ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
14.02.2007 | Справа №2-15/370-2007 |
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” (98404 АР Крим м. Бахчисарай, вул. Кримська, 2)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” (95620 АР Крим м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
Про визнання недійсними акту ненормативного характеру, рахунку-попередження та стягнення 6200,80 грн.
Суддя ГС АР Крим І. А. Іщенко
представники:
Від позивача – Князєв О.А., довіреність б/н від 15.01.2007р., у справі
Від відповідача - Лагозинська В.Л., довіреність №015-Д від 04.01.2007р.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” про визнання недійсними акту ненормативного характеру, рахунку-попередження та стягнення 6200,80 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу були заподіяні збитки у розмірі 6200,80 грн., які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” в якості фінансових санкцій за порушення законодавства про електроенергетику у вигляді п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої та оплаченої електроенергії за розрахунковий період з 18.11.2004 р. по 18.12.2004 р. у сумі 6200,80 грн. відповідно акту про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії № 296-2004-12 від 27.12.2004р. та рахунку № 296 від 27.12.2004р., виставленого на його підставі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву №30/317 від 06.02.2007р. та просить провадження по справі припинити, у зв’язку з тим, що даний спір не підвідомчій господарському суду в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2007 р., була оголошена перерва у порядку частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 14.02.2007 р. у 10:00. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено за участю представників:
Від позивача – Шмаько О.М., довіреність б.н. від 15.01.07 р., у справі
Від відповідача - Лагозинська В.Л., довіреність №015-Д від 04.01.07р., у справі
Справа розглядається в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ :
15 жовтня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” (Споживач) (позивач) та ВАТ „Крименерго” (Постачальник електричної енергії) (відповідач) укладено договір поставки електричної енергії № 296 (а.с. 8-15).
Пунктом 2 Договору сторони зазначили, що по всім питанням, які не обумовлені дійсним Договором, вони зобов’язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 2 Додатку № 4.2 до вказаного Договору сторони обумовили, що розрахунковий період встановлюється з 18 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Остаточний розрахунок згідно пункту 5 Додатку має бути здійснений до 23 числа кожного місяця (а.с. 18-19).
20 грудня 2004 р. ВАТ „Крименерго” виставлений рахунок №66-296 на оплату спожитої електричної енергії на суму 2325,44 грн. з вимогою здійснити розрахунок до 25.12.2004 р. (а.с. 26).
24 грудня 2004 р. позивач пред’явив банку для виконання платіжне доручення № 3293 на оплату вартості спожитої електричної енергії у розмірі 2325,44 грн., (а.с. 27), яке проведене банком 24.12.2004 р., про що свідчить відмітка банку на платіжному доручені.
У зв’язку з тим, що позивачем не була здійснена оплата вартості спожитої електричної енергії у розмірі 2325,44 грн. до 25.12.2004 р. ВАТ „Крименерго” складено акт про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії № 296-2004-12 від 27.12.2004 р. за розрахунковий період з 18.11.2004 р. по 18.12.2004 р. (а.с.29).
На підставі цього акту ВАТ „Крименерго” направило на адресу позивача рахунок № 296 з вимогою про оплату перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії на суму 7751,50 грн., який датовано 27.12.2004 р. (а.с. 30) сума розрахована виходячи з п’ятикратної вартості спожитої в цей період електричної енергії.
Платіжними дорученнями № 988 від 08.08.2005 р., № 1210 від 21.09.2005 р., № 1373 від 26.10.2005 р. та № 1538 від 29.11.2005 р. позивачем частково сплачена штрафна санкція за перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії у розмірі 6200,80 грн.
Позивач вважає, що зазначений акт про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії № 296-2004-12 від 27.12.2004 р. та винесений на його підставі рахунок № 296 від 27.12.2004 р. на суму 7751,50 грн. винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки станом на 27.12.2004 р. у позивача за спожиту електроенергію заборгованості вже не було, а відповідно і підстави для коригування граничної величини споживання електроенергії відсутні. Вказане і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” з позовом до суду про визнання недійсним акту, розрахунку-попередження та стягнення 6200,80 грн. збитків.
Коригування граничної величини споживання електричної енергії регулюється Порядком постачання електричної енергії ,затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441.
Пунктом 5 Договору врегульований порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності. Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за результатами минулого розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується Постачальником електричної енергії до рівня фактично сплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії і відповідно здійснюється корекція договірної величини рівня електричної потужності.
Аналогічне положення закріплене також і частиною 2 пункту 11 Порядку постачання електричної енергії.
Відповідно до пункту 6 Додатку №4.2 до Договору Постачальник електричної енергії коригує граничну величину споживання електричної енергії за результатами розрахункового періоду протягом 5 робочих днів від дати оплати. Постачальник у письмовому вигляді доводить до відома Споживача рівень скоригованої договірної величини споживання електричної енергії та потужності.
Так, в залежності від рівня здійсненої Споживачем оплати за розрахунковий період коригування граничної величини споживання електричної енергії може бути проведене як із збільшенням, так і зі зменшенням, в тому числі й до нульового рівня.
У разі перевищення об’єму фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії над фактично оплаченим за цей розрахунковий період об’ємом, Постачальник електричної енергії складає Акт про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії.
Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” (в редакції, яка діяла на момент складання акту) Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії п’ятикратну вартість величини перевищення.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судам.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, зокрема, у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Відповідно до роз’яснень президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкту (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Згідно з пунктом 6.2 Роз’яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз’яснення тощо, у зв’язку з тим, що не мають обов’язкового характеру для виконання.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ „Крименерго” складено акт про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії № 296-2004-12 від 27.12.2004 р. за розрахунковий період з 18.11.2004 р. по 18.12.2004 р. Підставою для його складання послужило нездійснення оплати вартості спожитої електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” у розмірі 2325,44 грн. до 25.12.2004 р.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж встановлений договором або Законом, але обраний Товариством з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” спосіб захисту свого права, а саме визнання недійсними акту про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії № 296-2004-12 від 27.12.2004 р. за розрахунковий період з 18.11.2004 р. по 18.12.2004 р., рахунку-попередження №296 від 27.12.2004 р. з вимогою про оплату перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії на суму 7751,50 грн., не передбачений законом або договором та не підвідомчий господарським судам, а тому не може бути предметом розгляду господарським судом.
Крім того, аналіз матеріалів справи дозволяє прийти до висновку про те, що оспорювані акт № 296-2004-12 від 27.12.2004 р. та винесений на його підставі рахунок-попередження № 296 від 27.12.2004 р. Відкритого акціонерного товариства „Крименерго” не є актами в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не ругулюють суспільних відносин і не мають обов’язкового характеру для суб’єктів цих відносин, тому даний спір непідвідомчій господарському суду.
У зв’язку з викладеним провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, які понесені Товариством з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” в сумі 6200,80 грн., яка була сплачена підприємством в якості фінансових санкцій за перевищення граничної величини споживання електричної енергії відповідно рахунку №296 від 27.12.2004р.
Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Як вже було зазначено раніше, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок між саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, винесення ВАТ „Крименерго” на думку позивача неправомірного акту та рахунку-попередження не потребувало негайного виконання, тобто не є господарським зобов’язанням у розумінні статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України.
Отже, протиправна поведінка відповідача та причинний зв’язок між понесеними позивачем витратами, пов’язаними зі сплатою підприємством в якості фінансових санкцій за перевищення граничної величини споживання електричної енергії відповідно рахунку № 296 від 27.12.2004 р. та винесенням ВАТ „Крименерго” акту про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії № 296-2004-12 від 27.12.2004 р. та рахунку № 296 від 27.12.2004 р. не підпадає під ознаки збитків.
Посилання на статтю 1166 Цивільного кодексу України про загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в якості обгрунтування своїх позовних вимог, позивачем також не доведені.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Так, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди також потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Позивачем вищезазначеного також не доведено у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалами ГС АР Крим від 27.11.2006 р. та від 23.01.2007 р. суд повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю „Велана ЛТД” про необхідність правового обґрунтування визначення заявлених позовних вимог, однак вказана вимога суду була залишена позивачем без уваги.
За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 75, пунктом 1-1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В частині визнання недійсними акту ВАТ „Крименерго” про перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії № 296-2004-12 від 27.12.2004 р. за розрахунковий період з 18.11.2004 р. по 18.12.2004 р., рахунку-попередження № 296 від 27.12.2004 р. з вимогою про оплату перевищення граничної величини об’єму споживання електричної енергії на суму 7751,50 грн. провадження у справі припинити.
2. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.