ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

21 березня 2007 р.

№ 21/126

 

  Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ

 

на постанову

від 14.11.2006 Київського апеляційного господарського суду

 

у справі господарського суду

№ 21/126 м. Києва

 

за  позовом

Приватного підприємства “Містобудівник”, м. Київ

 

до  3-я особа

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ  Приватне підприємство “Віксен”, м. Київ

 

про  зустрічний позов  до  про

визнання договору недійсним та стягнення 183 000,00 грн.  Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ  Приватного підприємства “Містобудівник”, м. Київ   стягнення 57 239,50 грн.

 

за участю представників сторін:

 

від позивача       -  не з'явилися

від відповідача   -  Кірста О.П.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Приватним підприємством “Містобудівник” заявлено позов до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним договору за НОМЕР_1; стягнення коштів в сумі 90000,00 грн., сплачених за договором та  46500 грн. на відшкодування збитків.

 

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 подано зустрічний позов про стягнення 57239,50 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором та зобов'язання повернути майно.

 

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.09.2006  Приватному підприємству “Містобудівник” у задоволенні позову відмовлено.

 

Зустрічний позов задоволено частково.

 

На користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 стягнуто 30000 грн. та судові витрати.

 

Судове рішення вмотивовано тим, що суб'єктом підприємницької діяльності  ОСОБА_1 виконані роботи, передбачені договором від 04.10.2004, що свідчить про вчинення нею дій на схвалення угоди, у зв'язку з чим підстав для визнання недійсним договору від 04.10.2004 згідно ст. 218 ч.2, 203 Цивільного Кодексу України немає.

 

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 рішення господарського суду скасовано частково.

 

Позов Приватного підприємства “Містобудівник” задоволено частково.

 

Визнано недійсним договір НОМЕР_1, укладений 04.10.2004 приватним підприємством “Містобудіник” та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, з моменту укладення та застосовано двосторонню реституцію.

 

На користь Приватного підприємства “Містобудівник” стягнуто 90000 грн. передоплати по договору та судові витрати.

 

В задоволенні зустрічного позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 57239,50 відмовити повністю.

 

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення суду, послалася на положення ч.1 ст. 227 Цивільного Кодексу про те, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

 

На час укладення договору НОМЕР_1, зазначає суд, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не мала ліцензії на право здійснення будівельно-ремонтних робіт.

 

У зв'язку з цим, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення із застосуванням правових наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

 

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить її скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 27.09.2006 залишити в силі, посилаючись на порушення судом, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права.

 

Зокрема, зазначає скаржник, відповідно до ч.1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

 

Договором НОМЕР_1 не було встановлено того, що підрядник не має право залучати субпідрядника. Приватне підприємство “Віксен”, з яким було укладено договір на виконання робіт, має дозвіл на виконання тих будівельних робіт, що були передбачені договором. Факт виконання цих робіт підтверджено відповідними актами, складеними                  ПП “Віксен” та ОСОБА_1.

 

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних  обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Приватним підприємством “Містобудівник” 04.10.2004 укладено договір за НОМЕР_1 з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

 

Згідно п.1.1 договору підрядник -ОСОБА_1, бере на себе виконання ремонтно-будівельних робіт на плавучій споруді.

 

За п.п. 4.1 договору перед початком проведення робіт замовник зобов'язується сплатити підряднику аванс в розмірі 60000 грн.

 

Остаточний розрахунок здійснюється замовником після завершення всього об'єму робіт.

 

Вартість виконуваних  підрядником будівельних робіт складає 147239,50 грн., (п.3.1 договору).

 

Платіжним дорученням за НОМЕР_2 ПП “Містобудівник” перерахував Підряднику 60000 грн., а платіжним дорученням за НОМЕР_3 перераховано ще 30000 грн.

 

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 20.02.2004 укладено договір за НОМЕР_4 з Приватним підприємством “Віксен”, предметом якого є  здійснення технічного нагляду за виконанням будівельних робіт суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

 

На здійснення будівельної діяльності Приватне підприємство “Віксен” має ліцензію № 265958 серії АА зі строком дії з 24.01.2003 по 24.01.2006.

 

Перелік робіт, який може виконувати це підприємство, зазначено на зворотній стороні ліцензії.

 

На підтвердження виконаних робіт, передбачених договором, відповідачем надані акти виконаних робіт. За висновками судової будівельно-технічної експертизи обсяг робіт, зазначених у складених відповідачем актах від 09.11.2004, 28.11.2004, 12.12.2004 був виконаний.

 

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що Замовником заявлялися будь-які претензії Підряднику, щодо якості  виконаних робіт.

 

Відповідно до п. 30 ст. 9  Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та  огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних  мереж).

 

Предметом договору за НОМЕР_1, відповідно до п.1.1, є виконання ремонтно-будівельних робіт на плавучій споруді.

 

Згідно договору НОМЕР_4, укладеного Приватним підприємцем ОСОБА_1 з Приватним підприємством “Віксен”, зазначене підприємство, що має ліцензію на виконання будівельних робіт, виконало роботи, передбачені кошторисом, в тому числі і роботи, для виконання яких необхідний спеціальний дозвіл (ліцензія).

 

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

 

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає постанову апеляційного суду помилковою, а тому підлягаючу скасуванню.

 

Керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу задовольнити.

 

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 27.09.2006 залишити в силі.

 

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

 

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

 

                                                                                                      Н.Дунаєвська

 

 

 

дп