Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Юзьвяк Б.Г.,

при секретарі : Свирида М.І.,

за участю адвокатів: ОСОБА_1,(представник позивачки), та ОСОБА_2 (представник відповідачів),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на слідуючі обставини. З 1985 року по 1992 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, що є батьком для відповідачів. У 1991 році позичка за власні кошти придбала будинок у с.Варковичі Дубенського району, який зареєструвала на ОСОБА_6 і переїхала туди з ним проживати. А 20.03.1992 року вони зареєстрували свій шлюб. 11.08.2007 року ОСОБА_6 помер.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 02 червня 2009 року позивачці відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно, а саме, житловий будинок №1 по вул..Л.Українки в с.Варковичі Дубенського району, та в задоволенні решти позовних вимог щодо усунення відповідачів від спадкування. Це рішення залишено в силі за ухвалою апеляційного суду Рівненської області. Таким чином за цим рішенням позивачці буде належати 1/3 частина житлового будинку, який вона придбала за власні кошти, перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_6, з чим позивачка погодитись не може і тому змушена звертатись до суду.

Позивачка посилається на те, що відповідно до положень діючого на час придбання нею житлового будинку в с.Варковичі Закону України «Про власність» визнавалося право спільної сумісної власності на майно, набуте спільною працею та коштами членів сім’ї, тобто виникнення сімейної власності. Ця норма згодом була перенесена до Книги третьої «Право власності та інші речові права» Цивільного Кодексу України.

Доказом того, що позивачка з 1985 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_6 є рішення Рівненського міського суду від 21 грудня 1989 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу і поділ майна, в якому зазначені вказані обставини. А у відповідності до п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням наведеного, позивачка вважає, що має право на ? частину у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями №1 по вул.Л.Українки в с.Варковичі Дубенського району, а інша ? частина цього будинку належала ОСОБА_6 як спадкодавцю.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що з 1985 року стала проживати з ОСОБА_6. В цей час мали місце сварки між ОСОБА_6 та його родичами, які хотіли прописати в частині будинку ОСОБА_6, чоловіка однієї з дочок. Хоча ОСОБА_6 відсудив у дружини частину будинку, через постійні конфлікти з родичами, стан здоров’я ОСОБА_6, та наявність пасіки, позивачка з ОСОБА_6 вирішили купити окремий будинок десь в селі. Будинок купили в с.Варковичі Дубенського району за гроші позички, бо у неї були гроші на ощадній книжці. Будинок оформили на ОСОБА_6, як на чоловіка, тобто господаря сім’ї. А вже в 1992 році позивачка з ОСОБА_6 оформили шлюб. Щодо факту проживання з ОСОБА_6 з 1985 році, то цей факт встановлений ще рішенням Рівненського міського суду від 21.12.1989 року. В цьому рішенні вказано, що ОСОБА_6 проживає з 1985 року з ОСОБА_8 ОСОБА_8 це дошлюбне прізвище ОСОБА_3, а в ініціалах напевно допущено помилку. В цей час ОСОБА_6 хворів і в 1994 році лікарі сказали, що йому необхідно робити операцію. Тоді ОСОБА_6 і зробив у Варковецькій сільській раді заповіт на ім’я позивачки. Після операції позивачка доглядала ОСОБА_6, бо дочки його не провідували. Лише перед смертю ОСОБА_6, 11.08.2007 року, дочки приїхали до нього. Позивачка організувала поховання ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнала, та пояснила наступне. З позивачкою знаходиться в неприязних стосунках, бо вона забрала в дітей батька. Батько спочатку проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, потім вони з матір’ю розірвали шлюб і поділили будинок. Проживав він там до 1991 року, доки не продав свою частину будинку і купив хату в с.Варковичі.Дубенського району. Батько оформив будинок на себе і говорив, що позивачка ніякого відношення до цього будинку немає.. Перед смертю батько сам дав на своє поховання 10 тисяч гривень і просив, щоб його поховали біля матері відповідачів.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позову не визнала, та пояснила, що приєднується до пояснень сестри ОСОБА_4

