ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 березня 2007 р.

№ 7/66

                                         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Козир Т.П.,

суддів:

Шевчук С.Р.,

Владимиренко С.В.

розглянув касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р.

та рішення

господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2006р.

у справі

№7/66

за позовом

АТ "Український інноваційний банк"  в особі Івано-Франківської філії

до	1)          Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" 2)          Агропромислової фірми "Галичина"

про	стягнення грошових коштів,

В судовому засіданні 22.02.2007р. була оголошена перерва до 15.03.2007р.

за участю представників:

22.02.2007 р.

15.03.2007р.

-          позивача:

Ляхович В.Д. (дов. №5397 від 26.09.2005р.)

не з’явились;

-          відповідача 1:

Созоник В.В. (дов. №2 від 02.10.2006р.)

не з’явились;

-    відповідача 2:

Созоник В.В. (дов. №3 від 02.10.2006р.)

не з’явились;

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006 року Акціонерне товариство "Український інноваційний банк"  в особі Івано-Франківської філії звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" та Агропромислової фірми "Галичина" 136914,29грн., в тому числі нараховані проценти за період з 08.04.2005р. по 28.02.2006р. на суму 10 320,66 доларів США, в гривневому еквіваленті 52532,16 грн., пені, нарахованої за простроченим кредитом за період 08.04.2005р. по 20.03.2006р. на суму 12723,84 доларів США, в гривневому еквіваленті 64764,35 грн.; пені, нарахованої за простроченим кредитом за період 08.04.2005р. по 20.03.2006р. на суму 3678,73 доларів США, в гривневому еквіваленті 18724,74грн.; витрати на купівлю валюти на суму 210,13грн., відрахування у Пенсійний фонд на суму 682,92 грн..

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач послався на ст.ст.526, 554, 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, неналежне виконання Агропромисловою фірмою "Галичина" грошових зобов’язань за кредитною угодою №200136 від 26.12.2001р., а також на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" грошових зобов’язань за договором поруки від 16.11.2004р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2006р. (суддя Кишинський М.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. у справі №7/66 (колегія суддів у складі головуючого Скрутовського П.Д., суддів: Онишкевича В.В., Слуки М.Г.), позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" та Агропромислової фірми "Галичина" в солідарному порядку на користь АТ "Український інноваційний банк" в особі Івано-Франківської філії 136914,29грн. заборгованості, 1370грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з підстав правомірності та обґрунтованості пред’явлених вимог.

Не погоджуючись з постановою та рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2006р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. у справі №7/66, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Івано-Франківської філії скористалось правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2006р. у справі №7/66 –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, АТ "Український інноваційний банк" в особі Івано-Франківської філії обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, дійшли правильних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог солідарно з боржника та поручителя.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч.2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Приймаючи рішення та постанову про задоволення позову суди виходили з того, що відповідно до договору поруки від 16.11.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" зобов’язалось відповідати перед АТ "Український інноваційний банк"  в особі Івано-Франківської філії за невиконання Агропромисловою фірмою "Галичина" грошових зобов’язань за кредитною угодою. Враховуючи, що Агропромисловою фірмою "Галичина" не проведено розрахунків з АТ "Український інноваційний банк"  в особі Івано-Франківської філії в повному обсязі по кредитній угоді №200136 від 26.12.2006р., суди дійшли висновків про необхідність задоволення позову щодо стягнення боргу солідарно з боржника та поручителя.

Проте, вказані висновки слід визнати необґрунтованими та передчасними.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.12.2001р. між АТ "Український інноваційний банк"  в особі Івано-Франківської філії (кредитор) та Агропромисловою фірмою "Галичина" (позичальник) укладено кредитну угоду №200136 та додаткові угоди №1 від 30.04.2002р., №2 від 25.12.2002р., №3 від 20.10.2003р., на виконання умов якої позичальнику надано кредит в сумі 80000 доларів США на строк з 26.12.2001р. по 30.06.2003р.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5.1, 3.5.2 кредитної угоди позичальник зобов’язався повернути кредитні кошти в строк до 30.06.2003р. та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 16% річних; у випадку порушення строків сплати кредиту та відсотків позичальник зобов’язався сплатити пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

В подальшому, 16.11.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" (поручитель), АТ "Український інноваційний банк" в особі Івано-Франківської філії (кредитор) та Приватним підприємцем Сав’юк Л.М. (боржник) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався з 01.01.2005 р. відповідати перед кредитором за виконання боржником його зобов'язання за кредитною угодою №200249 від 22.03.2002 р.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Приймаючи рішення та постанову про стягнення відсотків, пені за прострочений кредит, пені за прострочену сплату відсотків, витрат банку з обміну валюти, відрахувань до Пенсійного фонду, солідарно з відповідачів суди не надали належну юридичну оцінку правовідносинам сторін з урахуванням виконання спірної кредитної угоди, а також тому, що договір поруки укладено на виконання кредитної угоди №200249 від 22.03.2002р., укладеної між АТ "Український інноваційний банк" в особі Івано-Франківської філії та Приватним підприємцем Сав’юк Л.М., в той час як предметом позову у даній справі №7/66 є невиконання зобов’язань по кредитній угоді №200136 від 26.12.2001р., укладеній між АТ "Український інноваційний банк" в особі Івано-Франківської філії та Агропромисловою фірмою "Галичина" (а.с. 4-10).

А задовольняючи позов про стягнення пені суди не звернули уваги на те, що в даному випадку мають місце господарські правовідносини, і, як наслідок, не визначилися з питанням, які норми права в даному випадку підлягають переважному застосуванню: ч. 6 ст. 232 ГК України, чи ст. 258 ЦК України, не встановивши належним чином порядок нарахування пені та порядок обчислення позовної давності за вимогою про її стягнення.

В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, належним чином не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку дійсним правам і обов’язкам сторін, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119  п.3, ст.ст.11110, 11111 та 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" задовольнити.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2006р. у справі №7/66 скасувати.

3.          Справу №7/66 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суддів.

Головуючий

Т. Козир

Судді:

С. Шевчук

С. Владимиренко