Судове рішення #5054942

                                                                                                                                                                             Суддя-доповідач Василенко Л.А.

                                    Головуючий І інстанції суддя Скворцова В.Г.

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 

28 травня 2009 року                                                                Справа № 2а-91/09/1228

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:   Василенко Л.А.,

суддів:   Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,

при секретареві        Літвіновій Л.О.,

розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області на постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 26 березня 2009 р. у справі № 2а-91/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському Луганської області про визнання дій щодо відмови в нарахування та виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірними, і

В С Т А Н О В И Л А :

 

30 січня 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови підвищення пенсії щомісячно як дитині війни у розмірі передбаченому ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання відповідача здійснити перерахування пенсії з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року та виплатити недоплачену надбавку у сумі 3902,90 грн. (а. с. 9 - 11).

    Постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 26 березня 2009 р. позов задоволений частково: визнана неправомірною відмова Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському Луганської області у нарахуванні та виплаті позивачеві 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському Луганської області здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року в сумі 709,83 грн. та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року в сумі 721,86 грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

    Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

    Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.   

    Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

    ОСОБА_1 відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що копією паспорта (а. с. 4), копією пенсійного посвідчення (а. с. 3), що не оспорюється відповідачем

Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності  з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є внаслідок неправомірних дій відповідача є вірним.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з  1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.

Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп., а саме за липень: (410,06х23 дні/31 день х 30%) =91грн.27 коп.; за серпень-грудень 2007 року: (410,06х2 місяці (серпень-вересень)х30%)=246 грн. 03 коп.)+ (415,11х3 місяці (жовтень-грудень)х30%) = 373 грн. 60 коп.)=619 грн.63 коп.+91 грн. 27 коп. = 710 грн. 90 коп.   

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав оцінку цим вимогам, але розрахунок суми виплати зроблений з арифметичними помилками. З огляду на те, що сума підвищення до пенсії за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року 710 грн. 90 коп., а суд першої інстанції розрахував її розмір як 709,83 грн., то в цій частині постанова суду підлягає зміні.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.   

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.

За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року  по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.

Слід зазначити, що позивачеві розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 22 травня по 31 грудня   2008 року складає 715 грн. 21 коп., виходячи з наступного розрахунку:

- розмір підвищення, який відповідачу необхідно було виплатити позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 1072 грн. 83 коп. (3576 грн. 16 коп. (155 грн. 16 коп. (за травень 481 грн. х 10 днів/31день) + 481 грн. (червень 2008 року) + 1446 грн. (482 грн. х 3 міс.(липень-вересень 2008 року) + 1494 грн. (498 грн. х 3 міс. (жовтень-грудень 2008 року) х 30%),

- розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 357 грн. 62 коп. (15 грн. 52 коп. (травень 2008 року 48 грн. 10 коп. х 10 днів/ 31 день) + 48 грн. 10 коп. + 144 грн. 60 коп. (48 грн. 20 коп. х 3 міс.) + 149 грн. 40 коп.(49 грн. 80 коп. х 3 міс.).

- розмір недоплаченого позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року складає 715 грн. 21 коп. (1072 грн. 83 коп. - 357 грн. 62 коп.).

Отже, суд першої інстанції надав правильну оцінку цим вимогам, але при розрахунку суми виплати допущена арифметична помилка. З огляду на те, що сума підвищення до пенсії за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року 715 грн. 21 коп., а суд першої інстанції розрахував її розмір як 721,86 грн. , то в цій частині постанова суду підлягає зміні.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про визнання бездіяльності   відповідача протиправною щодо нарахування щомісячної доплати в менших розмірах ніж визначено законом, оскільки саме протиправна бездіяльність спричинила недоплату зазначених виплат.

Судова колегія не приймає доводів апеляційної скарги  щодо неправомірності не застосування судом першої інстанції наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з огляду на наступне.

За приписами ч. 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому полягає одна з сторін.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що представник відповідача в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції участі не брав, надав суду заперечення в яких просив справу розглянути в його відсутність. В наданих суду письмових запереченнях (а.с. 13) відповідач не наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення річного строку звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що суд з власної ініціативи не піднімає питання про пропущення строку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1, п.2 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

П О С Т А Н О В И Л А :

 

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському Луганської області задовольнити частково.

Постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 26 березня 2009 р. у справі № 2а-91/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському Луганської області про визнання дій щодо відмови в нарахування та виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірними змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:

«Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31 грудня 2007 року в сумі 710,90 грн. та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року в сумі 715,21 грн. а всього 1426,11 грн.».

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

 

 

    Головуючий:                                       Л.А. Василенко

            

    Судді:                                         Р.Ф. Ханова

 

                                            М.І. Старосуд

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація