Галицький районний суд Івано–Франківської області

77100, Івано–Франківська область, м. Галич, вул. Караїмська, 10, тел. 2-30 –07, 2–13–71, e-mail: inbox@gl.if.court.gov.u

Справа № 2-а-801/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Юсип І.М.

з участю секретаря Воробчак Н.В.

розглянувши у м. Галичі в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дитині війни,-

в с т а н о в и в:

           ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить відновити пропущений строк для звернення до суду з 01.01.2006 року; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії, за період з 2006 - 2011 роки, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та в подальшому виплачувати цю допомогу.

Позивач посилається на ті обставини, що є дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася у 2006 - 2010 роках в повному обсязі із посиланням на зупинення у 2006-2008 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік та на 2008 рік, щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач подав заперечення на позов з якого вбачається, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено 30 відсоткове підвищення пенсії особам, що мають статус дітей війни і з приводу обмеження у таких виплатах Конституційним Судом України були прийняті відповідні рішення. Проте цим Законом України передбачено, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Тому будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного фонду не має, а тому в позові слід відмовити.

В судове засідання позивач не з'явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи. Як видно із поданого заперечення, відповідач просить справу розглядати без участі представника в порядку письмового провадження.

Справа розглядається з урахуванням положень ст. 122 ч.4 КАС України в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

           Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

          ОСОБА_1 у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 130635 виданого Галицьким районним управлінням праці та соціального захисту населення від 02.10.2000 р. (а.с.6).

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено. Також Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. по справі № 1-29/2007 були визнані неконституційними положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а отже відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Окрім того рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року було визнано такими що не відповідають Конституції України положення розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до резолютивних частин рішень Конституційного Суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Також рішення конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на всій території України.

Всупереч вказаних обставинам, відповідач, тобто управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі підвищення пенсії позивачу не проводилося і належні позивачу до виплати суми не нараховувалися та не виплачувались у встановленому розмірі, що підтверджується листом відповідача № 530/Н від 16.02.2011р. про нарахування та виплату пенсії позивачу. Обмеження будь-яких прав чи свобод людини можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих прав та свобод людини не допускається. Тому такі дії відповідача щодо не проведення підвищення пенсії позивачу на 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними.

За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни»

За змістом ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Також ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін у чинних законів, не допускається звуження змісту чи обсягу існуючих прав та свобод.

Суд вважає, що встановлення з 01.01.2008 року постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав осіб, які мають статус дітей війни, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів, слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскільки Конституційним Судом України при ухваленні рішень від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року не вирішувалося питання про неконституційність ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тому дані рішення Конституційного Суду України не мають преюдиціального значення до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а отже позовні вимоги позивачки в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за 2006 рік до задоволення не підлягають.

          Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року та 22.05.2008 року, щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішеннях мотивацію, Конституційний Суд України вважає в цілому такою, що не відповідає ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов'язаний проводити нарахування і виплату позивачу пенсію з врахуванням надбавки, як дитині війни і у 2009 - 2010 роках, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Оскільки з 01 січня 2009 року відсутні обмеження щодо здійснення виплат згідно зі ст.6 Закону №2195, - позовні вимоги з цієї дати підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення і відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 11.03.2011 року включно.

Відповідно до ст. 87 закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду. Зокрема такі строки передбачені Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, які також можуть бути застосовані.

При цьому відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи шляхом постановлення окремого процесуального документа, а ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено тільки поновлення процесуальних строків.

У зв’язку з тим, що позивач просить поновити йому пропущений ним строк звернення до суду, оскільки він пропущений з поважних причин, а саме через те, що законодавство з питань виплати цієї допомоги змінювалось та по різному висвітлювалось у пресі, а також слід врахувати похилий вік, суд вважає, що строк позивачу слід поновити.

Не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати позивачу пенсію відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з огляду на те, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, оскільки це суперечитиме чинному законодавству України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 –рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 –рп/2008, керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 8-11, 99-100, 102, 122, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 11.03.2011 року у розмірі встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням виплачених раніше сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів після проголошення постанови, чи протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги через Галицький районний суд.

          Головуючий: