Справа № 2-585/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"08" червня 2010 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Марчука І.С.

при секретарі Ковалець Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самборі справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3913, про стягнення коштів грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі,

встановив:

ОСОБА_1. проходив дійсну військову службу в військовій частині А-3913, м. Новий Калинів, Самбірського району, Львівської області.

05 листопада 2009 року відповідно до ст.. 26 Закону України «Про військовий обов»язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, він був звільнений з військової служби у запас за підпунктом 6, з правом носіння військової форми одягу.

12 листопада 2009 року після здачі справ та посади був виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення по льотній нормі.

З 02.02.2004 року позивач зарахований до списків частини в/ч А-3913, м. Новий Калинів. Прибув для подальшого проходження військової служби з в/ч А-2128 м. Бердичів, на посаду Командира вертольоту наказом ГК СВ ЗСУ № 333 від 24.12.2003 року.

Після звільнення з військової служби, у запас за підпунктом 6, з правом носіння військової форми одягу, за час проходження якої, відповідно до норм законодавства, його повинні були забезпечувати речовим майном за рахунок держави, однак його не було повністю забезпечено. При звільненні, він отримав від військової частини А-3913 довідку № 369 від 10.11.2009 року, на отримання грошової компенсації. 09 березня 2010 року, він звернувся до Командира частини з заявою на виплату відповідної компенсації, проте йому було відмовлено, посилаючись на відсутність коштів.

Відповідно до ст.. 9-1, п.1. продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час «, та згідно положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, згідно пункту 27 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення, зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримали протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Беручи до уваги вище наведене та його звернення вирішити питання без допомоги суду вважає, що військова частина А-3913 своїми діями щодо невиплати йому заборгованості по компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, порушила його законні права та інтереси.

Дані обставини суперечать вимогам ст.. 2 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Крім того, ст.. 22 Конституції України визначає, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Згідно статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, просить її задоволити.

Представник військової частини А-3913 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що виплата за речове майно призупинена п. 2 Закону України від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», просить суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст.9 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» від 20.12.1991 р. в редакції Закону № 64/97 від 02.02.1997 р. та Наказу Міністра Оборони України від 01.10.1998 р. № 350 «Про порядок застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних сил України речовим майном у мирний час» ОСОБА_1 повинна була бути виплачена грошова компенсація за речове майно.

Із наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку № 369/1 від 10.11.2009 року виданої начальником РС в/ч А-3913, вбачається, що розмір грошової компенсації за не отримане речове майно складає 408 грн. 24 коп.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

А тому, керуючись ст..ст. 15, 30, 62, 203, 209, 248-1 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з військової частини А-3913 м. Новий Калинів Самбірського району Львівської області в користь ОСОБА_1 408 ( чотириста вісім ) грн.. 24 коп. грошової компенсації замість речового майно, що підлягає видачі та 51 грн. державного мита.

Зобов»язати військову частину А-3913 перерахувати ( чотириста вісім ) грн.. 24 коп. коп.. для виплати ОСОБА_2.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копі.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя