Справа № 11-870/11 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Доповідач : Данко В. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Данка В.В.,
суддів Марітчака Т.М., Михалюка В.О.,
з участю прокурора Нижника М.Т.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2-Н.А.,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за п.12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.185 КК України, ОСОБА_4 за п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_5 за п.12 ч.2 ст.115 КК України за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 04 липня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 04 липня 2011 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Глиняни Золочівського району Львівської області, громадянка України, українка, ІНФОРМАЦІЯ_2, вдова /на утриманні мала 3-х дітей: 2003, 2006, 2007 років народження/, не працююча, раніше не судима, проживаюча за адресою; АДРЕСА_1 10 червня 2005 р. Шевченківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ст.70 КК України на п’ять років позбавлення волі /05 липня 2007 р. звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на два роки чотири місяці/
засуджена:
за ч.1 ст.185 КК України на один рік позбавлення волі;
за п.12 ч.2 ст.115 КК України –на чотирнадцять років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання обраних покарань остаточне покарання призначено –чотирнадцять років шість місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженій рахується з 03 березня 2011 року –з часу фактичного затримання.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка і мешканка АДРЕСА_2, громадянка України, українка, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружена /на утриманні має дитину ІНФОРМАЦІЯ_4/, не працююча, раніше не судима
Засуджена за п.12 ч.2 ст.115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахується з 03 березня 2010 року –з часу фактичного затримання.
Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишено –взяття під варту.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець і мешканець АДРЕСА_3, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працюючий, військовозобов’язаний, раніше не судимий
засуджений за п.12 ч.2 ст.112 КК України на тринадцять років шість місяців позбавлення волі;
Строк відбуття покарання засудженому рахується з 03 березня 2010 року –з часу фактичного затримання.
Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишено –взяття під варту.
Відповідно до ст.ст.81,93 КПК України вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Суть обвинувачення: ОСОБА_3 27 лютого 2010 року, біля 18 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в будинку по вул. Київській,13 у м. Глиняни Золочівського району Львівської області, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті своєму чоловікові ОСОБА_6, вступила у злочинну змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з метою вбивства ОСОБА_6 На виконання злочинного плану ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, будучи об'єднані єдиним умислом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в будинку ОСОБА_8 за вказаною вище адресою , розпиваючи спиртні напої з потерпілим ОСОБА_6 довели його до тяжкого стану алкогольного сп'яніння з метою полегшити заподіяння йому смерті. ОСОБА_4 для реалізації плану вбивства ОСОБА_6 взяла у вказаному будинку кухонний ніж, а по дорозі уламок цеглини, які мали використовуватися для заподіяння тілесних пошкоджень останньому. Після чого вивели ОСОБА_6 на вулицю з метою провести до маршрутного таксі, але обманним шляхом завели його в безлюдне місце, в поле, поблизу в'їзду в м. Глиняни Золочівського району Львівської області, біля меліоративного каналу, на відстані 194 м від автодороги сполученням Глиняни-Якторів. З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_3 дала вказівку ОСОБА_5Є розпочати бійку з потерпілим ОСОБА_6, у ході якої ОСОБА_5 став наносити удари кулаками та ногами по голові та різних ділянках тіла ОСОБА_6, внаслідок чого останній упав на землю. Після цього всі троє: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжили наносити удари ногами по різних ділянках тіла ОСОБА_6, внаслідок чого здолали його опір. В подальшому ОСОБА_5, виконуючи прохання ОСОБА_4, зняв із потерпілого куртку та підняв догори одяг, оголивши його грудну клітку, а ОСОБА_4 заздалегідь приготовленим кухонним ножем нанесла декілька ударів в передню та задню частину тулуба ОСОБА_6, а також заздалегідь знайденим на дорозі та взятим із собою уламком цеглини, почергово з ОСОБА_3 нанесли декілька ударів по голові та обличчю ОСОБА_6 Після цього ОСОБА_5 скинув тіло ОСОБА_6 у канал із водою та за вказівкою ОСОБА_3 став на нього зверху, з метою остаточного заподіяння смерті останнього.
