ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 березня 2007 р. |
№ 02-03/3314/11 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Українського фінансово-промислового концерну “УФПК”, м. Київ |
|
на ухвалу |
від 25.12.2006 |
|
у справі господарського суду |
№ 02-03/3314/11 Київської області |
|
за позовом |
Українського фінансово-промислового концерну “УФПК”, м. Київ |
|
до |
Закритого акціонерного товариства “Комгрі”, с. Красилівка |
|
про |
визнання незаконною та скасування державної реєстрації та реєстрації випуску акцій |
за участю представників сторін:
від позивача - Бєлкін М.Л.
від відповідача - Гермаковський О.І.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2006 р. позовну заяву Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” до Закритого акціонерного товариства “Комгрі” про визнання незаконною та скасування державної реєстрації та реєстрації випуску акцій повернуто без розгляду на підставі п.п. 2, 3, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд мотивував своє рішення тим, що в позовній заяві не зазначено повної адреси відповідача, а саме номеру будинку; не подано доказів сплати державного мита по 3-й вимозі.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду скаржник просить її скасувати та передати справу на розгляд по суті в господарський суд Київської області посилаючись на те, що при винесенні ухвали господарським судом порушено норми процесуального права.
Зокрема скаржник зазначає, що відповідач знаходиться в сільській місцевості і на вул. Механізаторів нумерація будинків відсутня, позаяк на цій вулиці знаходиться тільки відповідач.
Крім того, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру, а тому вимога суду про сплату державного мита по 3-й вимозі є безпідставною.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначено в ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, зокрема позовна заява повинна містити найменування сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).
Недодержання вимог щодо форми та змісту позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, відповідно до п.2 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
В позовній заяві позивач зазначив поштову адресу відповідача -Київська області, Броварський район, с. Красилівка, вул. Механізаторів, але номер будинку не вказав.
З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням відповідача є сільська місцевість, а тому нумерація будинків може бути відсутньою.
Крім того, з доданих до позовної заяви матеріалів ( сертифікат акцій, договору купівлі-продажу) вбачається, що юридична адреса відповідача -вул. Механізаторів без зазначення номеру будинку.
Колегія суддів вважає, що позовна заява містить повну адресу відповідача, а тому у суду не було підстав для повернення позовної заяви згідно п. 2 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Повертаючи позовну заяву Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” без розгляду господарський суд зазначив, що позивачем не подано доказів сплати державного мита по 3-й немайновій вимозі.
Господарський суд Київської області дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати державного мита у даній справі по трьом немайновим вимогам, оскільки якщо у позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Таким чином, підстав для повернення позовної заяви без розгляду у зв'язку з неподанням позивачем доказів сплати державного мита по 3-й немайновій вимозі у господарського суду не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 25.12.2006 є помилковою і такою, що підлягає скасуванню, а позовна заява направленню до господарського суду для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2006 у справі № 02-03/3314/11 скасувати, позовну заяву передати до господарського суду Київської області для розгляду по суті.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська