – здачі нежилих приміщень загальною площею 1176,11 кв.м., розташованих в будівлі, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 12.
Суд зазначає, по – перше, твердження позивача, що сторони не підписали акт приймання – передачі нежилих приміщень загальною площею 1176,11 кв.м., розташованих в будівлі, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Керч,
вул. Орджонікідзе, 12, в порушення вимог ст. 795 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим позивач фактично не отримував в оренду майна за договором оренди №6-АР, не знаходить свого підтвердження у зв’язку з тим, що Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006 року у справі №2-5/11330-2006 задоволений позов ПП “МПСП “Кентавр” до ЗАТ “Камиш – бурун” про стягнення орендної плати за договором оренди №6-АР від 05.12.2003 року, тобто судом встановлено факт дійсності укладеного договору оренди №6-АР. Дане Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим ніким не оскаржене та набрало законної силу у відповідності з законодавством.
Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
По – друге, договором оренди №6-АР від 05.12.2003 року встановлено, що договір укладений з 05.12.2003 року по 31.12.2004 року, та згідно з Актом приймання – здачі, майно за договором було повернено 15.01.2005 р. в результаті чого закінчився строк дії договору.
Відповідно до ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Щодо нотаріального посвідчення договору, суд пояснює.
Згідно ч.2 ст. 5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
16.01.2003 року прийнятий новий Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Суд встановив, що оспорюваний договір укладений 05.12.2003 року. Отже цивільно – правові відносини за даним договором регулюються Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 року.
Відповідно до ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу Української РСР, договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі.
Таким чином нотаріальне посвідчення договору оренди №6-АР від 05.12.2006 року не потрібне.
Згідно ст. 43 Цивільного кодексу Української РСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Відповідно до ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні 15.02.2007 року оголошена вступна та резолютивна частині рішення.
Повний текст рішення підписано 26.02.2007 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-84 ГПК України, суд –
ВИРIШИВ:
В задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.