Внаслідок цього потерпілому ОСОБА_6 заподіяно дві рани передньої поверхні лівої половини грудей в ділянці 4 міжребер'я, які продовжуються раневими каналами довжиною біля 7 см, проходять через м'які тканини грудей, міжреберні м'язи і закінчуються в тканині верхньої долі лівої легені; рану передньої поверхні лівої половини грудей в ділянці 7 ребра, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 7 см, що проходить через м'які тканини грудей, міжреберні м'язи, проникає в плевральну порожнину, проходить через діафрагму та закінчується в тканині лівої долі печінки; рану в епігастральній ділянці живота, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 5 см, що проходить через м'які тканини живота, м'язи, проникає в черевну порожнину, закінчується в серповидній зв'язці печінки; рану в епігастральній ділянці живота, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 6 см, що проходить через м'які тканини живота, м'язи, проникає в черевну порожнину, через пошкоджену передню стінку шлунку закінчується в його порожнині; рану в епігастральній ділянці живота, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 7 см, що проходить через м'які тканини живота, м'язи, проникає в черевну порожнину, через пошкоджений сальник закінчується в черевній порожнині; рану на задній поверхні тулуба в ділянці верхнього краю правої лопатки, яка продовжується раневим каналом довжиною 5 см, що проходить через м'які тканини грудей та сліпо закінчується в м'язах грудей; які супроводжувалися масивною крововтратою та спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6
Крім цього, ОСОБА_3 07 лютого 2010 року, біля 23 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі по вул. Зелена,13 у м. Глиняни Золочівського району Львівської області, яка належить на праві власності ОСОБА_9, де тимчасово проживала потерпіла ОСОБА_10, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, таємно викрала жіночу шкіряну куртку-дублянку вартістю 425 грн., яка належить останній.
На вирок суду засуджена ОСОБА_4 подала апеляцію, в якій покликається на те, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав: судом не було враховано те, що вона раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні має сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, вину у скоєному визнала частково, оскільки нанесла два удари ножем і декілька ударів цеглиною потерпілому, але смерті його не бажала, на час скоєного вона перебувала в стані обмеженої осудності, оскільки хворіє легкою розумовою відсталістю та діяла під впливом і примусом своєї старшої сестри ОСОБА_3 Просить врахувати обставини, що пом'якшують покарання: з'явлення із зізнанням, щире каяття, вчинення злочину в стані вагітності –перебувала на 1-му місяці вагітності, вчинення злочину під впливом погрози, примусу. У зв'язку з цим просить змінити кваліфікацію на ч.1 ст.121 КК України та застосувати покарання не пов'язане з позбавленням волі.
На вирок суду засуджена ОСОБА_3 подала апеляцію, та доповнення до неї, в яких покликається на те, що підтримує покази дані нею як на досудовому, так і під час судового слідства, вину визнає лише в тому, що не надала потерпілому допомоги, вважає, що міра покарання є надто суворою, просить врахувати те, що на утриманні в неї троє неповнолітніх дітей, які залишаються без опіки. У зв'язку з цим просить зменшити термін покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених на підтримку їхніх апеляцій та їх захисників на підтримку апеляцій засуджених, думку прокурора про залишення вироку без змін, а апеляцій –без задоволення, обговоривши наведені в апеляціях доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених п.12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.185 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України є обґрунтованими і відповідають фактичним обставинам справи.
Доведеність вини ОСОБА_3 в інкримінованих їй злочинах не оспорюється.
Щодо твердження засудженої ОСОБА_4 про те, що вказаний вирок є незаконним, та підлягає скасуванню, оскільки він постановлений на доказах, які викликають сумніви, є неспроможними і не беруться до уваги колегією суддів. Адже судом першої інстанції було всесторонньо і об'єктивно досліджено і перевірено зібрані по справі докази і дано правильну юридичну оцінку діянням засудженої.
Так, висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України ґрунтується на доказах, яким дано оцінку у вироку:
показами засудженої ОСОБА_3 про те, що вона перебувала у шлюбі із потерпілим ОСОБА_6 з 2003 року та проживала з ним в с. Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області. У шлюбі у них народилося троє дітей: 2003р.н., 2006р.н. та 2007 років народження, яких вона доглядала, а тому ніде не працювала. Вказала, що ОСОБА_5 знає близько року часу, ОСОБА_4 є її рідною сестрою. Оскільки чоловік постійно її бив та знущався над нею 03 червня 2009 року вона залишила сім'ю та переїхала проживати до сестри та вітчима в м. Глиняни Золочівського району Львівської області. В цей період вона познайомилася з ОСОБА_5, який винаймав житло у їхнього спільного знайомого ОСОБА_8 Зранку 27 лютого 2010 року, коли її було звільнено з ізолятора тимчасового тримання в м. Золочів Львівської області, де вона відбувала покарання за вчинення адміністративно правопорушення, її зустрів чоловік ОСОБА_6 разом з тіткою, та став вимагати від неї повернутися додому, при цьому шарпав її за одяг, погрожуючи застосувати фізичну силу. Вона не бажала повертатися до чоловіка, а тому поїхала у м. Глиняни до сестри. Чоловік приїхав за нею в м. Глиняни та розшукав її дома у сестри за адресою: АДРЕСА_4. При цьому він став їй погрожувати фізичною розправою та її спаленням у випадку відмови повертатися з ним додому. Однак в цей час прийшла її сестра ОСОБА_4 і вони втрьох пішли в гості до ОСОБА_8, який проживав у ІНФОРМАЦІЯ_7. По дорозі вона розповіла сестрі, що ОСОБА_6 погрожує їй, і сказала, що з цим щось треба робити. Біля 15.00 год. вони прийшли до ОСОБА_8, де застали також ОСОБА_5 Всі разом вони стали розпивати спиртні напої, при цьому вона не пила, а дивилась телевізор. В присутності всіх потерпілий їй продовжував погрожувати, а тому вона викликала на коридор ОСОБА_12 та ОСОБА_5, яких попросила побити її чоловіка, оскільки боїться його і не хоче з ним повертатися додому. При цьому сестра ОСОБА_4 взяла зі столу кухонний ніж та сказала, що заріже потерпілого. Вона стала переконувати сестру не робити цього, оскільки її викриють, але сестра сказала, що дивилася серіал "Закон і порядок" і знає, як уникнути відповідальності. Біля 17.00 год. вона запропонувала ОСОБА_6 провести його до маршрутки і взяла з собою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 По дорозі сестра ОСОБА_4 знайшла уламок цеглини, який взяла із собою, заховавши під одяг. Коли всі вийшли за межі населеного пункту м. Глиняни, вона звернула з дороги вбік, сказавши ОСОБА_6, що їй необхідно по природній потребі. ОСОБА_6 рушив за нею слідом, а позаду нього йшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В цей час ОСОБА_6 став її знов ображати, а тому вона сказала ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щоб вони почали його бити. Після цього ОСОБА_5 став битися із її чоловіком, збив його з ніг. Вона та ОСОБА_4 також нанесли декілька ударів ногами по тілу чоловіка. Крім цього ОСОБА_7 вийняла з під одягу цеглину та стала нею кидати в голову ОСОБА_6 Вона /ОСОБА_3Й./ також декілька разів кинула цеглиною у свого чоловіка. Після цього вона сіла на землю неподалік та відвернулася, щоб не бачити крові, від якої їй ставало погано. В цей час її сестра ОСОБА_4 принесеним ножем нанесла декілька ударів по тілу потерпілого. ОСОБА_5 кинув чоловіка в канаву з водою та став на нього зверху, але такої вказівки вона йому не давала. Крім цього ствердила, що коли вони залишали місце події, ОСОБА_6 був іще живий, сидів біля канави та стогнав. На її думку він міг сам пізніше скотитися в канаву;
показами ОСОБА_4 про те, що вона нанесла декілька ударів ножем і цеглиною по тілу ОСОБА_6, але смерті його не бажала. Суду показала, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 разом з вітчимом. Крім цього з 03 червня 2009 року разом з нею проживала її сестра ОСОБА_13,яка втекла від свого чоловіка ОСОБА_6, оскільки той бив її та їхніх дітей. Після переїзду ОСОБА_3 познайомилася з ОСОБА_5 та в основному проживала разом з ним в будинку ОСОБА_8 по вул. Київській,13 у м. Глиняни Золочівського району Львівської області, а до неї до дому час-від-часу приходила. 27 лютого2010 року, близько обіднього часу, вона зустрілася із сестрою, яка повернулася після відбуття адміністративного арешту, та повідомила їй, що вона придумала як позбавитися від ОСОБА_6, який знову її переслідує та намагається повернути її додому, погрожуючи спалити будинок. Після цього вони розійшлися, а через деякий час вона знову зустріла сестру, яка на той час була із ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_6 постійно кричав, погрожував сестрі. ОСОБА_3 повідомила, що йде забирати речі в будинок ОСОБА_8 Після чого вони втрьох прийшли туди та стали розпивати спиртні напої. При цьому ОСОБА_3 заставляла її вживати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_3 покликала її та ОСОБА_5 в коридор та повідомила про те, що необхідно побити ОСОБА_6, оскільки він їй погрожує. При цьому вона говорила їй, що якщо ти мене любиш, мусиш мені допомогти, а ОСОБА_5 говорила, що якщо він хоче бути з нею, то зробить те, що вона скаже. За вказівкою сестри після розпивання спиртних напоїв, коли ОСОБА_6 сильно сп'янів, вони всі троє повели його до маршрутного таксі. При цьому при дорозі вона підняла уламок цеглини та взяла його з собою, заховавши під одяг. Коли вони вийшли за межі м. Глиняни, сестра пообіцяла ОСОБА_6 зайнятися сексом та зійшла з ним з дороги у сторону каналу. Підійшовши до каналу, сестра стала сваритися з ОСОБА_6, після чого на її прохання ОСОБА_5 розпочав бійку з ОСОБА_6 Після нанесених декількох ударів ОСОБА_5 ОСОБА_6 упав на землю, і вона та сестра також вдарили його декілька разів ногами. Крім цього вона декілька разів цеглиною кинула в голову потерпілого, а також декілька разів вдарила потерпілого цеглою і сестра. Потім вона побачила кухонний ніж, який випав з одягу ОСОБА_6, коли той падав на землю. Сестра їй наказала взяти ніж та зарізати ним ОСОБА_6 Дійсно вона попросила ОСОБА_5 підняти одяг ОСОБА_6 Після чого нанесла два удари ножем в груди потерпілого і кинула ніж, оскільки її знудило від вигляду крові. Хто в подальшому наносив удари потерпілому, вона не бачила, однак бачила, що ОСОБА_3 тримала ніж в руках. В подальшому ОСОБА_6 намагався втекти через канаву, однак за вказівкою сестри ОСОБА_5 його повернув та кинув у канаву, став на нього зверху;
показаннях ОСОБА_5 про те, що він проживав у ІНФОРМАЦІЯ_9 разом із мамою, братом та сестрою. З ОСОБА_3 він знайомий та підтримує дружні відносини, потерпілого ОСОБА_6 до подій 27 лютого 2010 року не знав. Також зазначив, що був знайомий із ОСОБА_4, як сестрою ОСОБА_13 Станом на лютий 2010 року він близько пів року проживав в будинку ОСОБА_8, оскільки власник часто їздив на тимчасові заробітки за кордон, а він доглядав за будинком. За три місяці до подій він познайомився із ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_7, які також проживали у м. Глиняни та інколи приходили до нього в гості. 27 лютого 2010 року, біля 15 год. 00 хв. ОСОБА_3 прийшла до нього разом ОСОБА_4 та ОСОБА_6, якого він до цього не знав. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були тверезими, а ОСОБА_6 напідпитку. Вони деякий час побули в будинку, він разом з ОСОБА_6 розпивали спиртні напої, при цьому останній нікому не погрожував, вони не конфліктували. Через деякий час ОСОБА_13 викликала його в коридор, де попросила побити її чоловіка, оскільки той погрожує її спалити. Чи була присутня при цій розмові ОСОБА_4 він не пригадує, однак, коли вони пішли з будинку проводжати ОСОБА_6, він помітив, як ОСОБА_4 взяла з будинку кухонного ножа, а на подвір'ї будинку знайшла уламок цеглини, який заховала під одяг. Коли вони вийшли за межі населеного пункту, та дійшли до дорожнього знаку "Глиняни –Якторів", ОСОБА_3 звернула з дороги по природній потребі. За нею з дороги звернув ОСОБА_6, а він та ОСОБА_4 пішли позаду них. Попередньо вони домовилися з ОСОБА_3 про те, що він повинен побити ОСОБА_6 поза населеним пунктом в місці, де вона вкаже. В цей час ОСОБА_6 став просити ОСОБА_3 їхати з ним додому у с. Вишнівчик, погрожував спалити її, а також тим, що не віддасть дітей. Оскільки ОСОБА_6 образив ОСОБА_3, він почав бити його руками та ногами по тілу, а також по голові. Після нанесення ним декількох ударів ОСОБА_6 упав на землю, після чого до них підійшла ОСОБА_4 і декілька разів штовхнула його ногою по тілу. Після цього ОСОБА_4 попросила його підняти одяг ОСОБА_6 Він виконав прохання і побачив, як вона дістала ножа та нанесла біля трьох ударів в ділянку серця ОСОБА_6 Після цього вона декілька разів ударила ОСОБА_6 цеглиною по голові. При цьому була присутня ОСОБА_3, однак коли ОСОБА_4 наносила удари ножем, ОСОБА_3 відверталася, оскільки їй ставало погано. Він також розгубився і не знав, що робити, оскільки йому не було відомо про намір ОСОБА_4 убити ОСОБА_6 ОСОБА_3 просила лише побити потерпілого. Після цього потерпілий піднявся та став втікати від них, перебігши через канаву з водою. На прохання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він наздогнав його та перевів назад. Коли він переводив ОСОБА_6 через канаву, ОСОБА_3 попросила кинути його в канаву. Він виконав її прохання, штовхнувши потерпілого в спину, внаслідок чого той впав у воду. На прохання ОСОБА_3 він став ногами на спину ОСОБА_6 та декілька хвилин стояв, тримаючи його голову у воді. Однак після цього потерпілий ще був живий, коли вони залишали місце події він сидів на березі канави та стогнав. Пояснив, що жалкує про те, що вчинив, оскільки був у нетверезому стані;
