Справа № 2-1428/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2009 р. Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого – судді Ганича І.М.
при секретарі Мицько О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на половину квартири,
ВСТАНОВИВ:
Позивач в листопаді 2008 року звернувся з позовом в суд про визнання за ним права власності на половину двохкімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги він мотивує тим, що ця квартира в 1977 р. була закріплена за його сім'єю із трьох осіб /він, дружина і її донька, ІНФОРМАЦІЯ_1/. Членом житлово-будівельного кооперативу № 56 м.Львова була дружина – ОСОБА_3, з якою в 1985 р., за спільні сімейні кошти, повністю виплатили пайові внески за спірну квартиру, де вони постійно проживали, але 01.06.1995 р. вона загинула в автокатастрофі, не оформивши право власності на вказану квартиру, а донька померлої ОСОБА_2, яка на даний час проживає в спірній квартирі, не визнає за ним права на 1/2 ідеальну частину такої, чому він не може отримати право власності на належну йому частку квартири, хоча така була спільною сумісною власністю їх подружжя, так як набута ними за час шлюбу.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на мотиви такого та доповнив, що він із ОСОБА_3, за рахунок спільних коштів, разом сплачували пайові внески за спірну квартиру, так як ця квартира була їх спільною сумісною власністю і кожному з них належалося по 1/2 частині такої, на яку він просить визнати за ним право власності, не претендуючи на частину квартири, що належала дружині і на яку відкрилася спадщина після її смерті.
Відповідачка – донька ОСОБА_3 – ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову не заперечила і зазначила, що позивач разом з її мамою сплачував пайові внески за спірне житло і, відповідно, має право на половину квартири, проте вона не бажає щоб ОСОБА_1 проживав у такій.
Третя особа представник Департаменту економічної політики Львівської міської ради проти позову не заперечив і зазначив, що вирішення справи покладає на розгляд суду.
Третя особа - ЖБК-56 м.Львова подав заяву, в якій проти позову не заперечив та просить справу розглядати у відсутності його представника, що суд вважає за можливе.
Заслухавши пояснення сторін і третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України /в ред. 1969 р./, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Як встановлено судом, позивач 10.11.1977 р. зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 /дівоче – Бохина/ ОСОБА_4, яка була членом житлово-будівельного кооперативу № 56 м.Львова, в будинку якого по вул.Любінській, 96 за нею була закріплена однокімнатна квартира № 21, що не була повністю виплачена. Після одруження, рішенням виконкому Львіської міської ради від 15.12.1977 р., сім'ї ОСОБА_1 була надана двохкімнатна квартира № 16 в цьому ЖБК /а.с. 11/, за яку подружжя разом повністю внесли пайовий внесок в 1985 р. /а.с. 10/, але права власності на таку ОСОБА_3 не зареєструвала та 01.06.1995 р. померла /а.с. 6/ і відкрилася спадщина на належну їй частину квартири, на яку позивач не претендує, що він ствердив в суді.
Із наведеного вбачається, що спірна квартира набута подружжям ОСОБА_3 за час шлюбу і належала їм на праві спільної сумісної власності.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу./ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України /в ред. 1969 р./.
Виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що за кожним із подружжя ОСОБА_3 належалося по половині спірної квартири, чому позов слід задоволити і визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1, проти чого не заперечив ніхто з учасників процесу, в тому числі і відповідачка.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України і ст.ст. 22, 28, 29 КпШС України /в ред. 1969 р./, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину квартири № 16 в будинку ЖБК-56 по вул.Любінській, 96 у м.Львові.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Оригінал рішення.