ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 414
РІШЕННЯ
Іменем України
|
25.01.2007 |
Справа №2-8/415-2007 |
За позовом - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м. Сімферополь
До відповідачів: 1) Виконавчий комітет Залізничної районної Ради, м. Сімферополь
2) Виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради, м. Сімферополь
Про визнання права використовувати квартиру по нежилому призначенню
СуддяЧумаченко С.А.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача - ОСОБА_2, пред-к за дов. НОМЕР_1 від 09.01.2007 р.
Від відповідачів: 1) Равич І.Л., пред-к за дов. №284/02.1-26 від 26.04.2006 р.
2) Воробйова О.В., пред-к за дов. №24/01-06/107 від 23.01.2006 р.
Сутність спору: позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, виконавчого комітету Залізничної районної Ради, просить визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право використовувати квартиру АДРЕСА_1 по нежилому призначенню, окрім використання для потреб промислового характеру.
Відповідач, виконавчий комітет Залізничної районної Ради представив відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що виконавчий комітет Залізничної районної Ради є неналежний відповідач по справі про визнання права використання квартири по нежилому призначенню та просить суд у задоволенні позовних вимог позивача до виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя відмовити.
Відповідач, виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради, представив відзив відповідно до якого просить в позовних вимогах СПД ОСОБА_1 відмовити.
Справа слуханням відкладалася в судовому засіданні проголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарсько процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
24.04.2000 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради Автономної Республіки Крим зареєстровано фізичну особу - підприємця
ОСОБА_1 про що йому видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. Номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР - НОМЕР_2.
29.01.2004 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 - продавцями та ОСОБА_1 - покупцем укладений договір купівлі - продажу квартири.
Відповідно до п.1 даного договору, гр.гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1. Відчужувана квартира складається з двох житлових кімнат, зазначених в плані під №3 та 4, розташованих в літ.А, загальною житловою площею 32,0 кв.м., санвузла - №1; кухні - №2; коридору - №5; коридору - №6. Загальна площа квартири - 48,9 кв.м.
Згідно п.2. ця квартира належить продавцям у рівних частках кожному на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом Сімферопольської міської Ради народних Депутатів 08.01.2004 року, згідно розпорядження органу приватизації №1 від 08.01.2004 р. та зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно СМБРіТІ. Витяг про реєстрацію номер НОМЕР_3 від 28.01.2004 року, реєстраційний НОМЕР_4.
Пунктом 3 вказується, що продаж вчинено за 15116 гривень, які покупець сплатив продавцям до моменту посвідчення цього договору. Право власності на придбану квартиру виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.
Вищевказаний договір посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим 29.01.2004 року, Зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_5. Також цей договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.02.2004 року.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації від23.02.2004 р. підтверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, номер запису НОМЕР_6 в книзі НОМЕР_7, в цілому зареєстроване на праві власності за позивачем.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступними підставами.
14.07.2004 року Розпорядженням голови Залізничної районної Ради за НОМЕР_8 “Про дозвіл на використання квартири АДРЕСА_1 для розміщення магазину”, відповідно до п.1. даного розпорядження, дозволено громадянину ОСОБА_1 використовувати квартиру АДРЕСА_1 строком на 1 рік до 13.07.2005 року для розміщення магазину відповідно до проекту (виконаним ПП “СТП Тогтехніка”, ліцензія №315800), погодженого в установленому порядку.
14.07.2005 року Розпорядженням голови Залізничної районної Ради за НОМЕР_9 “Про продовження дозволу про використання приватної квартири НОМЕР_10 під магазин по АДРЕСА_1”, відповідно до п.1. даного розпорядження, продовжено дозвіл громадянину ОСОБА_1 строково на 1 рік (до 13.07.2006 року) на використання приватної квартири НОМЕР_10 по АДРЕСА_1.
Відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради за НОМЕР_11 від 23.07.2004 року “Про затвердження актів міської міжвідомчої комісії”, було вирішено затвердити акти міської міжвідомчої комісії (НОМЕР_12) від 14.07.2004 року про визнання квартир непридатними для постійного мешкання АДРЕСА_1.
15.09.2006 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з проханням надати дозвіл на використання приватної квартири НОМЕР_10 по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі для розміщення магазину на один рік до 13.07.2007 р.
Проте до теперішнього часу клопотання позивача про продовження дозволу на використання приватної квартири НОМЕР_10 по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі для розміщення магазину на один рік до 13.07.2007 р. не розглянуто та дозволу не отримано.
Статтею 7 Житлового Кодексу України, визначено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.
Згідно ст. 100 Житлового Кодексу України, переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Тоді як, ст. 152 Житлового Кодексу вказує, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Для отримання дозволу на перебудування, перепланування та реконструкцію житлових приміщень для послідуючого їх використання в побутових, виробничих, торгових та інших цілях в обов'язковому порядку надається висновок міжвідомчої комісії про визнання житлового дому (квартири) такою яка не відповідає санітарно - технічним нормам, непридатним для постійного проживання.
Судом встановлено, що позивачу був наданий дозвіл за НОМЕР_8 від 14.07.2004 року на використання придбаної ним квартири під магазин, а Рішенням виконкому Сімферопольської міської Ради НОМЕР_11 було визнано квартиру по АДРЕСА_1 непридатною для постійного проживання. В послідуючому, СПД ОСОБА_1 неодноразово було дозволено на продовження використання вищевказаної квартири під магазин.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Крім цього ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно з ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 320 Цивільного кодексу України зазначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1. ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як вказано в ст. 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Але власник квартири тільки може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Суд зазначає, що позивач зазначену вище квартиру має у своїй власності у відповідності до закону, але треба пояснити, що право власності має декілька правомочностей, право володіння, право користування та право розпорядження.
Право володіння - це юридична можливість фактичного впливу на річ. Слід взяти до уваги, що саме по собі володіння може бути законним, таким, що ґрунтується на законі і незаконним. Але “право володіння” завжди є тільки законним, оскільки, як кожне право, завжди ґрунтується на якійсь правовій підставі. Отже, вираз “незаконне володіння” може застосовуватись тільки для позначення фактичного володіння, котре не має під особою правової підставі. Тобто володіння означає господарське панування власника над річчю, можливість впливати на неї у будь - який момент.
Право користування - це юридична можливість видобування власником споживчі властивості речі. Користування може здійснюватися шляхом вчинення фактичних дій (користування особистими речами, проживання в будинку, використання для отримання вигоди), а також шляхом вчинення юридичних дій (надання речі в оренду і одержання від такої діяльності відповідних прибутків).
Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі. Визначення фактичної долі речі полягає в зміні її фізичної сутності, аж до повного знищення (наприклад, це може бути споживання речі самим власником). Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.
Суд вважає що всі наявні в матеріалах справи документи та обставини справи вказують на право позивача використовувати квартиру НОМЕР_10 розташовану в домі АДРЕСА_1 по нежилому призначенню, крім використання для потреб промислового характеру.
Судом встановлено, що Залізнична районна Рада м. Сімферополя є районною у місті радою й у відповідності зі ст. 140 Конституцією України і ч. 3 ст. 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” обсяги і межі повноважень районних у містах і їхніх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами.
24.11.2006 року Рішенням 11-ї сесії 5-го скликання №123 Сімферопольської міської Ради “Про визначення обсягу і меж повноважень, що здійснюють районні в місті ради і їхні виконавчі органи і розмежуванні повноважень між виконавчим комітетом, відділами, керуваннями, іншими виконавчими органами Сімферопольської міської Ради і міським головою”
Згідно п.1. ч. ”а” ст. 29 вищевказаного рішення, до повноважень виконавчого органу районної в місті ради відноситься керування в межах, визначених радою, майном, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста.
При цьому, згідно пп.9 .”а” ч.1 ст. 31 вищевказаного рішення до повноважень виконавчого комітету міської ради відноситься видача відповідно до законодавства дозволу на: будівництво, реконструкцію, переобладнання, виконання комплексу проектних робіт для розміщення об'єктів комерційного, промислового, суспільного призначення.
Отже, на момент розгляду справи, спір з виконавчим комітетом Залізничної міської Ради відсутній в результаті відсутності предмету спору, тому на підставі
п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського Процесуального Кодексу України, господарський суд припиняє провадження щодо позовних вимог до Виконавчого комітету Залізничної районної Ради
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 77,80,82-84 ГПК України, суд -
ВИРIШИВ:
1. Провадження щодо позовних вимог до Виконавчого комітету Залізничної районної Ради припинити.
2. Позов задовольнити в повному обсязі.
3. Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) право використовувати квартиру НОМЕР_10 розташовану в домі АДРЕСА_1 по нежилому призначенню, крім використання для потреб промислового характеру.
4. Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЗКПО НОМЕР_13, р/р НОМЕР_14 в ВАТ “Кредобанк” (Україна) МФО 32913)
85 грн. державного мита.
5. Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЗКПО НОМЕР_13, р/р НОМЕР_14 в ВАТ “Кредобанк” (Україна) МФО 32913)
118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.