Справа № 346/5164/14-ц

Провадження № 22-ц/779/883/2015

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: позивача – ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

представника ПАТ «Укрсиббанк» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа АТ «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя, за апеляційними скаргами ОСОБА_7 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 квітня 2015 року, –

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_6 пред’явила до ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог АТ «УкрСиббанк» позов про поділ спільного майна подружжя. Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу з відповідачем 25.07.2014 року дійти до згоди та в добровільному порядку поділити спільно нажите рухоме та нерухоме майно їм не вдалося, просила позов задовольнити та поділити між ними наступне майно: їй виділити житловий будинок по вул. Королівській, 11 в м. Коломиї та автомобіль марки «BMW», а відповідачу – квартиру АДРЕСА_1 та все рухоме майно, перелік його зазначено у позовній заяві.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено виділити у власність ОСОБА_2 із спільного майна подружжя житловий будинок по вул. Королівська, 11 у м. Коломиї та 1/2 частину автомобіля марки «BMW 530 D», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі WBADP81060GS87150, а у власності ОСОБА_7 постановлено залишити квартиру АДРЕСА_2, 1/2 частину вищезазначеного автомобіля та все нажите в шлюбі інше рухоме майно, яке знаходиться в даній квартирі, а також стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_2 1930 грн сплаченого судового збору та 1724 грн недоплаченого судового збору в користь держави.

Додатковим рішенням цього ж суду від 24 квітня 2015 року постановлено залишити у власності ОСОБА_7 холодильник марки «LG» вартістю 12000 грн, кавовий апарат – 3000 грн, телевізор марки «Самсунг» - 8000 грн, пральну машинку марки «Самсунг» - 5000 грн, ноутбук марки «Асус» - 3500 грн, планшет марки «Самсунг» - 4900 грн, соковижималку марки «Кенвуд» - 1500 грн, миючий пилосос марки «Кархер» - 2000 грн, фотоапарат марки «Кенон» - 5000 грн, пилотяг марки «LG» - 1300 грн, велосипед – 4500 грн, праску марки «Браун» - 1200 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями суду, ОСОБА_7 подав апеляційні скарги, у яких посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд помилково застосовував норми ЦПК України, які регулюють ухвалення заочного рішення, оскільки в день ухвалення даного рішення – 11.02.2015 року він та його представник були присутніми у судовому засіданні, заявляли клопотання про призначення судової будівельно-технічної та автотехнічної експертиз з повторним направленням матеріалів справи експерту, однак суд відмовив у задоволенні даного клопотання. ОСОБА_7 звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції в ухвалі про призначення судової експертизи не зазначено платника витрат по її проведенню і експертом не було надіслано рахунок на оплату цих витрат, внаслідок чого, проведення експертизи так і не відбулось. Крім того, відповідач вказує, що під час оголошення перерви в судовому засіданні 11.02.2015 року йому не було повідомлено про час розгляду справи, чим позбавлено його присутності у судовому засіданні при оголошенні рішення. Також апелянт зазначає, що судом при винесенні судового рішення не було визначено ні вартості кожного об’єкта нерухомого і рухомого майна, ні розміру та вартості часток сторін в цьому майні, ні переліку присудженого йому рухомого майна, а також не з’ясовано дійсної вартості спірного майна, не визначено характер спірних правовідносин стосовно боргових зобов’язань. При цьому, зазначає ОСОБА_7, суд не встановив яку суму грошових коштів на погашення кредитних зобов’язань сплачено ним в період шлюбу та після його розірвання, а також поділив порівну автомобіль, чим порушив норму ч.2 ст. 71 СК України, із змісту якої вбачається, що неподільні речі присуджуються одному із подружжя. Апелянт зазначає також і про те, що рухоме майно, яке виділили йому у власність, а саме – спірні ноутбук та планшет знаходяться у користуванні позивачки та їхньої доньки. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість даних рішень, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити загальну вартість спірного майна і вартість частки кожної сторони, поділити реально між сторонами спірне нерухоме і рухоме майно, в тому числі поділити реально по 1/2 частині спірний житловий будинок.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_7 апеляційні скарги підтримав з мотивів, наведених у ній, зазначивши, що відповідач не погоджується на присудження всього спірного будинку, який споруджено на виділеній йому місцевою радою земельній ділянці, оскільки вважає, що будинок може бути поділено в натурі. Представник не заперечує проти присудження спірної квартири, яка придбана за кредитні кошти, позивачці та йому, зазначивши при цьому, що із 45 тисяч доларів США кредиту на даний час сплачено тільки 5 тисяч доларів США, і що ОСОБА_7 важко самому продовжувати вносити Банку-кредитору регулярні місячні платежі в розмірі більше 500 доларів. Представник відповідача також вказала, що ОСОБА_7 фактично погоджується із вартістю перелічених позивачем рухомих речей, однак заперечує проти присудження їх тільки йому.

ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційних скарг заперечили, вважаючи, що суд першої інстанції правильно визначив вартість спірного будинку і присудив його позивачу, а решту майна – ОСОБА_7 Висновок судово-будівельної експертизи від 27.06.2015 року вони заперечують, вважаючи, що експерту слід було визначити вартість спірного будинку зокрема на час припинення сторонами спільного сімейного життя, тобто на березень 2014 року. Вартість цього будинку, зазначену у висновку експерта від 27.06.2015 року вважають істотно завищеною. На їх думку, вартість спірного будинку правильно відображена в іншому висновку судово-будівельної експертизи від 15.01.2015 року. Зауважили, що позивачка після припинення спільного подружнього життя проводила ремонтні роботи в будинку за свої особисті кошти. На думку позивачки, після проведених нею ремонтних робіт після розірвання шлюбу вартість спірного будинку може становити орієнтовно 50 тисяч доларів США. ОСОБА_2 крім того зазначила, що на даний час вона погоджується на присудження відповідачу спірної автомашини, якою користується тільки він. Вказала, що із розміром кредитної заборгованості перед ПАТ "УкрСиббанк", вказаною в довідці, яка міститься в матеріалах справи, вона не погоджується. Згоди на припинення її права власності на згадану вище квартиру вона не висловила, зауваживши, що нею особисто в ремонт квартири було вкладено істотну суму коштів, і саме нею вживались заходи до регулярного погашення кредиту.

Представник третьої особи вирішення даного цивільно-правового спору залишає на розгляд колегії суддів, зазначивши при цьому, що в даний час на розгляді в Коломийському міськрайонному суді знаходиться цивільна справа за позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржені рішення суду першої інстанції в даній справі зазначеним вище вимогам не відповідають.

Постановляючи рішення про присудження спірного жилого будинку позивачці без згоди іншого співвласника, а квартиру – відповідачу, суд першої інстанції не з'ясував дійсну вартість будинку, можливість його реального поділу між співвласниками, не врахував наявність боргів бувшого подружжя щодо погашення заборгованості по кредиту за квартиру. Крім того, суд першої інстанції помилково присудив відповідачу все наявне рухоме майно, перелічене позивачем, та передав у власність обом сторонам порівну спірну автомашину, яка є неподільним майном.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_7, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, на земельній ділянці площею 0,08 га, наданій у користування відповідачу, спорудили жилий будинок по вул. Королівській, 11 у м. Коломиї загальною площею 241,4 кв.м, житловою площею 99,5 кв.м, на який ОСОБА_7 21 липня 2014 року було видано свідоцтво про право власності (том №1, а.с.11, 12, 25). Сторони під час спільного сімейного життя також придбали за кредитні кошти квартиру АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу - том №1, а.с.23,24), купили автомашину марки БМВ 530Д та інше рухоме майно, зазначене в позовній заяві ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами було розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 липня 2014 року (копія рішення – том №1, а.с.10). Неповнолітня дочка сторін – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно цього рішення залишена проживати разом з її матір'ю.

З’ясовано, що свідоцтво про право власності на спірний будинок було видано 2014 року. Проти видачі цього свідоцтва ОСОБА_2 не заперечувала, хоча з матеріалів справи видно, що в будинку ще необхідно завершити, зокрема, внутрішні оздоблювальні роботи.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2, пред’являючи 23 вересня 2014 року позов про поділ спільного майна подружжя, не зазначала про те, що після завершення спільного сімейного життя з ОСОБА_7 нею за особисті кошти були придбані будівельні матеріали і продовжувалось спорудження названого вище жилого будинку, і що внаслідок цього істотно збільшилась вартість спірного будинку. Позивачка ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надала ніяких належних і допустимих доказів про певний відсоток спорудження спірного будинку станом на час припинення спільного сімейного життя з ОСОБА_7, про збільшення його вартості за рахунок її особистих коштів після розірвання шлюбу.

Колегія суддів вважає, що назване твердження позивачки є безпідставним, оскільки спростовується свідоцтвом про право приватної власності на спірний будинок від 25.07.2014 року, копію якого ОСОБА_2 було долучено до позовної заяви. Таке свідоцтво згідно чинного законодавства України видається після прийняття будинку в експлуатацію і свідчить про завершення основного комплексу будівельних робіт. Проти видачі названого свідоцтва ОСОБА_2 не заперечувала, і в подальшому вона його не оспорювала.

Копії товарних чеків підприємців про придбання будівельних матеріалів за квітень-червень 2015 року на загальну суму 29020 грн (том №2, а.с.113-114), пред’явлених ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, не доводять зазначених вище тверджень ОСОБА_2, проти яких інша сторона заперечує.

Посилання ОСОБА_2 на інший висновок судової експертизи від 15 січня 2015 року, який нею було подано тільки в суді апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки його виконано після скасування судом першої інстанції ухвали про призначення судово-будівельної експертизи внаслідок невнесення позивачем оплати експерту. Крім того, відомості, викладені у згаданому документі щодо вартості спірного будинку та неможливості його реального поділу суперечать дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та державних будівельних нормах і стандартах.

В п.22 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вказано, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Згідно висновку судової експертизи від 27.06.2015 року, яка призначена і проведена з дотриманням вимог законодавства та відповідної інструкції, дійсна ринкова вартість домоволодіння №11 по вул. Королівській в м. Коломиї на даний час становить 2104728 грн (висновок – том №2, а.с.11-49). Згідно цього висновку реальний поділ спірного будинку можливий тільки за одним варіантом, і з мінімальними переобладнаннями. За цим варіантом одному із співвласників пропонується виділ частини приміщень, які будуть становити 37% від загальної вартості домоволодіння, а іншому частину приміщень, які будуть дорівнювати 63% від вартості спірного домоволодіння. За відхилення від ідеальної частки в домоволодінні в цілому власник, якому буде виділена менша частина приміщень, повинен буде сплатити іншому співвласнику грошову компенсацію в сумі 273323 грн.

Приймаючи до уваги те, що неповнолітня дочка залишена проживати з матір'ю - ОСОБА_2, враховуючи інші законні інтереси сторін, колегія суддів вважає, що при реальному поділі спірного домоволодіння згідно названого варіанту більшу частину приміщень слід виділити у власність позивачки.

Вимога ОСОБА_2 про присудження їй всього спірного домоволодіння не може бути задоволена, оскільки вона суперечить нормам Сімейного і Цивільного Кодексів України.

З цього приводу у п.23 названої вище постанови Пленуму ВСУ роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4.5 ст.71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

У згаданому вище висновку судової експертизи визначено також вартість спірної двохкімнатної квартири, і вказано, що поділ цієї квартири між сторонами технічно неможливий. Приймаючи до уваги зазначену обставину, вимоги закону щодо присудження неподільної речі одному із співвласників, те, що названа вище квартира перебуває в іпотеці, і в даний час кредитор пред'явив позов щодо сплати сторонами кредитної заборгованості, колегія суддів вважає, що спірну квартиру слід присудити порівну ОСОБА_7 та ОСОБА_2

По даній справі також була призначена і проведена судова експертиза на предмет визначення дійсної вартості автомашини марки БМВ 530Д, належної сторонам даного спору. Згідно висновку цієї експертизи вартість спірної автомашини на даний час становить 275142 грн (том №2, а.с.53-57). На думку колегії суддів, спірну автомашину необхідно присудити ОСОБА_7, враховуючи згоду ОСОБА_2 на припинення її права власності на цей транспортний засіб, і те, що автомашина по даний час перебуває у постійному користуванні відповідача. При цьому ОСОБА_7 повинен сплатити бувшій дружині половину вартості спірної автомашини.

Рухомі речі, зазначені у позовній заяві, вартість яких визнається позивачем і відповідачем, слід поділити між бувшим подружжям порівну з врахуванням законних інтересів кожної із сторін та грошової компенсації до рівності їх часток.

Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому оскаржені рішення не можуть бути залишені в силі. В даному випадку є правові підстави для ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів –

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 квітня 2015 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

ОСОБА_9 (ОСОБА_10) ОСОБА_11 задовольнити частково. Виділити у власність ОСОБА_2 наступні приміщення домоволодіння №11 по вул. Королівській в м. Коломия: на першому поверсі: №11 (сходова) площею 18,7 кв.м вартістю 144526 грн, №111 (тамбур) площею 2,4 кв.м вартістю 18548 грн, №1-2А (частина холу) площею 7,3 вартістю 56419 грн, №1-3 (кабінет) вартістю 116703 грн; на мансардному поверсі: №1У (сходова) площею 8,4 кв.м вартістю 57519 грн, №1-8 (коридор) площею 8,1 кв.м вартістю 57844 грн, №1-9 (житлова кімната) площею 11,4 кв.м вартістю 81410 грн, №1-10 (житлова кімната) площею 15,4 кв.м вартістю 105453 грн, №1-11 (житлова кімната) площею 15,6 кв.м вартістю 106822 грн, №1-12 (санвузол) площею 6,3 кв.м вартістю 43139 грн, №1-13 (хол) площею 32,2 кв.м вартістю 229950 грн, №1-14 (гардеробна) площею 42,1 кв.м вартістю 300650 грн, що в загальному становить 183 кв.м по будинку в цілому загальною вартістю 1318983грн та дорівнює 65,4% від загальної (корисної) площі будинку в цілому або 63,1 % від загальної вартості будинку в цілому.

ОСОБА_12 (ОСОБА_10) ОСОБА_11 переобладнати одне із приміщень №1-3 або №1-9 на кухню.

Виділити у власність ОСОБА_7 частину домоволодіння №11 по вул.Королівській в м.Коломия, а саме: на першому поверсі приміщення 1 (гараж) площею 22,9 кв.м вартістю 199642 грн, приміщення 1-1 (кухня) площею 11,1 кв.м вартістю 85788 грн, приміщення 1-2Б (частина холу) площею 31,6 кв.м вартістю 244228 грн, приміщення 1-4 (паливна) площею 12,2 кв.м вартістю 94290 грн, приміщення 1-5 санвузол площею 6,7 кв.м вартістю 51782 грн, приміщення 1-6 (коридор) площею 4,8кв.м вартістю 59510 грн, приміщення 1-7 (кладова) площею 4,8 кв.м, вартістю 37097 грн, що в загальному становить 97 кв.м по будинку загальною вартістю 772337грн та дорівнює 34,6% від загальної (корисної) площі будинку в цілому або 36,9 % від загальної вартості будинку в цілому. Колодязь вартістю 13408 грн залишити у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7.

Для ізоляції та можливості користуватися окремо виділеними приміщеннями будинку зобов’язати співвласників спірного будинку за власні кошти влаштувати в холі №1-2 цегляну перегородку у відповідності із висновком експерта, переобладнати згідно проектно-кошторисної документації спеціалізованих організацій електрозабезпечення, водопостачання, каналізацію, газопостачання та опалення житлового будинку.

Стягнути з ОСОБА_10 в користь ОСОБА_7 273323 (двісті сімдесят три тисячі триста двадцять три) грн грошової компенсації за відмінність ідеальних часток співвласників у спірному домоволодінні.

Виділити у власність ОСОБА_7 автомашину марки БМВ 530Д, реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 275142 грн. Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку спірної автомашини в сумі 137571 грн.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_7 право приватної власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_4.

З рухомих речей виділити у власність ОСОБА_2: холодильник марки "ЛГ" вартістю 12000 грн, ноутбук вартістю 7500 грн, планшет вартістю 4900 грн, пральну машинку "Самсунг" вартістю 5000 грн, а всього на загальну суму 29400 грн.

Виділити у власність ОСОБА_7 такі рухомі речі: телевізор "Самсунг" вартістю 11000 грн, велосипед вартістю 4500 грн, пилотяг марки "ЛГ" вартістю 1900 грн, фотоапарат вартістю 5000 грн, кавовий апарат вартістю 3000 грн, миючий пилотяг вартістю 2000 грн, праску "Браунд" вартістю 1200 грн, соковижималку "Кенвуд" вартістю 1500 грн, а всього на загальну суму 30100 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_2 350 (триста п'ятдесять) грн компенсації до рівності часток у спірному рухомому майні.

Рішення набирає законної сили після проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

ОСОБА_13