Миколаївський районний суд Львівської області

м. Миколаїв, вул. Мазепи, 29, 81600, (03241) 51-49-9

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року

Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого -судді Берези В.І., при секретарі: Волківській Н. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Миколаївської районної ради Львівської обл., третя особа -Новосілка-Опарська сільська рада про скасування рішення № 2 від 29.07.2008 р. комісії з питань поновлення прав реабілітованих Миколаївської районної ради Львівської обл., в частині передачі будинку, визнання права власності на конфіскований будинок в с.Новосілка -Опарська вул. Шевченка, 55, зобов'язання виплатити грошову компенсацію за конфісковане майно яке не збереглось,

встановив:

позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Миколаївського районного суду з позовом до Миколаївської районної ради Львівської обл., третя особа -Новосілка -Опарська сільська рада про скасування рішення № 2 від 29.07.2008 р. комісії з питань поновленім прав реабілітованих Миколаївської районної ради Львівської обл., в частині передачі будинку, визнання права власності на конфіскований будинок в с.Новосілка -Опарська вул. Шевченка,55, зобов'язання виплатити грошову компенсацію за конфісковане майно яке не збереглось.

В обгрунтування своїх вимог зазначають в уточненій позовній заяві /а.с. /,що 08.04.19.51 р. із с.Новосілка -Опарська колишнього Комарнівського району Львівської (дрогобицької) обл. на підставі Особливої Наради при МДБ СРСР від 07.07.1951р. їх сім"я була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область. Факт виселення підтверджується довідкою № 4/4-441 від 17.04.2007 р. виданої Управлінням внутрішніх справ Інформаційних технологій УМВС України у Львівській обл. про те, що на підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" всі перелічені особи в довідці реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Зазначили, що на спецпоселенні померли ОСОБА_4-ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6-ІНФОРМАЦІЯ_3.

Двір у с.Новосілка -Опарська був сільськогосподарським та члени сім''і були співвласниками. Вони , троє позивачів , є спадкоємцями померлих батьків та брата, співвласниками майна двору. З акту опису майна № 37 від 08.04.1951 р. господарка складалась з корів,свиней,сільськогосподарського реманенту, житлового будинку, господарських будівель, криниці, хатнього майна. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку складала 0,25 га. На даний час із конфіскованого майна зберігся житловий будинок з коморою та прибудовою та колодязь.

Довгий час житловий будинок пустував після їх виселення та згодом сільська рада такий надала переселенцю з хутора ОСОБА_7. В 1992 р. ОСОБА_7 оформив на будинок право власності. Помер ОСОБА_7 24.07.2004 р.,спадкоємців у нього не було.

29.07 2008 р. комісія з питань реабілітованих Миколаївської районної ради винесла рішення "Про часткове повернення конфіскованого майна та відшкодування вартості конфіскованого майна, що не збереглось", згідно рішення повертаються майно яке збереглось - стайня та в решті відшкодувати вартість конфіскованого майна в розмірі 80 мінімальних заробітніх плат. З рішенням не згідні так як земельна ділянка надана батькові ОСОБА_4М для обслуговування жилого будинку і господарських будівель ,та будинок і господарські будівлі є одним цілим. ВВажають будинок з якого таких виселили збереженим та спадкоємцям повинен бути такий безкоштовно переданим, майно яке не збереглось оцінюють у 20 480 грн.. Просять позовну заяву задоволити з уточненям відшкодування майна в розмірі 20480 грн.

В судовому засіданні представник позивачів згідно нотаріальних доручень /а.с. /ОСОБА_8 0.І. позов підтримала, навела пояснення аналогічні письмовій позовній заяві, проси позов задоволити.

Відповідач в особі представника Миколаївської районної ради відносно позову заперечив, пояснив,що згідно оспорюваного рішення комісії з питань реабілітованих майно яке збереглось спадкоємцям повернуто, за інше, яке не збереглось на підставі довідки Новосілко-Опарської сільської ради та документів наданих фінуправлінням нараховано відшкодування вартості майна, надав письмове пояснення /а.с. 36 /. Просить у позові відмовити.

Третя особа-Новосілка-Опарська сільська рада в особі сільського голови відносно позову заперечила, пояснила,що будинок який як вважають позивачі має бути повернутим належав гр..ОСОБА_7, такий не вселявся у наданий будинок виселених ОСОБА_4, однак перебудував його вважає,що майно -будинок ОСОБА_4 не зберігся, вартість не збереженого майна позивачам визначено, тому позов вважає безпідставним, у задоволенні такого просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить до наступного.

Так в судовому засіданні встановлено ,що позивачі - ОСОБА_2 народився 12.06.1936 р. у с.Новосілка -Опарська Комарнівського району Дрогобицької обл. (тепер Львівська обл.), ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 між собою є рідними братами з сестрою та відповідно до довідки від 08.04.2008 р. № 823 /а.с. 20/ були зазначені як члени сім'ї з 6-ти осіб, яку 08 квітня 1951 року за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 07.07.1951 р. виселено на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область з релігійних мотивів.

