ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р.
| № 129/3-06 (02-03/346/18) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Владимиренко С.В.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу | Господарської асоціації підприємств і організацій цукрової промисловості України “Кристал”, м. Київ |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. |
у справі | №129/3-06 господарського суду Київської області |
за позовом | Акціонерного товариства “Сюкр е Данрі”, м. Париж |
до | Відкритого акціонерного товариства “Саливонківський цукровий завод”, смт. Гребінки |
про | стягнення 8552497,60грн. |
за участю представників:
- позивача: не з’явились, скаржника: не з’явились,
- відповідача: Малашенкова Т.М., дов. №05-1/07 від 09.01.2007р.;
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Саливонківський цукровий завод” про стягнення основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на суму 1512675,9 доларів США (або 7639013,2грн.), трьох відсотків річних на суму 180888 доларів США (або 913484,4грн.), у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за контрактом КОМБ 1995-1 оренди сільськогосподарської збиральної техніки від 19.08.1995р.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2006р. у справі №129/3-06 (суддя Коротун О.М.) в позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем наявності у відповідача грошових зобов’язань на заявлену в позові суму основного боргу, збільшеного на індекс інфляції з нарахуванням трьох відсотків річних, із зазначенням на недоведення позивачем права звернення з позовом в розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. у справі №129/3-06 (колегія суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., суддів Фаловської І.М., Швеця В.О.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сюкр е Данрі»(«Сюкден») на рішення господарського суду Київської області від 14.07.2006р. залишено без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 14.07.2006р. у справі №129/3-06 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована недоведеністю позивачем належним чином факту правонаступництва сторони контракту КОМБ 1995-1 оренди сільськогосподарської збиральної техніки від 19.08.1995р., за яким він просить здійснити стягнення та недоведеністю позивачем порушення зазначеним договором його права.
У касаційній скарзі Господарська асоціація підприємств і організацій цукрової промисловості України “Кристал” просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.07.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. у справі №129/3-06 як ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За розпорядженням голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 26.02.2007р. №02-12/57 у справі №129/3-06 призначено наступну колегію суддів: Владимиренко С.В. (головуючий), Михайлюк М.В., Дунаєвська Н.Г.
В судове засідання 28.02.2007р. представники позивача, скаржника не з'явилися. Однак на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання скаржника про відкладення справи у зв’язку з перебуванням представника Бабенко Л.В. в іншому судовому засіданні та зі спливом дії довіреності представника Нечипоренка А.В. Судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказані в ньому мотиви не можуть бути визнані такими, що унеможливлюють розгляд касаційної скарги по даній справі.
Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надав до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову у справі №129/3-06 залишити без змін як законні, обґрунтовані та такі, що прийняті судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача матеріали справи та доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, твердження Відкритого акціонерного товариства “Саливонківський цукровий завод”, викладені у запереченні на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.08.1995р. між Концерном цукрової промисловості України «Укрцукор», Акціонерним товариством «Капітанівський цукровий завод», Орендним підприємством «Саливонківський цукровий завод», Орендним підприємством «Рокитнянський цукровий завод»та Акціонерним товариством «СЮКДЕН КЕРРІ»(Франція) був укладений контракт КОМБ 1995-1 на надання в користування збиральної техніки для цукрового буряка з подальшим її продажем.
За вказаним контрактом Акціонерне товариство «СЮКДЕН КЕРРІ»зобов'язалося надати в користування іншим контрагентам контракту, в тому числі і відповідачу, бурякозбиральну техніку з послідуючим її продажем зазначеним особам, а ОП «Саливонківський цукровий завод»зобов'язалось прийняти бурякозбиральну техніку та оплатити її вартість, в тому числі шляхом поставки АТ «СЮКДЕН КЕРРІ»цукру.
Згідно преамбули контракту його вартість повинна сплачуватися так: частина поставками цукру і частина через відкриття документарного акредитиву.
Відповідно до ст.3 контракту загальна сума на оренду обладнання складає 15183000 ФФ (французьких франків): 6875000 ФФ для 5 збиральних комбайнів МАТРО; 5500000 ФФ для 4 збиральних комбайнів МОРО; 2808000 ФФ для 18 причепів фірми ДЕЛАПЛАС на 14 тон кожний.
Сума контракту передбачає поставку СІР ІНКОТЕРМС 1990 до місцезнаходження на Україні автомобільним транспортом.
Статтею 4 контракту узгоджувалися порядок, строки та форми розрахунків.
Суди попередніх інстанцій встановили, що техніка мала бути продана в формі оренди-продажу з трьома строками оплати, які визначені наступним чином: перша сплата за повну оренду, яка складає 45% вартості обладнання, що здається, та складає 6832350 ФФ, переведених у долари, яка має бути сплачена банківським переказом до 06.09.1995 року; друга плата за повну оренду складає 35% вартості орендного обладнання, що становить 5314050 ФФ, переведених у долари, яка має бути сплачена поставками цукру «вільно від оплати»згідно строків та умов частини «Б»контракту. Поставка цукру мала бути здійснена в період між 01.10.1996р. та 31.01.1997р.; третя плата за оренду передбачає, що в разі, якщо перша оплата здійснюється банківським переказом, то третя оплата за оренду - 20% вартості орендного обладнання, яка складає 3036600 ФФ, переведених в долари, повинна сплачуватися поставками цукру «вільно від оплати»згідно строків і умов частини «Б»цього Контракту. Поставки цукру мали бути здійснені в період з 01.10.1997р. по 31.01.1998р.
Пунктом 4-3 ст. 4 контракту передбачалося, що з метою гарантії оплати другої та третьої частин, сторони повинні від свого імені отримати гарантію оплати від «Укрексімбанку»на користь АТ «СЮКДЕН КЕРРІ»не пізніше 06.09.1995р. на максимальну суму в 8350650 ФФ, яка буде вимагатися позивачем в разі не поставки цукру «вільно від оплати»для 2 і 3 частин. Витрати на відкриття цієї гарантії в розмірі 50% взяло на себе АТ «СЮКДЕН КЕРРІ».
Судами встановлено відсутність в матеріалах справи доказів виконання вказаної умови договору.
Поряд з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що статтею 5 контракту встановлено строки поставки обладнання з заводу у Франції. Згідно з п.5.3 ст.5 контракту Акціонерне товариство «СЮКДЕН КЕРРІ»має повідомити факсом КЦПУ «Укрцукор»та цукрові заводи про дату відправки товару через 72 години після поставки із вказанням рахунку-фактури проформи, номеру контракту, номеру накладної експедитора, номерного знаку вантажівки, кількості упаковок, національної приналежності вантажівки.
Відповідно до приписів ст.ст.161, 162 ЦК УРСР (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
На підставі зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що документами про розвантаження є накладні, які повинні бути підписані представниками від кожної сторони в момент закінчення процесу отримання, з вказанням про відсутність в матеріалах справи зазначених документів.
Судами зазначено, що статтею 13 контракту (частина А) передбачалося, що АТ «СЮКДЕН КЕРРІ»має право забрати обладнання в тому випадку, якщо КПЦУ «Укрцукор»та цукрові заводи не виконують своїх зобов'язань по оплаті контракту, встановлених ст. 4.
Статтею 37 контракту передбачено, що контракт вступає в силу після виконання всіх умов до 06.09.1995р.:
- отримання повністю фондів на рахунок СЮКДЕН, як визначено в ст. 4.1.1 а до 06.09.95р. або підписання доповнення до цього контракту, що фіксує строки та умови поставок цукру вільно від оплати, як визначено в ст. 4.1.1 б до 06.09.95р.;
- отримання КПЦУ «Укрцукор»та цукровими заводами банківської гарантії «Укрексімбанку», як визначено в ст. 4.3 контракту.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що статтею 31 контракту передбачено, що всі зміни та доповнення до даного контракту набирають чинності лише в разі оформлення їх у письмовій формі та підписання офіційними представниками від кожної сторони.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між АТ «СЮКДЕН КЕРРІ»з однієї сторони та КПЦУ «Укрцукор»і цукровими заводами було укладено доповнення №7 до контракту КОМБ 1995-1 без дати в якому міститься умова про арбітражне застереження, де зазначено, що всі спори, що виникають з контракту або пов'язані з ним, передаються на розгляд Лондонської цукрової асоціації і вирішуються згідно з правилами Арбітражу цієї асоціації. Вказане доповнення №7 підписане АТ «СЮКДЕН КЕРРІ», КЦПУ «Укрцукор»та ОП «Саливонківський цукровий завод».
