ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 травня 2009 р.

№ 10/097-08/9

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:

Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.

за участю представників:

ВАТ "Укренерговугілля" ДП "Енергоринок"

Кліменко А.М. –(дор. № 24 від 25.05.2009) Мажирін І.О. –(дор. № 8 від 27.01.2009) Калінін М.В. –(дор. від 05.01.2009)

Міністерство палива та енергетики України

Тарасенко К.В. –(дор. від 31.12.2008)

розглянувши касаційну скаргу

ВАТ "Укренерговугілля"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2009

у справі

№ 10/097-08/9 господарського суду Київської області

за позовом

Державного підприємства "Енергоринок"

до	ВАТ "Укренерговугілля"

третя особа

Міністерство вугільної промисловості України Міністерство палива та енергетики України Державне казначейство України

про	стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2008 (судді Є.Євграфова, О.Щоткін, О.Конюх) в позові про стягнення заборгованості за електроенергію, інфляційних та річних відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спору щодо обсягів та вартості отриманої електроенергії між сторонами немає, однак між сторонами за участю третіх осіб відбулася новація зобов'язання, а саме змінено спосіб виконання зобов'язання та встановлено його відповідно до Порядку визначеного Постановою Кабінету Міністрів України № 108 від 27.02.2008 шляхом укладенням договору № 108/2 від 19.06.2008, тому зобов'язання відповідача на підставі договору № 1534/01 від 30.05.2003, яке заявлено як предмет спору припинені. Новація також припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані із первісним, що стосується заявлених до стягнення неустойки, інфляційних та річних.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2009 (судді: Р.Федорчук, Б.Ткаченко, С.Рудченко) рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові в частині вимог про стягнення заборгованості провадження у справі припинено. В частині стягнення інфляційних та річних вимоги задоволено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок місцевого господарського суду про наявність новації внаслідок укладення між сторонами договору    № 108/2 від 19.06.2008 є помилковим, оскільки не відповідає ознакам, характерним для новації, а саме у новому зобов'язанні відсутня зміна суб'єктного складу учасників правовідносин, відсутня умова щодо припинення попереднього зобов'язання, спрямованість нового зобов'язання лише на організацію взаєморозрахунку.  

Разом з тим, апеляційною інстанцією встановлено, що заборгованість погашена, що підтверджено актом звірки розрахунків, тому провадження в частині основної заборгованості підлягає припиненню.

Водночас, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити заявлені до стягнення інфляційні та річні внаслідок прострочення виконання основного зобов'язання.  

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Скаржник вважає, що апеляційна інстанція неправомірно дійшла висновку про відсутність між сторонами спору новації, оскільки зазначений висновок не відповідає        ст. 604 Цивільного кодексу України щодо суті новації. Укладення між сторонами нового договору № 108/2 від 19.06.2008 відбулося на підставі акту цивільного законодавства, тобто Постанови Кабінету Міністрів України № 108 від 27.02.2008.  

Позивач у відзиві проти доводів скарги заперечив, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, доповнення, відзиву, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є заборгованість, що виникла за умовами укладеного між сторонами договору від 30.05.2003 № 1534/01.

Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідач придбав електроенергію, що підтверджено актами купівлі-продажу, підписаними сторонами.

Відповідач зобов'язань з оплати належним чином не виконав, що вбачається із довідки про стан взаємних розрахунків та підтверджено актом звірки взаємних розрахунків становим на 01.09.2008.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що за актом звірки розрахунків від 21.10.2008 № 01/3725 заборгованість відповідача відсутня.

Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку про припинення провадження у справі з підстав відсутності між сторонами спору в цій частині вимог.

Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що новація первісного зобов'язання за договором від 30.05.2003 № 1534/01 не відбулася, а висновок місцевого господарського суду про наявність такої є помилковим, оскільки узгодження сторонами іншого порядку сплати боржником заборгованості за спожиту протягом певного періоду електричну енергію за договором від 30.05.2003 № 1534/01 не можна вважати новим зобов'язальним правовідношенням, яке за своїм змістом (характером прав і обов'язків) відрізняється від попереднього зобов'язання.    

За цих обставин апеляційна інстанція правомірно виходила з того, що неналежне виконання боржником зобов'язання є підставою для покладення на нього відповідальності зі сплати заявлених інфляційних та річних згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України    переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного господарського суду з приводу правильного тлумачення приписів ст. 604 Цивільного кодексу України щодо суті новації не спростовують, натомість зводяться до намагання надати оцінку спірних правовідносин схожу із висновками місцевого господарського суду, які визнаються помилковими.

Таким чином, твердження касаційної скарги щодо порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та  процесуального права відхиляються, а отже підстав для скасування постанови апеляційної інстанції в даній справі не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2009  у справі № 10/097-08/9 господарського суду Київської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

          

                                                                      

                              В. Цвігун