ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р. | № 9/428 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.С.–головуючого |
Панової І.Ю., |
Хандуріна М.І. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ з іноземними інвестиціями “Екологія”, м. Дніпропетровськ |
на рішення та на постанову | Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 |
у справі господарського суду | № 9/428 Дніпропетровської області |
за позовом | АКБ “Прем’єрбанк”, м. Дніпропетровськ |
до | ТОВ “ Інтертранс”, м. Дніпропетровськ |
про | визнання угоди недійсною |
третя особа | ТОВ з іноземними інвестиціями “Екологія”, м. Дніпропетровськ |
за участю представників сторін:
від АКБ " Прем'єрбанк" –Федоров М.О.
від ТОВ " Інтертранс" - Алексеєнко А.І.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005 у справі №9/428 (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено. Визнано недійсною угоду про відступлення права вимоги №2 від 15.07.2004, укладену між АКБ “Прем’єрбанк” та ТОВ "Інтертранс".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 у справі № 9/428 (судді: Науменко І.М., Білецька Л.М., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005 у справі №9/428 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями “Екологія” залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ з іноземними інвестиціями “Екологія” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 у справі № 9/428 та прийняти нове рішення.
Касаційна скарга мотивована порушенням з боку судів попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України , переглянувши в касаційному порядку рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого:
- як встановлено судами попередніх інстанцій, між Акціонерним комерційним банком “Прем`єрбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтертранс” була укладена угода про відступлення права вимоги № 2 від 15.07.2004, згідно до умов якої первинний кредитор (АКБ "Прем'єрбанк") зобов’язався відступити, а новий кредитор (ТОВ "Інтертранс") зобов’язався прийняти право вимоги до ТОВ з ІІ “Екологія”(боржника), яке виникло з кредитного договору № 62 від 29.08.2003 р., укладеного між первинним кредитором та боржником.
Абзацом другим угоди про відступлення права вимоги №2 сторонами було передбачено, що право вимоги складають всі права первинного кредитора, а саме - по погашенню кредиту у сумі 5633500 грн., по сплаті відсотків у сумі 1406497,13 грн., пені, штрафів і інших виплат, передбачених договором № 62 від 29.08.2003р.
Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що договір № 2 від 15.07.2004 про відступлення права вимоги за своїм змістом є договором факторингу, правила здійснення якого викладені у главі 73 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 3 ст.1079 Цивільного кодексу України встановлено, що відступати права вимоги за договором факторингу можна тільки банку або фінансовій установі, а також фізичній особі –суб’єкту підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Крім того, згідно до положень ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”, договір про відступлення права вимоги відноситься до фінансових послуг, тому при його вчиненні необхідно дотримуватися вимог Закону “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Стаття 5 Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” дозволяє надавати такі послуги тільки фінансовим установам (банкам).
Судом першої інстанції в рішенні від 22.12.2005 у справі № 9/428 встановлено, що відповідач, як Новий кредитор, не є банком або фінансовою установою, що підтверджується його статутними документами, а також відсутністю цієї особи у Державному реєстрі фінансових установ.
За таких обставин Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій стосовно того, що вищевказаний договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам статі 1079 Цивільного кодексу України та статей 1 і 5 Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”.
12.02.2004р. комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області було прийняте Рішення № 110, пунктом 6 якого заборонено АКБ “Прем`єрбанк” відчуження активів без погодження з управлінням НБУ в Дніпропетровській області.
Згідно до п.2.1 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою НБУ від 07.12.04 р. № 598, під терміном активи розуміються ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Аналогічний зміст термін “активи” має й у статті 1 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Судами попередніх інстанцій обгрунтовано встановлено, що відступлення права вимоги за кредитним договором № 62 від 29.08.2003р., а саме право вимоги по погашенню кредиту у сумі 5633500 грн., та по сплаті відсотків у сумі 1406497,13 грн. свідчить саме про відчуження активів, що було здійснено без погодження з управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області.
Відчуження активів передбачено п.1.2 угоди № 2 від 15.07.04р., згідно якого в розрахунок за відступлення права вимоги новий кредитор здійснює оплату на користь Первинного кредитора (АКБ “Прем`єрбанк”) на суму заборгованості по кредиту і відсоткам.
Статтею 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено право Національного банку України, у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, адекватно вчиненому порушенню застосовувати заходи впливу, та визначено переліки заходів впливу, до яких, зокрема, відноситься обмеження здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що угода № 2 від 15.07.2005р. про відступлення права вимоги була укладена в порушення п.6 вищевказаного Рішення № 110 від 12.02.2004р. без погодження з управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області, яке було прийняте у відповідності з діючим законодавством з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів АКБ “Прем`єрбанк”. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання договору, як правочину, недійсним є недодержання в момент вчинення договору стороною (сторонами) вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, а також іншими актами цивільного законодавства, а також вчинення правочину особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону , або укладене учасниками господарських відносин з порушенням навіть одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути за вимогою однієї з сторін визнано судом недійсним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку стосовно того, що угода про відступлення права вимоги № 2 від 15.07.2004р., яка була укладена позивачем, обсяг цивільної дієздатності якого був обмежений державним органом, що діяв на підставі закону, зокрема, ст.73 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, та відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства (ст. 1079 Цивільного кодексу України та статей 1 і 5 Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”) - є недійсною у відповідності до положень частин 1 і 2 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України з моменту її укладення.
Правові підстави для скасування судових актів попередніх інстанцій відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями “Екологія” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 у справі № 9/428 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
М.І. Хандурін