12.06.1997р. між компанією «СЮКДЕН», Господарською асоціацією підприємств та організацій цукрової промисловості «Кристал», ВАТ «Саливонківський цукровий завод», КЦПУ «Укрцукор», ОП «Рокитнянський цукровий завод»було укладено додаток №11 до контракту УКР КОМБ 95-1, предметом якого є передача прав і обов'язків за Контрактом, що належать ВАТ «Капітанівський цукровий завод»Бовшевському цукровому заводу. Проте, уповноваженими особами ВАТ «Капітанівський цукровий завод»та Бовшевського цукрового заводу додаток №11 не підписувався та печатками вказаних підприємств не скріплювався. Між тим, в п.8 цього додатку зазначено, що назва "СЮКДЕН КЕРРІ" замінюється на "СЮКДЕН".
Судами встановлено, що у серпні 1998 року між АТ «СЮКДЕН», ГАП «Кристал»та ВАТ «Саливонківський цукровий завод»було складено протокол, яким було визначено борг ВАТ «Саливонківський цукровий завод», що підлягає сплаті за контрактом УКР КОМБ 95-1 за 1998 рік, та порядок його сплати. У протоколі визначено, що загальна сума боргу ВАТ "Саливонківський цукровий завод" АТ "СЮКДЕН" в 1998р. становить 1013038 доларів США. Зазначена сума буде оплачена банківським переказом на рахунок АТ "СЮКДЕН" згідно графіку, погодженого сторонами. Контракт підписаний та скріплений печатками АТ «СЮКДЕН», ГАП «Кристал»та ВАТ «Саливонківський цукровий завод». Оглянувши даний протокол суди встановили, що він не підписаний всіма сторонами контракту КОМБ 1995-1, всупереч вимог запроваджених ст.ст.31, 37 цього контракту та дійшли висновку, що цей протокол не може вважатися доповненням до вказаного контракту.
Судами попередньої інстанції зазначено, що в Додатку №11 від 12.06.1997р. та в протоколі за серпень 1998 року міститься посилання на Контракт УКР КОМБ 95-1 та Контракт УКР КОМБ 95/1, тоді як основний контракт має номер КОМБ 1995-1.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Витягу із торгового реєстру комерсантів та компаній від 07 листопада 2005 року, компанія «СЮКДЕН»прийняла участь у злитті 18.12.2002р. Проте, у злитті з якими компаніями не вказано.
Суд апеляційної інстанції на підставі викладеного, дійшов висновку, що вважаючи себе правонаступником АТ «СЮКДЕН», АТ «Сюкр е Данрі», дійшовши висновку про порушення його інтересів, звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення вказаної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за період з 31.01.1998р. по 31.01.2006р.
Посилаючись на п.5.3 ст.5 контракту суди попередніх інстанцій вказали, що належними документами про розвантаження є накладні, які повинні бути підписані представниками від кожної сторони в момент закінчення процесу отримання. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи вказаних доказів не містять, а залишаючи в силі рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вказав на ненадання первинних доказів поставки, наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що обов’язковою умовою для звернення будь-якої особи до господарського суду є наявність порушення прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи.
Зважаючи на те, що позивачем не доведено те, що він є правонаступником сторони зазначеного контракту, а судом не встановлено наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, суд правильно дійшов висновку, що позивачем не доведено право звернення з позовом в розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з викладеними в рішенні висновками та правильно зазначив у своїй постанові, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні, тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що наведені скаржником доводи в касаційній скарзі стосуються оцінки доказів, тоді як оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст.1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги внаслідок правильного застосування місцевим та апеляційними господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Київської області від 14.07.2006р. та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. у справі №129/3-06.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Господарської асоціації підприємств і організацій цукрової промисловості України “Кристал” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.07.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. у справі №129/3-06 залишити без змін.
Головуючий | С. Владимиренко |
Судді: | М. Михайлюк |
Н. Дунаєвська |