показаннях потерпілої ОСОБА_14 про те, що її син ОСОБА_6 був одружений з ОСОБА_3 з 2003 року та, що вони проживали з нею в с. Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області. ОСОБА_3 вела аморальний спосіб життя, а тому залишила чоловіка та трьох спільних неповнолітніх дітей: 2003, 2006 та 2007 років народження. З червня 2009 року вона постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_6 неодноразово намагався повернути дружину додому, однак вона не погоджувалася та погрожувала розправою. 27 лютого 2010 року він поїхав у м. Глиняни щоб переконати ОСОБА_3 повернутися додому та після цього додому не повернувся. В понеділок 01 березня 2010 року вона разом із сестрою ОСОБА_15 поїхали в м. Глиняни, мали зустріч із керівником селищної ради, на яку прибула ОСОБА_3 з сестрою. У відповідь на її запитання про місце перебування сина, ОСОБА_3 повела себе підозріло, розсміялася та втекла від них. Тому вони звернулися із заявою у Золочівський РВ ГУ МВС України у Львівській області про розшук ОСОБА_6 Після цього, 03 березня 2010 року працівники міліції повідомили її про те, що було знайдено тіло її сина ОСОБА_6 в канаві за "цегельнею" в м. Глиняни. Ствердила, що на даний час діти влаштовані у дитячий будинок, а тому невістка повинна відповідати за скоєне, а не прикриватися дітьми;
показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що вона є рідною сестрою потерпілої ОСОБА_14 та тіткою покійного ОСОБА_6, який перебував у шлюбі із ОСОБА_3 Свідок повідомила, що після одруження подружжя деякий час проживало у неї. Близько року перед подіями ОСОБА_3 залишила сім'ю, і з цього часу троє спільних малолітніх дітей перебували на повному утриманні ОСОБА_6 27 лютого 2010 року на прохання ОСОБА_6, вона разом з ним та його неповнолітнім сином ОСОБА_16 поїхали в м. Золочів Львівської області з метою зустрітися з ОСОБА_3 та відібрати у неї заяву про відмову від дітей, щоб отримувати державну допомогу, оскільки зі слів дільничного їм стало відомо, що в цей день її звільняють з-під арешту за пияцтво. Близько 10.00 год. вони зустрілися із ОСОБА_3, в ході розмови з якою остання не захотіла повертатися додому та повідомила, що їй необхідно поїхати в м. Глиняни відмітитися у дільничного інспектора. Також пообіцяла після цього повернутися додому до дітей. ОСОБА_6 вирішив поїхати з нею, щоб разом повернутися до дому, а вона разом з його неповнолітнім сином поїхали в с. Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області. Після цього племінника вона більше не бачила. Від потерпілої ОСОБА_14 дізналася про його зникнення, після чого 01 березня 2010 року їздила з останньою у м. Глиняни розшукувати ОСОБА_6 Спочатку вони розшукали ОСОБА_3 за її місцем проживання, однак на їх запитання про те, де перебуває ОСОБА_6, ОСОБА_3 не відповіла, стала поводитись підозріло, засміялась та втекла. Згодом на прийомі міського голови м. Глиняни, де були також присутні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 повідомила, що їй не відоме місце перебування ОСОБА_6, оскільки останній 27 лютого 2010 року поїхав додому. Після цього вони звернулися із заявою до Золочівського РВ ГУ МВС України у Львівській області про розшук ОСОБА_6, і в подальшому зі слів працівників міліції дізналась, що ними було виявлено труп ОСОБА_6 з ознаками тілесних ушкоджень;
показаннях свідка ОСОБА_17, про те, що він проживає у цивільному шлюбу із ОСОБА_14, син якої ОСОБА_6 разом з дружиною та дітьми проживали окремо, однак йому було відомо про виникнення конфліктів в цій сім'ї після народження другої та третьої дитини. Свідок показав, що близько року перед подіями ОСОБА_3 залишила сім'ю та переїхала проживати в м. Глиняни. 26 лютого 2010 року до нього приходив ОСОБА_6 та повідомив, що наступного дня поїде в м. Золочів забрати свою дружину додому. Також йому було відомо про те, що 27 лютого 2010 року ОСОБА_6 разом із малолітнім сином ОСОБА_16 та ОСОБА_15 їздили в м. Золочів. Біля 11 год. 00 хв. цього дня в село повернулася ОСОБА_15 з малолітнім ОСОБА_2 та повідомила, що ОСОБА_6 поїхав у м. Глиняни разом з дружиною забирати її речі. Після цього ОСОБА_6 в село не повернувся, а за декілька днів знайшли його труп;
показаннях свідка ОСОБА_18 про те, що в її будинку №41 по вул. Шевченка в м. Глиняни Львівської області періодично проживала ОСОБА_4, яка неодноразово приводила свою сестру ОСОБА_3 На початку березня, до неї прийшли ОСОБА_4Й, та ОСОБА_3, які повідомили, що правоохоронні органи, а також матір ОСОБА_14 розшукують ОСОБА_6, при цьому пояснили, що 27 лютого 2010 року ОСОБА_6 поїхав додому;
показаннях свідка ОСОБА_8 даних на досудовому слідстві (т.2, а.с.38-40), які оголошені та перевірені судом у зв'язку із перебуванням свідка на стаціонарному лікуванні, з яких вбачається, що у нього дома по вул. Київській,13 у м. Глиняни тимчасово проживав ОСОБА_5, до якого приходили знайомі та спільно розпивали алкогольні напої. 27 лютого 2010 року в будинку перебували ОСОБА_3 із своїм чоловіком та ОСОБА_4, які спільно з ОСОБА_5 розпивали спиртні напої. Він також із ними трохи випив, після чого пішов спати. Наступного дня він виявив відсутність ножа для чистки картоплі. Крім цього, йому відомо, що 03 березня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були затримані працівниками міліції за підозрою у вчиненні вбивства ОСОБА_6 В процесі розслідування справи йому було пред'явлено для впізнання ніж, який пропав з його будинку 27 лютого 2010 року і він ствердив, що це його ніж;
протоколом огляду місця події від 03 березня 2010 року (т.1, а.с.9-19), з якого вбачається, що на ділянці місцевості в полі біля меліоративного каналу поблизу в'їзду у м. Глиняни Золочівського району Львівської області на відстані 194 м від автодороги сполученням Глиняни-Якторів виявлено труп ОСОБА_6 та паспорт громадянина України на ім'я покійного;
протоколом додаткового огляду місця події від 04 березня 2010 року (т.1, а.с.20-24), з якого вбачається, що на ділянці місцевості в полі біля меліоративного каналу поблизу в'їзду у м. Глиняни Золочівського району Львівської області виявлено ніж, на якому знайдено волосину та уламок цеглини із слідами бурої рідини та залишками волосся;
протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3 від 06 березня 2010 року (т.1, а.с.133-140), а також відтвореним у судовому засіданні записом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3 від 06 березня 2010 року, з яких вбачається, що в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_3 визнавала обставини скоєння злочину, детально розповіла та відтворила на місці події 27 лютого 2010 року побиття ОСОБА_6 та нанесення йому тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_6;
протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_19 від 06 березня 2010 року (т.1, а.с.141-145), а також відтвореним у судовому засіданні записом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_4 від 06 березня 2010 року, з яких вбачається, що в ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_4 визнавала обставини скоєння злочину, детально розповіла та відтворила на місці події 27 лютого 2010 року побиття ОСОБА_6 та нанесення йому тілесних пошкоджень, від яких настала смерть останнього;
протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_20 від 06 березня 2010 року (т.1, а.с.146-149), а також відтвореним в судовому засіданні записом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_20 від 06 березня 2010 року, з яких вбачається, що в ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_20 визнавав обставини скоєння злочину, детально розповів та відтворив на місці події обставини заподіяння тілесних пошкоджень ОСОБА_6, від яких настала його смерть;
протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 24 червня 2010 року (т.2, а.с.41-45 ) вбачається, що свідок ОСОБА_8 впізнав ніж, вилучений при огляді місця події, як такий, що знаходився у нього вдома по вул. Київській,13 в м. Глиняни Золочівського району Львівської області, та який зник з будинку 27 лютого 2010 року після того, як будинок залишили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_20;
висновком судово-медичної експертизи № 20/2010 від 04.03 - 02.04.2010 року (т.2, а.с.57-61), з якого вбачається, що при проведенні експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено: 2 рани передньої поверхні лівої половини грудей в ділянці 4 міжребер'я, які продовжуються раневими каналами довжиною біля 7 см, проходять через м'які тканини грудей, міжреберні м'язи і закінчуються в тканині верхньої долі лівої легені; рана передньої поверхні лівої половини грудей в ділянці 7 ребра, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 7 см, що проходить через м'які тканини грудей, міжреберні м'язи, проникає в плевральну порожнину, проходить через діафрагму та закінчується в тканині лівої долі печінки, рана в епігастральній ділянці живота, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 5 см, що проходить через м'які тканини живота, м'язи, проникає в черевну порожнину, закінчується в серповидній зв'язці печінки; рана в епігастральній ділянці живота, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 6 см, що проходить через м'які тканини живота, м'язи, проникає в черевну порожнину, через пошкоджену передню стінку шлунку закінчується в його порожнині; рана в епігастральній ділянці живота, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 7 см, що проходить через м'які тканини живота, м'язи, проникає в черевну порожнину, через пошкоджений сальник закінчується в черевній порожнині; рана на задній поверхні тулуба в ділянці верхнього краю правої лопатки, яка продовжується раневим каналом довжиною біля 5 см, що проходить через м'які тканини грудей та сліпо закінчується в м'язах грудей, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Крім цього на тілі потерпілого виявлено інші тілесні пошкодження: рану в ділянці нижнього краю правої орбіти; рани в ділянці верхньої і нижньої губ, лівої вушної раковини, лівої тім'яно-потиличної і потиличної ділянок голови; синці в ділянці повік правого ока з переходом на скулову ділянку; садна в ділянці голови та кистей рук, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та перелом 11 ребра зліва, який відноситься до тілесного пошкодження середньої тяжкості. Вказані тілесні пошкодження утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті. Смерть ОСОБА_6 настала біля 3-5 діб до експертизи його трупа, що стверджується ступенем розвитку трупних явищ, внаслідок проникаючих поранень лівої половини грудей і живота із пошкодженням лівої легені, печінки, шлунку та масивною внутрішньою крововтратою. При судово-токсикологічній експертизі трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в кількості 3,14%о (проміле), що відповідає стану тяжкої алкогольної інтоксикації в живої особи;
показаннях експерта ОСОБА_21, який підтвердив свої висновки та додатково пояснив, що смерть потерпілого могла настати 27 лютого 2010 року через декілька десятків хвилин з моменту заподіяння виявлених у нього тілесних ушкоджень. Судово-медичних даних смерті потерпілого від утоплення при розтині трупа не виявлено;
висновком судової імунологічної експертизи № 360-ім від 17.06.2010 року (т.2, а.с.176-181), яким не виключається походження волосини, вилученої з ножа на місці події, від потерпілого ОСОБА_6;
висновком судової цитологічної експертизи № 97/2010-ц від 02.04.2010 року (т.3, а.с.26-27), згідно з яким при судово-медичних дослідженнях фрагмента цеглини, вилученого з місця події, виявлено клітини плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер;
висновком судової цитологічної експертизи № 91/2010-ц від 02.04.2010 року (т.3, а.с.14-15), згідно з яким при судово-медичних дослідженнях ножа, вилученого з місця події, виявлено клітини плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер;
висновком судової медико - криміналістичної експертизи № 62/2010-мк від 13.04.2010 року (т.3, а.с.38-41), з якого вбачається, що при проведенні медико-криміналістичної експертизи клаптя шкіри з тім'яно-потиличної ділянки голови зліва від трупа ОСОБА_6 було виявлено одну забійну рану, яка утворилась від, найімовірніше, одноразової дії тупого предмета з обмеженою поверхнею, не виключено, що від дії фрагмента цеглини, наданого на експертизу;
висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 62/2010-мк від 13.04.2010 року (т.3, а.с.51-59), з якого вбачається, що при проведенні медико-криміналістичної експертизи одягу та двох клаптів шкіри від трупа ОСОБА_6 на спинках джемпера, сорочки та футболки було виявлено по одному колено-різаному пошкодженню, на передку джемпера було виявлено 2 колото-різаних пошкодження, на передку футболки з переходом на спинку було виявлено групу з чотирьох колото-різаних пошкоджень, які утворились від дії плоского колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, який мав, як мінімум, одне досить гостре лезо. На клапті шкіри з ділянки четвертого міжребер'я та клапті шкіри з ділянки сьомого ребра було виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які утворились від дії плоского колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, який мав одне досить гостре лезо та обух з досить добре вираженими ребрами. Враховуючи результати експериментів можна вважати, що колото-різані пошкодження на одязі та клаптях шкіри могли утворитись від дії клинка ножа, наданого на експертизу. Колото-різані пошкодження на спинках джемпера, сорочки та футболки відповідають за локалізацією між собою та рані на тілі ОСОБА_6 на задній поверхні тулуба справа в проекції верхнього краю правої лопатки по лопатковій лінії і утворились від одноразової дії травмуючого знаряддя. Група з чотирьох наскрізних пошкоджень на футболці могла утворитись внаслідок проходження клинка через складки футболки. Відсутність пошкоджень на сорочці та футболці в проекції двох пошкоджень на передку джемпера можна, пояснити здатністю шарів одягу до зміщення відносно один другого. Беручи до уваги здатність шарів одягу до зміщення один відносно другого та відносно тіла та можливість проходження клинка через складки одягу, можна вважати, що дій, внаслідок яких виникли колото-різані пошкодження на одязі, було не менше чотирьох.