Як видно з довідки № 4 /4-441 від 17 квітня 2007 року управління внутрішнії справ України у Львівській обл. - сім'я Федунь ,а саме ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6,ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_9 (ОСОБА_2) Іванович, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11 , 08 квітня 1951 року з села Новосілки -Опарські Комарнівського району Львівської обл. за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 07.07.1951 року виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область по релігійних мотивах, з якого звільнені 23.11.1965 року, де ОСОБА_4 помер на спецпоселенні 27.04.1956 р. /а.с. 19 /.

Як встановлено та підтверджено свідоцтвами про смерть з осіб зазначених у даній довідці № 4 /4-441 від 17 квітня 2007 року на даний час живими є та проживають в Іркутській області позивачі.

З рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Миколаївської районної ради Львівської обл, від 29.07.2008 року № 2 "Про часткове повернення конфіскованого майна та відшкодування вартості конфіскованого майна, що не збереглося" видно, що вирішено повернути законним спадкоємцям першої черги реабілітованого ОСОБА_4 конфісковане майно, яке збереглось, а саме стайню, що знаходиться в с.Новосілка-Опарська Миколаївського району Львівської обл., відшкодувати вартість конфіскованого майна, яке не збереглось спадкоємцям першої черги в розмірі 80 мінімальних заробітніх плат. Фінансовому управлінню Миколаївської районної державної адміністрації провести виплату компенсації за конфісковане майно згідно з цим рішенням до 29 липня 2009 року. /а.с. 13/.

Як видно з матеріалів справи які покладені в основу винесення оспорюваного рішення та на підставі акту опису конфіскованого майна реабілітовоної особи, сім'ї Федунь, виселеної на спецпоселеня з конфіскацією майна в Іркутську область /а.с. 42- 48/ , а саме з акту опису ,описаним майном є хата під черепицею,стайня, корова, порося, картопля в буртах, скриня, ліжко дерев"яне лавки дерев»яні, лісоматеріали, бочки з капустою, жито,солома.

Як видно з довідки /а.с. 48/ сільського голови Новосілко-Опарської сільської ради від 12.05.2008 року станом на день видачі довідки ,з будівель репресованих родини ОСОБА_4 збереглась стайня, житловий будинок не зберігся, а був знесений колгоспом, на його місці побудований новий житловий будинок в який переселено сім"ю ОСОБА_7, так як дана сім"я проживала на хуторі Підвисокому, їхні будівлі знесли не хуторі і в замін побудували з їх матеріалу новий по вул. Шевченка,55. ОСОБА_7 проживав в будинку разом з дружиною, дітей не мали, після їх смерті будинок ніхто не успадкував.

Позивачі не згідні з рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих так як вважають збереженим будинок та не погоджуються з сумою компенсації вартості конфіскованого майна яке не збереглось в розмірі 80 мінімальних заробітних плат.

З'ясовуючи питання збереження будинку колишніх власників - сім'ї ОСОБА_4 , встановлено та вбачається з свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 31 березня 1992 року, що будинок по вул. Шевченка,55 в с.Новосілка-Опарська належав ОСОБА_7 та рахувався як колгоспний двір ./а.с.21/.

Як видно з техпаспорта на житловий будинок ОСОБА_7 /а.с. /, такий (по

вул..Шевченка,55) побудований 1974 року.

Обставини переселення у спірний будинок ОСОБА_7 в судовому засіданні з'ясовані допитом свідків . Так свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що у період з 1958 року по 1966 рік вона з чоловіком проживала у будинку з якого виселили на спецпоселення ОСОБА_4. Після 1966 року побудували власну хату та перейшли жити туди. До будинку ОСОБА_4 переселили з хутора ОСОБА_7, однак такий не хотів йти до чужої хати, мав свій матеріал, та погодився переселитись у свою, перебудовану хату. Для перебудови використав свій матеріал з розібраної хати яку мав на хуторі, після того як власними силами та силами колгоспу була поставлена хата він у таку переселився.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що після виселення на спецпоселення ОСОБА_4 будинок пустував ,згодом у такому проживала ОСОБА_11, після того як ОСОБА_11 перейшла жити у свій збудований будинок, будинок ОСОБА_4 знову пустував. Через кілька років будинок надали ОСОБА_7 ОСОБА_7 не хотів іти до чужої хати говорив, що може прийти господар, тому розібрав хату та поставив свою, мав свої матеріали та розібрав хату з якої такого виселили. На тім самім фундаменті побудував свою хату, колгосп поміг будувати, все розібрали,був фундамент. На дах використали цю ж дахівку.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив,що ОСОБА_7 не хотів переселятись у хату ОСОБА_4, перебудував таку ,тоді переселився,точної дати не пам»ятає але це було після 1969 року після повернення його,ОСОБА_13 з Сибіру у 1969 році.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_7 переселяли силами колгоспу. він перебудував хату ОСОБА_4, переставив старі стіни, матеріали брав з своєї на хуторі хати яку розібрав, весь будинок ОСОБА_4 не зносив, а перебудував. Силами колгоспу помагали перевозити будматеріали з розібраної на хуторі хати ОСОБА_7 до будівлі ОСОБА_4.

