ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р. | № 13/31(5/14) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ |
на постанову | від 20.11.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 13/31(5/14) Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіас-2000”, м. Дніпропетровськ |
до | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “ “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ |
про | стягнення 21 899,44 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Монастирьов В.В.
від відповідача – Тищенко Т.А.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Авіас-2000” до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” про стягнення 21 899,44 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2005 р. скасовано рішення господарського суду та постанову апеляційного суду, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Суд мотивував своє рішення тим, що при вирішенні даного спору господарськими судами першої та апеляційної інстанції не з’ясовано всіх обставин справи, зокрема не досліджено в повному обсязі правове обґрунтування, докази позивача та не надано їх відповідної оцінки.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2005 р. господарським судом Дніпропетровської області призначено справу до розгляду на 02.02.2006 р. зобов’язавши сторони вчинити певні дії та надати відповідні документи.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 р. позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Авіас-2000” 21 899,44 грн. заборгованості, 219 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Обґрунтовуючи рішення суд зазначив, що відповідач не надав належних доказів щодо повідомлення про доведення узгоджених договірних величин споживання електроенергії позивачем за період з 18.07. по 18.08.2004 р.
Крім того, у відповідача відсутні підстави для проведення коригування договірної величини споживання позивачем електроенергії до рівня фактично сплаченої за даними приладу обліку, який встановлений не на об’єкті споживання останнього та який по договору № 109 від 20.05.2002 р. обліковується безпосередньо за ТОВ “Зернопродукт”.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно.
Таким чином, зазначає суд, грошові кошти в сумі 21 899,44 грн. нараховані за перевищення договірної величини споживання електроенергії та сплачені позивачем, є такими, що безпідставно отримані відповідачем.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що у платіжному дорученні від 02.09.2004 р., яким ТОВ фірма “Авіас-2000” перерахувало кошти за спожиту електроенергію не зазначено, що ці гроші останній перераховує за електроенергію спожиту ТОВ “Зернопродукт”.
Крім того, з запізненням була оплачена не тільки електроенергія, яка враховувалася приладом обліку ТОВ “Зернопродукт”, але й електроенергія, яка враховувалася лічильником ТОВ “Авіас-2000”.
Відповідно до п. 7.26 Правил користування електричною енергією перевищення договірних (граничних) величин визначається за оперативними документами споживача і електропередавальної організації та фіксується відповідним актом, оскільки в зазначеному пункті відсутні будь-які вказівки відносно порядку оформлення та змісту акту, він складається енергопостачальником у довільній формі.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “ Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіас-2000” 01.02.2002 р. укладений договір № 647 на постачання електричної енергії відповідно до умов якого відповідач зобов’язався постачати і передавати електричну енергію позивачу, а останній зобов’язався здійснювати її оплату .
Обсяги постачання електроенергії та її вартість визначаються відповідно до додатка № 1.
Додатковою угодою від 09.10.2002 р. до договору на постачання електричної енергії доповнено п. 3.1 договору щодо визначення розрахункового періоду для обліку і розрахунку спожитої енергії, який встановлено з 20 числа попереднього місяця до 25 числа розрахункового місяця, а додатковою угодою від 20.07.2004 р. розрахунковий період для обліку і розрахунку спожитої енергії встановлено з 18 числа попереднього місяця та до 18 числа розрахункового місяця.
Даними додатковими угодами сторони узгоджували і строки остаточного розрахунку за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці, який здійснюється споживачем на підставі рахунку, наданого енергопостачальником протягом, відповідно 2-х календарних днів з моменту його отримання, але не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, а також протягом 10-ти операційних днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 30 числа звітного місяця.
Доводити споживачеві граничний рівень електроспоживання та погоджену до споживання потужність, яка бере участь у максимумі навантаження енергосистеми у години максимум, лімітним повідомленням. Термін надання лімітного повідомлення –10 діб до початку розрахункового періоду. Залежно від стану розрахунків, встановлена гранична величина електроспоживання на розрахунковий період коригується одноразово після закінчення розрахункового періоду до рівня її фактичної оплати, але не більше фактичного електроспоживання із застосуванням санкцій відповідно до пункту 4.5 договору ( п. 6.1.2 додаткової угоди від 20.07.2004 р.).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач –ТОВ “Авіас-2000” надав відповідачу звіти про споживання електроенергії за серпень 2004 р.
На підставі звітів відповідачем виставлено рахунки для оплати вартості електроенергії № 2235 та № 2273.
Рахунок № 2273 від 19.08.2004 р. сплачено позивачем 02.09.2004 р., що підтверджується платіжним доручення № 5422.
Відповідно до ч.2 п. 7.26 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 22.08.2002 р. № 928 перевищення договірних (граничних) величин визначається за оперативними документами споживача і електропередавальної організації та фіксується відповідним актом.
З акту про споживання електричної енергії понад договірну (граничну) величину від 07.09.2004 р. вбачається, що період споживання електричної енергії понад договірну величину з 30.08. по 30.09.2004 р. при цьому в п.6 акту вказується про те, що перевищення скоригованої договірної величини споживання електроенергії за серпень 2004 р., позаяк , відповідно до умов договору, розрахунковий період з 18.07. по 18.08.2004 р.
На підставі зазначеного акту відповідач 15.09.2004 р. виставив позивачу рахунок № 104 для оплати 21 899,44 грн. нарахованих за перевищення договірної величини споживання електроенергії, який оплачений позивачем 26.10.2004 р.
Суди попередніх інстанцій встановили, що наданий позивачем звіт про споживання електроенергії за серпень 2004 р. свідчить про те, що кількість електроенергії в розмірі 28 046 кВт, на яку відповідачем виявлено перевищення договірної величини споживання, визначено на підставі даних прилада типа САЧУи672кМ447882, який встановлений на об’єкті ТОВ “Зернопродукт” та відповідно до договору № 109 від 20.05.2002 р., який укладений між ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” та ТОВ “Зернопродукт” обліковується безпосередньо за останнім.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно.
Таким чином, колегія судів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що грошові кошти у сумі 21 899,44 грн. нараховані за перевищення договірної величини споживання електроенергії та сплачені позивачем є безпідставно отриманими відповідачем.
Посилання скаржника на акт передачі спірного електролічильника від 18.07.2004 р., лист директора ТОВ “Фірма “Авіас-2000” про внесення змін до договору № 647, про додаткову точку комерційного обліку згідно з договором оренди від 01.07.2004 р., укладеного між ТОВ “Зернопродукт” і ТОВ “Фірма “Авіас-2000” перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 у справі № 13/31(5/14) залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська