ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
19.02.2007 |
Справа №2-22/18690-2006А |
За позовом - СПД ОСОБА_1. ( АДРЕСА_1)
До відповідача - ДПІ в м. Сімферополі ( м. Сімферополь, вул.М.Залкі 1/9).
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суддя ЯковлєвС.В.
За участю секретаря Дулімової В.І.
представники:
Від позивача - ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1
Від відповідача - Шиленко О.В. - держ.пода.інспектор, , дов від15.12.2005 р. р.
Сутність спору: СПД ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 26.10.2006 р. ДПІ у м.Сімферополь ( далі відповідач), згідно з яким йому нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції . Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.
Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву ( вих. НОМЕР_3 від 11.12.2006 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що у позивача згідно з законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку з тим, що засновницькі документи ТОВ “Вістем” згідно з рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03.03.2005 р. визнані недійсними з моменту їх державної реєстрації.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив
У період часу з 04.10.2006 р. по 10.10.2006 р. відповідачем проводилась документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені взаємовідносин з ТОВ “Вістем” за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р. За результатами вказаної перевірки 10.10.2006 р. складено акт НОМЕР_4.
У вказаному акті перевірки зафіксовані висновки відповідача про те, що позивач в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплачені в якості составної частини ціни товару, придбаного у ТОВ “Вістем” , установчі документи якого були визнані недійсними з моменту їх державної реєстрації рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03.03.2005 р. Відповідачем зроблений висновок про те, що в наслідок зазначених дій позивач занизив частку суми податкових зобов'язаннь з ПДВ на 41666,67 грн.
На підставі акту перевірки від 10.10.2006 р. НОМЕР_4 відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 26.10.2006 р. НОМЕР_2, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 41666,67 грн. та відповідно до п.п.17.1.3 ст. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані фінансові санкції у сумі 20833,34 грн. - у розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому ) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
П.п. 7.4.1. п. 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
Відповідач у акті перевірки НОМЕР_4 та у своїх запереченнях вказує на те, що рішенням Шеченковського районного суду м. Київа від 03.03.2005 р. по справ № 2-3844/2004 визнані недійсними установчі документи ТОВ “Вістем” з моменту внесення в державний реєстр , свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Вістем” № 39041939.
Матеріали справи свідчать про те, що за період часу з 01.07.2005 р. по 27.07.2005 р. позивач отримав від ТОВ “Вістем” товару на загальну суму 250 тис. грн. ( у тому числі ПДВ у розмірі 41666,67 грн.), сплативши останньому у повному обсязі зазначену суму.
З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з ТО“³стем” ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.
Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач знав про рішення Шеченковського районного суду м. Києва від 03.03.2005 р. по справ № 2-3844/2004.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ , які були не менш сум його зобов'язань по ПДВ у зазначені звітні періоди, надання ним усіх видаткових та податкових накладних на товар , отриманий у ТОВ “Вістем” , суд вважає, що позивач правомірно включив 41666,67 грн. до сум бюджетного відшкодування.
Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв'язку з визнанням Шеченковським районного суду м. Києва недійсним свідоцтва про реєстрацію ТОВ “Вістем” платником Податку на додану вартість № 39041939 на момент перевірки позивача ПДВ у вказаниі вище сумі, включені останнім до податкового кредиту, залишився не підтвердженим зазначеними у п. 7.4. Закону України “Про податок на додану вартість” документами.
При цьому суд бере до уваги те, що матеріали справи свідчать про те, що свідоцтва про реєстрацію ТОВ “Вістем” платником Податку на додану вартість № 39041939 було анульовано тільки 22.11.2005 р. , а позивачем укладені і здійснені правочини до анулювання зазначеного свідоцтва, матеріалами справи, як вказано вище, не підтверджується те, що позивач , здійснюючи з ТОВ “Вістем” правочини, взагалі знав про ухвалення рішення Шеченківським районним судом м. Києва.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 41666,67 грн .
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.
Як зазначено вище , суд не встановив порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в діях позивача по віднесенню до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 41666,67 грн., сплаченої під час розрахунків за отриманий від ТОВ “Вістем” товар. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у сумі 20833,34 грн.
Крім того, суд приймає до уваги, що під час розгляду справи ТОВ “Вістем” не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідач в акті НОМЕР_4 зробив висновки, які не відповідають діючому законодавству та обставинам справи, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов'язання по ПДВ та нарахування ним штрафних санкції.
В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги у частині визнання нечинним податкового повідомлення рішення відповідача від 26.10.2006 р. НОМЕР_2 підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.02.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.02.2007 р.
Керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі (м. Сімферополь, вул.М. Залкі 1\9) від 26.10.2006 р. НОМЕР_2.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1. (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_5, п/р НОМЕР_6) 3грн.40 коп. державного мита.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.