Оцінюючи показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в частині невизнання своєї вини, а саме заперечення попередньої змови та умислу на протиправне позбавлення життя ОСОБА_6, суд першої інстанції не надав їм віри та розцінив, як намагання уникнути від кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовані зібраними доказами.
Відповідно до роз'яснень даних у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти жита та здоров'я особи" зазначено, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного), а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
В судовому засіданні ОСОБА_4 ствердила, що сестра ОСОБА_3 покликала її та ОСОБА_5 у коридор, де просила розправитися із чоловіком. Після вказаної домовленості, ОСОБА_4 взяла з будинку ніж, а по дорозі кусок цеглини. Всі інші обвинувачені її дії бачили та схвалювали. При цьому ОСОБА_3 обманним шляхом заманили потерпілого ОСОБА_6 у безлюдне місце, де згідно розподілом ролей ОСОБА_5 розпочав бійку з потерпілим, збив його з ніг, всі разом наносили удари по тілу потерпілого, в тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цеглиною, принесеною на місце події, щоб здолати його опір. Після цього, на прохання ОСОБА_4, ОСОБА_5 підняв одяг на тілі ОСОБА_6, а вона нанесла декілька ударів ножем у життєво важливі органи, при цьому намагалася влучити ножем у серце потерпілого. Коли потерпілий намагався через рів перелізти на іншу сторону, ОСОБА_3 наказала ОСОБА_5 повернути його назад, кинути у рів з водою та стати зверху, щоб обмежити доступ повітря та втопити.
ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала, що ОСОБА_4 запропонувала зарізати потерпілого, а вона та ОСОБА_5 проти цього не заперечували.
Таким чином усі троє були об'єднані єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя і кожний з них виконував частину дій, які група вважала необхідними для реалізації цього умислу.
У судовому засіданні ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнали, що розуміли та усвідомлювали характер своїх дій, які виходили за межі побиття потерпілого, але жодний із них не перешкоджав заподіянню смерті потерпілого. При цьому під час заподіяння тілесних ушкоджень вони вголос вживали такі вислови, як "запхати ножик у серце", "кинь його в рів та втопи", "не здихає", які вказують про спрямованість їх умислу на позбавлення життя потерпілого.
Колегія суддів вважає, що призначаючи покарання обвинуваченим, суд першої інстанції правильно застосував кримінальний закон і призначене засудженим покарання відповідає тяжкості злочину та особам засуджених.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особам винних й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обираючи покарання ОСОБА_3, суд належним чином врахував, що вона вчинила особливо тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості, раніше не судима, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних напоїв у заборонених місцях, хуліганські дії, при цьому суд вірно не взяв до уваги як пом’якшуючу відповідальність обставину наявність у неї на утриманні трьох неповнолітніх дітей, оскільки вихованням дітей вона не займалась, останні з нею на проживали, на даний час діти поміщені в дитячий будинок.
Обираючи покарання ОСОБА_4, суд вірно врахував, що вона вчинила особливо тяжкий злочин, раніше не судима, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних напоїв у заборонених місцях та зайняття проституцією. Згідно з висновком комплексної, стаціонарної судової-психіатрично-наркологічної експертизи № 102 від 05.05.2010 р. (т.3, а.с.98-100) вбачається, що ОСОБА_4 психічним захворюванням, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, виявляє ознаки легкої розумової відсталості в степені легкої дебільності з емоційно-вольовим порушенням, що не позбавляє її здатності у даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих дій вона також психічним захворюванням, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждала, виявляла ознаки легкої розумової відсталості в степені легкої дебільності з вираженими емоційно-вольовими порушеннями. Наявні у неї психічні розлади (розумовий недорозвиток, емоційно-вольові порушення) мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, передбачення наслідків своїх діянь, здатність регулювати свою поведінку. Тому в період інкримінованих дій могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не в повній мірі. Клінічних ознак хронічного алкоголізму або наркоманії у неї не виявлено. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
А тому судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_4, вірно взято до уваги, як пом’якшуючу відповідальність обставину наявність легкої розумової відсталості в степені легкої дебільності з вираженими емоційно-вольовими порушеннями, та наявність на утриманні ОСОБА_4 малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_10.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що призначені апелянтам покарання є достатніми для перевиховання їх та попередження вчинення засудженими нових злочинів, а тому вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання слід залишити без змін, а апеляції засуджених –без задоволення.
Керуючись ст.ст.365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 04 липня 2011 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляцію засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –без задоволення.
Судді: Данко В.В. Марітчак Т.М. Михалюк В.О.
Оригінал ухвали.