Таким чином свідченнями свідків допитаних в судовому засіданні встановлено, що

будинок який первісно належав ОСОБА_4 було перебудовано силами та з матеріалів гр. ОСОБА_7, який переселився в уже перебудований будинок, належність на праві власності такому будинку підтверджує і свідоцтво про право власності /а.с.21/.

Відтак у суду немає підстав ставити під сумнів рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих в частині неповернення майна - будинку примусово виселених ОСОБА_4, так як з'ясовано , що такий у його первісному стані не зберігся , а був перебудований гр. ОСОБА_7

Щодо виплати грошової компенсації за майно яке не збереглось, в судовому засіданні встановлено, що за майно яке зазначене в акті опису та не збереглось нараховано виплату в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, в т. ч. дане нарахування включає виплату за будинок.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та п. 12 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості ,постанови КМ України від 18.02.1993 р. Про внесення змін до даного Положення, реабілітованим громадянам або їх спадкоємцям вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий ,а майно збереглось) повертаються таким або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.

У разі смерті реабілітованого вилучені будівлі та інше майно повертаються (відшкодовується) їх вартість спадкоємцям першої черги.

Позивачам за усе інше майно,що не збереглось нараховано відшкодування в розмірі 80 мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч.5 п.17 вищезазначеного Положення - незалежно від визначення вартості вилучених будівель та майна загальна сума компенсації не повинна перевищувати 65 мінімальних заробітних плат. Окрім цього п.18 цього ж положення передбачено, що у разі коли неможливо повернути майно або відшкодувати його вартість реабілітованим на сім"ю виплачується грошова компенсація у розмірі до 15 мінімальних заробітніх плат.,тобто 65 + 15= 80 ,згідно п.2 рішення комісії.

80 мінімальних заробітніх плат на день обрахунку становить 600 грн. Згідно Постанови КМ України від 18.04.1996 року № 429 "Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами" встановлено, що з 01 березня 1996 року розміри грошової компенсації та відшкодування вартості конфіскованого майна реабілітованим громадянам або їх спадкоємцям, передбачених Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", визначаються із суми, що становить 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 49. Цією постановою встановлено з 01 березня 1996 року мінімальну заробітну плату у розмірі 1 млн.500 тис.крб. Згідно п.3 Указу Президента України від 25.08 1996 року № 762 "Про грошову реформу в Україні" українські карбованці підлягають обміну на гривні за курсом 100000 крб. на 1 грн., тобто 1 млн.500 тис. крб.= 15 грн., а оскільки" відповідно до постанови КМ України № 429 розмір грошової компенсації та відшкодування вартості конфіскованого майна визначається виходячи з суми, що становить 50 відсотків-мінімальної заробітної плати, виходить 50% з 15 грн.= 7,5 грн. Тому 80 мін зарплат множено на 7,5 грн.-600 грн. Така виплата і запропонована до видачі позивачам, однак як встановлено в судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_8 на даний час коштів виплати не отримала, мотивуючи незгодою з оспорюваним рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих

Враховуючи наведене ,рішення комісії стосовно відшкодування вартості конфіскованого майно прийняте відповідно до чинного законодавства тому вимога про виплату грошової компенсації в ромірі 20 480 грн. є безпідставною.

Керуючись ст. 208,209,213,215,218,223 ЦПК України, Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" 17.04.1991 р., Указу Президента України від 25.08.1996 р. № 762 "Про грошову реформу в Україні", Постанови КМ України від 18.02.1993 р. № 112 "Про внесення змін і доповнень до положення Про порядок виплати компенсацій,повернення майна або відшкодування вартості реабілітованим громадянам, Постанови КМ України №429 від 18.04.1996 року Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами", Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року "Про порядок введення в дію ст. 10,33,34 ЗУ "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком, суд ,-

вирішив:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Миколаївської районної ради Львівської обл., третя особа - Новіосілка - Опарська сільська рада про скасування рішення № 2 від 29.07.2008 р. комісії з питань поновлення прав реабілітованих Миколаївської районної ради Львівської обл., в частині передачі будинку, визнання права власності на конфіскований будинок в с.Новосілка - Опарська вул. Шевченка,55, зобов"язання виплатити грошову компенсацію за конфісковане майно яке не збереглось.

Рішення можна оскаржити протягом 10 днів з дня проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Береза В.І.