ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 414
УХВАЛА
|
06.02.2007 |
Справа №2-8/1272.1-2007 |
За позовом - ТОВ “Альянс КС”, м. Одеса
До відповідача - ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками ЗАТ “Укрпрофздравниця”, м. Євпаторія
Третя особа - ЗАТ ЛОЗП “Укрпрофоздоровниця”, м. Київ
Про стягнення 4416256,00 грн.
По зустрічному позову - ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками ЗАТ “Укрпрофздравниця”, м. Євпаторія
До відповідача - ТОВ “Альянс КС”, м. Одеса
Про розірвання договору
СуддяЧумаченко С.А.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Попович І.Я., пред-к за дов. від 05.05.2006 року.
Третя особа - Зайцев А.Ю., пред-к за дов.№04-12/14 від 10.01.2007 року.
Сутність спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс КС” звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками ЗАТ “Укрпрофздравниця” просить стягнути з відповідача на користь ТОВ “Альянс КС” борг в сумі 4416256 грн. Визнати розмір частки майна відповідача, що еквівалентна сумі його боргу. Перевести на позивача права та обов'язки відповідача на визначену частку майна, з проведенням відповідного перерахунку.
16.03.2006 року Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим до участі по справі 2-1/6625-2006 (2-8/1272.1-2007) залучено ЗАТ ЛОЗП “Укрпрофздравниця” в якості третьої особи.
11.04.2006 року Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-1/6625-2006 зустрічну позовну заяву ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками ЗАТЛОЗП “Укрпрофздравниця” прийнято до провадження Першого Заступника Голови Господарського суду Автономної Республіки Крим Ковтун Л.О., присвоївши №2-1/6625-2006.
18.04.2006 року Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі 2-1/6625-2006 позов задоволено частково.
23.06.2006 року Постановою Севастопольського Апеляційного Господарського суду по справі 2-1/6625-2006 Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2006 р. по справі №2-1/6625-2006 скасовано та прийняте нове рішення.
09.11.2006 року Постановою Вищого Господарського Суду України по справі №2-1/6625 вказано про необхідність при новому розгляді справи вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону та було вирішено Постанову Севастопольського Апеляційного Господарського Суду від 23.06.2006 р. та Рішення Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2006 року у справі №2-1/6625 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
17.01.2007 року Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим справа №2-1/6625-2006 прийнята до провадження судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А. та присвоєно №2-8/1272.1-2007.
У Постанові Вищого Господарського Суду України від 09.11.2006 року зазначено, що Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 року залучено в якості третьої особи ЗАТ ЛОЗП “Укрпрофоздоровниця”. Проте, Господарським судом Автономної Республіки Крим не встановлено, на боці якої сторони залучено третю особу.
Суд вважає, що третю особу ЗАТ ЛОЗП “Укрпрофоздоровниця” необхідно залучити до участі по справі на боці ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками ЗАТ “Укрпрофздравниця”.
06.02.2007 року представник третьої особи представив заяву відповідно до якої не заперечує проти розгляду даної справи в день призначеного слухання справи.
Таким чином, суд зазначає, що 29 липня 2003 року Головою правління ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” був затверджений Договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29, укладений між ДП „Санаторій „Ударник” та Державним підприємством „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України”.
21 серпня 2003 року укладено трьохсторонню Угоду про передачу прав та обов'язків по Договору про спільну діяльність від Державного підприємства „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс КС”.
10 вересня 2003 року Головою правління ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” затверджено Додаткову Угоду до Договору , пунктом 7.1. передбачено, що Договір діє безстроково.
Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що внеском підприємства (ДП „Санаторій „Ударник”) є об'єкти, розташовані на його території, певний перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору. Вартість переданого підприємством майна склала 2960000 грн. Внеском інвестора, згідно п.п. 2.2 Договору, є грошові кошти в розмірі 2960000 грн.
Відповідно до наданих матеріалів справи, згідно з Платіжними дорученнями № 2 від 20.10.2003 р., на рахунок спільної діяльності відповідачем перераховано 531235,00 грн., платіжним дорученням № 3 від 27.10.2003 р. останнім на рахунок перераховано 531000,00 грн., платіжним дорученням № 183 від 20.12.2005 р. - 1500000 грн., платіжним дорученням № 189 від 13.04.2006 р. - 397765 грн., а всього станом на 14.01.2006 р., згідно акту звірки взаєморозрахунків. відповідачем перераховано на рахунок спільної діяльності 2960000 грн.
В той же час, п.п. 2.4. Договору про спільну діяльність встановлено, що грошові або інші майнові вклади Учасників у діяльність є їх спільною власністю, а п.п. 2.1.1 договору визначає, що вкладом підприємства є об'єкти, розташовані на його території та внесені у Додаток № 1.
Крім того, відповідно до п.4.3. Договору про спільну діяльність, у період спільної діяльності Учасники спільно здійснюють експлуатацію майна згідно з бізнес-планом.
Розглянувши матеріали справі, додатково представлені докази, заслухавши представників відповідача та третьої особи, суд приходить до наступних висновків:
Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимоги ТОВ „Альянс КС” про стягнення грошових коштів за договорами поруки, договором купівлі - продажу векселів, укладеними між позивачем та господарюючими суб'єктами.
При цьому, право стягнення за цим позовом ТОВ „Альянс КС” обґрунтовує взаємними права та обов'язками між ним та відповідачем за Договором про спільну діяльність № 0102011/2003-29.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст..34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
До матеріалів справи позивачем долучені наступні договори, які, на думку позивача, підтверджують заборгованість:
- договір купівлі-продажу векселів від 10.02.2004 року, укладений між підприємством „Курортбуд” та ТОВ „Альянс”.
- договір поруки №1/1579 від 28.12.2005 р., укладений між ТОВ „Альянс” та ТОВ „Будівельна компанія „АКРОПОЛЬ”.
- договір поруки №08/06 від 08.03.2006 р., укладений між ТОВ „Альянс” та ТОВ „Зодіак-омега”.
- договір поруки №12/06 від 12.03.2006 р., укладений між ТОВ „Альянс” та Приватним підприємством „Інтур”.
- договір поруки №1/1593 від 28.12.2005 р. укладений між ТОВ „Альянс” та ТОВ „Будівельна компанія „АКРОПОЛЬ”.
Розглянувши вказані документи , суд не приймає їх як докази виникнення заборгованості ДП „Санаторій „Ударник” перед ТОВ „Альянс КС” у зв'язку з наступним:
Так, договір купівлі-продажу векселю від 10.02.2004 року, укладений між підприємством „Курортбуд” та ТОВ „Альянс”, не відповідає нормам закону та не може прийматися судом як доказ наявності заборгованості, оскільки цей договір суперечить вимогам ст.ст. 3, 14, 26 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ст. ст.. 38, 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", ст. 4 Закону України від 12.07.2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 9 Закону України від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
При первісному розгляді справи до вказаних висновків дійшов суд апеляційної інстанції і при касаційному перегляді справи Вищим господарським судом України не мали місця зауваження з цього питання в частині правильності застосування відповідних норм матеріального права.
Відповідно до ст..215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У зв'язку з цим, правочин, направлений на укладення договору купівлі-продажу від 10.02.2004 року, укладений між підприємством „Курортбуд” та ТОВ „Альянс”, є нікчемним, а отже не може бути доказом наявності заборгованості ДП “Санаторій Ударник” перед ТОВ „Альянс КС”
Договори поруки, що надані до матеріалів справи: №1/1579 від 28.12.2005 р. укладений між ТОВ „Альянс КС” та ТОВ „Будівельна компанія „АКРОПОЛЬ”; №1/1593 від 28.12.2005 р. укладений між ТОВ „Альянс” та ТОВ „Будівельна компанія „АКРОПОЛЬ” також не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що обгрунтування заборгованості вказаними угодами суперечить вимогам ст. ст.. 11-14, 543, 546, 548, 553, 554, ЦК України. Крім того, у договорах поруки, що надані позивачем до матеріалів справи, вказано: п.2 „Зобов'язаня забезпечене гарантією”, п.3 - „Розмір гарантії”, а також вказується за текстом договорів про обґрунтування зобов'язань забезпечених гарантією.
При цьому, відповідно до ст..560 ЦК України (що визначає поняття гарантії) за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Таким чином, відповідно до норми кодексу, встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть бути гарантами - банк, інша фінансова установа, страхова організація.
Відповідно до статуту, ТОВ „Альянс КС” не відноситься до вказаних суб'єктів господарювання, які можуть гарантувати перед кредитором виконання зобов'язання боржником.
До того ж, за договором поруки №1 від 28.12.2005р., укладеним між ТОВ „БК АКРОПОЛЬ” та ТОВ „Альянс КС” позивач прийняв на себе зобов'язання солідарно з відповідачем відповідати перед ТОВ „Будівельна компанія „Акрополь” по Договору № 27/12/05/1 -1329.
При цьому, в своєму розрахунку суми боргу позивач вказує, що сплатив за цим договором поруки №1 від 28.12.2005р. (який відсутній в матеріалах справи) борг відповідача у сумі 1 158 898 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, договір №27/12/05/1-1329 від 27.12.2005р. укладений між ДП „Санаторій „Ударник” та ТОВ „АКРОПОЛЬ” та спрямований на розробку ТОВ „АКРОПОЛЬ” науково-проектної документації по пам'ятнику історії та культури, за змістом п.2.1. мав ціну договору, за якою ДП „Санаторій „Ударник” зобов'язався сплатити ТОВ „АКРОПОЛЬ” лише 15 000 грн., але ніяк не 1 158 898 грн, які ніби то сплатив на виконання договору поруки позивач - ТОВ „Альянс КС”.
Крім того, в матеріалах справі є Рішення господарського суду АР Крим від 07.02.2006р. по справі №2-1/4963-2006, відповідно до якого з ДП „Санаторій „Ударник” на користь ТОВ „АКРОПОЛЬ” була стягнута сума заборгованості за договором №27/12/05/1-1329 від 27.12.2005 р. (договір на розробку ТОВ „АКРОПОЛЬ” науково-проектної документації по пам'ятнику історії та культури).
Аналогічні висновки містяться у постанові суду апеляційної інстанції, яка при касаційному перегляді справи Вищим господарським судом України в цій частині була залишена без зауважень.
Щодо посилань позивача, як на підставу виникнення заборгованості на договір поруки №08/06 від 08.03.2006 р., укладений між ТОВ „Альянс” та ТОВ „Зодіак-омега” та на договір поруки №12/06 від 12.03.2006 р., укладений між ТОВ „Альянс” та Приватним підприємством „Інтур”, то вказані договори визнанні недійсними рішеннями Господарського суду АР Крим відповідно від 26.10.2006р по справі № 2-7/13066-2006 та від 26.10.2006р по справі № 2-7/13067-2006.
Вказані рішення суду набрали законної сили після перегляду в апеляційному порядку, а отже встановлені ними факти є преюдиціальними в розумінні ст. 35 ГПК України.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано доказів наявності у ДП „Санаторій „Ударник” заборгованості перед ТОВ „Альянс КС” в розмірі заявлених позовних вимог.
Більш того, відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу про стан юридичної особи - ТОВ „Альянс КС” за станом на 21.07.2006 р., вбачається, що „юридична особа припинила свою діяльність”.
За даними наявної у матеріалах справи Довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб серія АБ №120196 судом також вбачається, що юридична особа - ТОВ „Альянс КС” припинила свою діяльність в результаті ліквідації, про що державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 20.07.2006р внесено відповідний запис до реєстру.
У постанові Вищого господарського суду від 09 листопада 2006 року по справі № 2-1/6625-2006 були дані вказівки суду першої інстанції при новому розгляді справи врахувати ту обставину, що на 21 липня 2006 року юридична особа ТОВ „Альянс КС” припинила свою діяльність.
Відповідно до ч.1 ст..104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно з ч.2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Враховуючи, що ТОВ „Альянс КС” припинило свою діяльність в результаті ліквідації то немає місця передання прав та обов'язків ТОВ „Альянс КС” іншим юридичним особам (правонаступництва).
Стаття 609 ЦК України передбачена така підстава припинення зобов'язання, як ліквідація юридичної особи (боржника або кредитора), а отже, з огляду на докази ліквідації ТОВ „Альянс КС” будь-які зобов'язання ДП „Санаторій „Ударник” перед цією ліквідованою юридичною особою - припинились.
Відповідно, на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
Розглядаючи зустрічні позовні вимоги ДП „Санаторій „Ударник” про розірвання договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29, укладеного між ДП „Санаторій „Ударник” та ТОВ „Альянс” суд виходить з необхідності виконання вказівок суду касаційної інстанції, обов'язкових при новому розгляді справи з огляду на вимоги ст. 111-12 ГПК України.
Також, у постанові Вищого господарського суду від 09 листопада 2006 року по справі № 2-1/6625-2006 були дані вказівки суду першої інстанції при новому розгляді справи дослідити чи вчинились сторонами дії на виконання договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29, а також встановити правовий режим майна, переданого як внесок ДП „Санаторій „Ударник” до спільного майна.
Згідно зі ст..430 ЦК УРСР, чинної на момент укладення договору, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Метою спірного договору про спільну діяльність (п.1 Договору) було визначено отримання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та відбудованих об'єктів ДП „Санаторій „Ударник”, переданих в якості внеску до сумісної діяльності.
Як вже було зазначено судом, на виконання умов п. 2.1.1. та п. 2.2. Договору про спільну діяльність ДП „Санаторій „Ударник” до спільної діяльності були внесені об'єкти, розташовані на його території, певний перелік яких наведений у Додатку № 1, а ТОВ “Альянс КС”, як інвестором, були внесені грошові кошти в розмірі 2960000 грн.
Знову ж таки, на виконання умов договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29, відповідачем по справі від імені спільної діяльності 14 вересня 2003 року з ЗАТ „ХХ1 століття” був укладений Договір підряду № 42 про реконструкцію „Санаторію „Ударник”, а також 27 грудня 2005 року ще дві угоди з ТОВ „Будівельна компанія „Акрополь”: Договір №27/12/05/1-1329 на розробку науково-проектної документації до пам'ятнику Історії та культури та Контракт № 27/12/05-1330 на виконання робіт по ремонту корпусу № 2-А та корпусу № 5 „Санаторію „Ударник” .
Тобто, з огляду на наведені обставини, при новому розгляді справи суд не має в даному випадку правових підстав для висновку про недійсність договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 з огляду на його фіктивність (мнима угода), як договору, укладеного лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.
Однак, слід зазначити, що за змістом правовідносин сторін за договором про спільну діяльність № 0102011/2003-29 вбачається, що сторони фактично не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто насправді не мали на увазі отримання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та відбудованих об'єктів, а навпаки, можливою метою укладення цього договору було отримання будівель та споруд санаторію у одноособову власність ТОВ „Альянс КС” і вказаний висновок підтверджується наступним:
Так, пунктом 4.3 спірного договору було визначено, що у період спільної діяльності учасники спільно здійснюють експлуатацію майна відповідно до бізнес-плану.
Проте, учасники договору бізнес-план ніколи не укладали, від спільної діяльності прибуток не отримували, що підтверджується висновками наявної в матеріалах справи судової експертизи №47 від 20.09.2006р по справі № 2-25/12716-2006 та документами бухгалтерського обліку сумісної діяльності.
Більше того, учасники ніколи не направляли один одному будь-яких вимог про виконання договору про спільну діяльність (як-то необхідність отримання прибутку, необхідність спільної експлуатації об'єктів тощо).
Вказані висновки підтверджують ту обставину, що реальні дії сторін були направлені на досягнення іншої мети, ніж та, що вказана у договорі.
Ще одним доказом того, що сторони за договором про спільну діяльність № 0102011/2003-29 не передбачали реально створення спільного майна, його реконструкцію та подальше використання з метою отримання прибутку, суд вважає висновки судової експертизи №47 від 20.09.2006р по справі № 2-25/12716-2006 та факти, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 30/15-06-628, що набрало законної сили.
З вказаних документів судом вбачається, що за ключовим для досягнення спільної мети договором підряду № 42 про реконструкцію „Санаторію „Ударник”, укладеним від імені сумісної діяльності з ЗАТ „ХХ1 століття”, при передплаті за рахунок спільної діяльності в сумі 1062000грн, оформлені відповідним актом роботи були виконані підрядником лише на суму 147517грн, а за фактом - на ще меншу суму, а в подальшому, зовсім призупинені.
Крім того, ТОВ „Альянс КС” укладав договори поруки, відповідно до яких мав намір стати кредитором санаторію та у подальшому вимагати виділу частки майна у вигляді будівель та споруд, які є вкладом санаторію у спільну діяльність, що і було ним зроблено виходячи із заявлених ним на підставі 1140 ЦК України позовних вимог по справі - про переведення на ТОВ „Альянс” прав та обов'язків права Дочірнього підприємства „Санаторій „Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” на частку майна з проведенням відповідного перерахунку, на суму, еквівалентну 1445694,28 грн, від яких (вимог) позивач в наступному відмовився шляхом уточнення позову.
Також, в матеріалах справи наявні судові рішення №2-1/5592-2006 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс КС” до Дочірнього підприємства „Санаторій „Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” про розірвання договору та виділ в натурі частки майна, визнання права власності.
За наведеною справою, ТОВ „Альянс КС” було відмовлено в задоволені позову про розірвання договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 та визнання права власності на внесені ДП „Санаторій „Ударник” до спільної діяльності об'єкти, розташовані на його території, певний перелік яких наведений у Додатку № 1, які складають 69 / 100 домоволодіння за адресою: Україна, АРК,
м. Євпаторія, вул. Урицького, 7/3.
Таким чином, після дослідження та вивчення обставин, на які було вказано у постанові Вищого господарського суду від 09 листопада 2006 року, суд доходить висновку про те, що дійсною метою укладення договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 було відплатне отримання будівель та споруд санаторію у одноособову власність ТОВ «Альянс КС», але не на підставі відповідного правочину про відчуження нерухомого майна, а шляхом укладення договору про спільну діяльність , яким було приховано насправді вчинений правочин.
До того ж, у постанові Вищого господарського суду від 09 листопада 2006 року було вказано про необхідність застосування під час оцінки дійсності договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 положень ЦК УРСР (1963р), положення якого були чинними на момент укладення цього договору.
На підставі ст.. 58 ЦК УРСР якщо судом встановлено, що угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то до такої угоди застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
За своєю правовою природою та цивільно-правовим змістом, прихований сторонами правочин відповідає положенням договору купівлі-продажу, вимоги до якого на момент його вчинення регулювались главою 20 ЦК УРСР.
Відповідно до ст.. 224 ЦК УРСР за а договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, що фактично і відбулось в даному випадку.
Однак, згідно зі ст. 224 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові, яким в даному випадку є Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця”, що підтверджується наступним:
На підставі рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №171 від 23.04.1999р. ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” були видані Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості - цілісного майнового комплексу ДП «Санаторій «Ударник», розташованого в м. Євпаторія, вул. Урицького, 7/3.
Право власності на об'єкти нерухомості було зареєстровано в органі реєстрації прав власності - Євпаторійському МБРТІ, про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлюючих документах.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП “Санаторій “Ударник” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” є дочірнім підприємством ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця”, яке в свою чергу є єдиним власником та засновником свого дочірнього підприємства.
Відповідно, у розділі “Майно підприємства” статуту ДП “Санаторій “Ударник” міститься цілком обґрунтований запис про те, що майно підприємства є власністю ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця”.
Третя особа по справі, як власник майна, яке сторони договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 передбачили предметом купівлі продажу шляхом внесення його до спільного майна, свого дозволу на відчуження майно або будь-яких повноважень своєму Дочірньому підприємству „Санаторій „Ударник” щодо відчуження на користь ТОВ „Альянс КС”, тим більш за ціною 2960000 грн, - ніколи не надавала, оскільки головою правління ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» було погоджено лише укладення саме договору про спільну діяльність.
Крім того, за змістом статутних документів ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” відчуження майна господарського товариства передбачено лише за умови наявності рішення загальних зборів акціонерів (Наглядової ради) та за умови додержання порядку проведення конкурсу і за стартовою ціною, яка визначається експертним шляхом.
Отже, прихований сторонами правочин щодо відчуження на користь ТОВ „Альянс КС” майна ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» на момент його вчинення грубо не відповідав вимогам законодавства, та є недійсним згідно зі ст.. ст..48, 58 ЦК УРСР.
Також, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, суд зазначає, що за змістом ст.. 432 ЦК УРСР та ст. 1134 ЦК України, яку суд застосовує на підставі Заключних та перехідних положень ЦК України, до спільного майна учасників договору про спільну діяльність відноситься лише таке внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності.
При цьому, внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном, але для цього обов'язковим є визначення правового режиму такого майна (право оренди, право користування чужим майном тощо).
Однак, як вбачається з умов договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 внеском ДП “Санаторій “Ударник” були не його майнові права щодо користування майном, належним ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця”, а безпосередньо об'єкти нерухомого майна, які в даному випадку були внесені на підставі права власності, оскільки сторони за договором передбачили виникнення спільної власності стосовно цих об'єктів.
Але виникнення такої спільної власності щодо конкретних внесків учасників сумісної діяльності можливо лише за умови укладення договору безпосередньо з власником майна, або з уповноваженою ним особою, якою в даному випадку ДП «Санаторій «Ударник» не являється, оскільки в матеріалах справи докази цього відсутні.
Між тим, передбачене умовою договору про сумісну діяльність № 0102011/2003-29 виникнення спільного майна на підставі конкретних внесків учасників спільної діяльності свідчить перш за все про передбачене ст. 432 ЦК УРСР право спільної часткової власності щодо таких внесків, а отже, про реальне обмеження прав власника щодо такого майна
Питання розпорядження нерухомим майном (основними засобами) ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця”, в тому числі, щодо передачі майна до спільної діяльності, на час укладення договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29, було віднесено Статутом до компетенції Наглядової ради товариства, а отже, факт погодження такого договору головою правління ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», умови якого спрямовані на припинення права одноособової власності товариства щодо належного йому майна - тобто, на фактичне відчуження нерухомого майна, суперечить законодавству та свідчить про порушення ДП “Санаторій “Ударник” наданої йому статутними документами дієздатності.
Крім того, п.4.3. Положення про порядок укладення договорів про сумісну діяльність, затвердженого рішенням Правління ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», договори про сумісну діяльність, що перевищують суму 3млн.грн., підлягають затвердженню Наглядовою радою товариства, а не головою правління, як в данному випадку.
Також, п. 4.4. наведеного Положення передбачено обов'язкове проведення експертної оцінки об'єктів, які передбачаються для використання при здійсненні сумісної діяльності, чого при укладенні спірного договору зроблено не було.
Ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 48 ЦК УРСР, що діяла на момент укладення договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону та за такою угодою кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Аналогічні приписи щодо наслідків недійсної угоди містяться також у діючій редакції ст..216 ЦК України.
При цьому, відповідно до приписів ст.. 59 ЦК УРСР та ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а тому у сторін за такою угодою не можуть виникати взаємні права та обов'язки окрім тих, що пов'язані з її недійсністю.
Згідно з п. 2 Роз'яснень ВАСУ від 12.03.99 р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 Господарського процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.
В даному випадку, судом було встановлено одразу дві підстави, які тягнуть недійсність договору про спільну діяльність від 29 липня 2003 року №0102011/2003 - 29, укладеного 21 серпня 2003 року між Дочірнім о підприємством „Санаторій „Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс КС», а рівно всіх додаткових угод до цього договору, оскільки цей правочин є удаваною угодою відповідно до приписів ст. 58 ЦК УРСР та не відповідає вимогам закону - є недійсною угодою за змістом ст.. 48 ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 4-5 ГПК України, яка визначає поняття судового рішення, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
При постановленні судового рішення суд має право на підставі ч.1 ст. 83 ГПК України визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству та застосувати до учасників недійсного правочину наслідки недійсної угоди, визначені 48 ЦК УРСР та ст..216 ЦК України - тобто, повернути у первісний майновий стан.
При цьому, суд приймає до уваги, що фактичним власником майна, яке було внеском ДП «Санаторій «Ударник» до спільного майна за спірним договором про сумісну діяльність - є третя особа по справі без самостійних вимог, що притягнута до участі у справі на стороні відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним, а саме, ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця».
Таким чином, враховуючи встановлені факти ліквідації учасника договору про сумісну діяльність (ТОВ „Альянс КС”) та недійсності цього договору, суд виходить з того, що об'єкти нерухомості передані формально в якості внеску до спільного майна, не вибували з власності третьої особи - ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», як і на даний час є власністю цього господарського товариства, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, суд вважає що для відновлення обмеженого речового права ДП «Санаторій «Ударник» (права повного господарського ведення) не потрібно здійснення будь-яких додаткових дій, оскільки майно на тих самих, визначених статутом підставах, продовжує перебувати в користуванні ДП «Санаторій «Ударник».
Щодо грошового внеску іншого учасника спільної діяльності - ТОВ „Альянс КС”, то застосування до ліквідованої юридичної особи наслідків недійсної угоди є неможливим, оскільки відповідно до ст..104 ЦК України з моменту ліквідації припинились всі цивільні права та обов'язки цієї особи.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.6 ч.1 ст.80, п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
1. Залучити до участі по справі ЗАТ ЛОЗП “Укрпрофоздоровниця” в якості третьої особи на боці ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками ЗАТ “Укрпрофздравниця”.
2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 29 липня 2003 року №0102011/2003 - 29, укладений 21 серпня 2003 року між Дочірнім підприємством „Санаторій „Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс КС”, а також всі додаткові угоди до цього договору.
3. Провадження за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс КС” до Дочірнього підприємства „Санаторій „Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” про стягнення 4416256 грн. та переведення прав та обов'язків, а також за зустрічною позовною заявою Дочірнього підприємства „Санаторій „Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс КС” про розірвання договору про спільну діяльність, припинити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.