Вислухавши пояснення сторін, свідків, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він приходився племінником покійному ОСОБА_6 Коли свідок повернувся з місць служби в 1999 році в м.Рівне, дядько проживав вже у шлюбі з ОСОБА_3 З розповідей покійних матері, брата, дядька, та з розповідей самої ОСОБА_3 йому відомо, що дядько з 1985 року проживали з ОСОБА_3 в Рівне, але через тиск зі сторони дочок дядька, вони змінили місце проживання. Дядько розповідав свідкові, що грошей у нього не було, і будинок купили за гроші ОСОБА_3, але оформили на дядька, як на господаря в сім’ї. Дядько продавши свою частину будинку в м.Рівне гроші поклав на ощадну книжку. Також свідкові відомо, що всі розходи по похованню дядька несла ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що продала ОСОБА_3 будинок в с.Варковичі. В жовтні 19991 року сусідка привела до неї, як вона зрозуміла чоловіка і жінку, які хотіли купити будинок. Вони обоє оглядали будинок, обоє домовлялись за ціну, та ходили до сільради оформляти документи. Гроші тримала в руках ОСОБА_3, а на кого оформляли будинок, вона не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що обставини купівлі будинку їй невідомі. Але зі слів покійного ОСОБА_6 їй відомо, що відносини з дочками у нього були погані. Секретар сільської ради говорила їй що ОСОБА_6 складав заповіт, дочки просили його, щоб він заповів майно їм, але він не захотів.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона є дружиною племінника позивачки. Знає позивачку і ОСОБА_6 з 1985 року. ОСОБА_6 тримали пасіку і мали бажання купити будинок в сільській місцевості Знайшли будинок в с.Варковичі, потім оформили шлюб. Чоловік свідка допомагав в ремонті цього будинку. Свідкові відомо, що у ОСОБА_3 були гроші, бо вона займалася торгівлею. Куплений будинок оформили на ОСОБА_6, бо в ОСОБА_3 в м.Рівне була квартира. Чи мав гроші ОСОБА_6 свідкові невідомо, як невідомо чи продав він свою частину будинку.

За рішенням Дубенського міськрайонного суду від 02. червня 2010 року відмовлено в позові ОСОБА_3 до Варковицької сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок №1 по вул..Л.Українки в с.Варковичі Дубенського району відмовлено за безпідставністю вимог.

Рішення набрало законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції (а.с.5-9.)

В цьому рішенні вказано, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 1991 року придбав житловий будинок в с.Варковичі Дубенського району. Даний будинок придбаний до одруження з позивачкою ОСОБА_3, яке відбулося в 1992 році. Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не надала жодного доказу про те, що даний будинок на ім’я ОСОБА_6 придбаний за її кошти. Крім того в рішенні вказано, що зважаючи на вищевикладені і встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд прийшов до висновку, що спадкове майно ОСОБА_6 підлягає спадкуванню на підставі ст..ст.1241, 1261 ЦК України, тобто в загальному порядку відповідно до черговості спадкоємців. (а.с.23.)

Отже такі обставини уже з’ясовувались в судовому засіданні і встановленні рішенням суду від 02 червня 2010 року.

Посилання позивачки щодо того, що рішенням суду Рівненського міського суду від

21 грудня 1989 року встановлені певні обставини і ці обставини не доводяться при розгляді іншої справи за участю особи, щодо якої встановлені ці обставини, на думку суду є безпідставним.

Так при розгляді справи про розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та поділ майна суд вказав, що відповідачка пояснила, що позивач ОСОБА_6 з квітня 1985 року пішов з сім’ї і проживає в фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_8 (на аркуші першому рішення суду.) На аркуші другому рішення суду вказано, що суд встановив, що ОСОБА_6 біля 5 років, з березня 1985 року разом з відповідачкою не проживає, не підтримує подружніх відносин, не веде спільного господарства, так як знаходиться в фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_13 Тобто в рішенні вказано, що ОСОБА_6 проживав з ОСОБА_14, чи з ОСОБА_13, тоді як ім’я по батькові позивачки ОСОБА_15. За таких обставин суд не може рахувати що рішенням Рівненського міського суду від 21 грудня 1989 року встановлено обставину, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах.

І крім того позивачка посилається, що відповідно до положень діючого на час придбання нею житлового будинку в с.Варковичі Закону України «Про власність» визнавалося право спільної сумісної власності на майно, набуте спільною працею чи коштами членів сім’ї., тобто виникнення сімейної власності. При цьому позивачка не посилається конкретно на жодну норму цього Закону, не вказує і яким членом сім’ї приходилась позивачка набувачу майна, на підставі чого, на час його набуття.

З огляду на викладене вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на ? частину будинку по вул..Л.Українки, 1 в с.Варковичі Дубенського району суд рахує безпідставними.

керуючись10,60, 209, 212, ЦПК України, суд,

Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, відмовити за безпідставністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1600 (одну тисячу шістсот) гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний апеляційної скарги з дня проголошення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :