Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Арапіна Н.Є.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 червня 2009 року Справа № 2а-281/09/0549
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.,Старосуда М.І.,
при секретареві Крючковій К.М.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 10 березня 2009 року у справі № 2а-281/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про поновлення пропущеного строку, необхідного для звернення з адміністративним позовом, визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за 2006 - 2008 роки, і
В С Т А Н О В И Л А :
17 лютого 2009р. ОСОБА_1 звернулась з позовами до Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області в якому просила визнати її право на державну соціальну допомогу згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. до 31.12.2008 року, визнати дії відповідача щодо виплати підвищення до пенсії неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоотриману соціальну допомогу в розмірі 3891,90 грн.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 10 березня 2009 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про поновлення пропущеного строку, необхідного для звернення з адміністративним позовом, визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за 2006 - 2008 роки задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачеві нарахування та виплати, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р до 31.12.2008 року; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачеві у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дітям війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. Стягнуто з місцевого бюджету м.Тореза на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у сумі 3,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи в його відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має статус дитини війни, що підтверджено копією пенсійного посвідчення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду частково скасувати з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, а саме те, що позивач має соціальний статус дитини війни не є спірними, це визнано відповідачем у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі (а. с. 15, 27- 28).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незастосування судом ч.1 ст.100 КАС України з огляду на пропущення річного строку звернення до суду. Встановлено, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, але суд прийшов до висновку, що пропущення строку не було, обґрунтувавши відмову в застосуванні ч.1 ст.100 КАС України тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30% є правом на пенсійне забезпечення та конституційним правом, яке не може бути скасоване або звужене і виходячи з характеру правовідносин, які виникли між сторонами позивачем подано позов в межах строку звернення до суду.
Такий висновок суду колегія вважає помилковим, оскільки відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV підвищення до пенсії є державною соціальною підтримкою і її не можна ототожнювати з нарахуванням та виплатою пенсії за Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона не є складовою пенсії внаслідок чого розповсюдження правил відсутності позовної давності . притаманне пенсійному соціальному страхуванню на призначення та виплату допомоги, яка тільки встановлена в повному розмірі допомоги до пенсії є безпідставним.
Приписами частини 2 статті 99 КАС України передбачено застосування річного строку звернення до суду з адміністративним позовом у випадку, якщо законом не встановлено інше.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Питання про наслідки пропущення строку розглядається на етапі судового розгляду першочергово, зазвичай не переходячи до розгляду справи по суті. Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Позивач може заперечувати проти такої заяви відповідача з посиланнями на поважність причин пропущення строку.
Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не навів причин, які можна вважати поважними, юридична необізнаність не може розцінюватися як поважна причина.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог до 17.02.2008 р. у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду(позивач звернувся до суду 17.02.2009р.).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії позивачеві за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року складає 715 грн. 21 коп. виходячи з наступного розрахунку:
- розмір підвищення, який відповідачу необхідно було виплатити позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 1072 грн. 83 коп. (3576 грн. 16 коп. (155 грн. 16 коп. (за травень 481 грн. х 10 днів/31день) + 481 грн. (червень 2008 року) + 1446 грн. (482 грн. х 3 міс.(липень-вересень 2008 року) + 1494 грн. (498 грн. х 3 міс. (жовтень-грудень 2008 року) х 30%),
- розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 357 грн. 62 коп. (15 грн. 52 коп. (травень 2008 року 48 грн. 10 коп. х 10 днів/ 31 день) + 48 грн. 10 коп. + 144 грн. 60 коп. (48 грн. 20 коп. х 3 міс.) + 149 грн. 40 коп.(49 грн. 80 коп. х 3 міс.).
- розмір недоплаченого позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року складає 715 грн. 21 коп. (1072 грн. 83 коп. - 357 грн. 62 коп.).
Суд першої інстанції, виходячи з того, що нарахування пенсії не було здійснене відповідачем, а за законом органи пенсійного фонду зобов'язані здійснювати нарахування, перерахунки пенсій та враховуючи положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, прийшов до вірного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачеві доплати до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31.12.2008р. та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачеві у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за вищезазначений період. Але суд не обґрунтував, чому не задовольнив спосіб захисту порушених прав, обраний позивачем, а саме, позивач просив нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в конкретній сумі. Колегія суддів з огляду на приписи п.3 ч.1 ст.18 та ч.4 ст.105 КАС України вважає, що позовні вимоги позивача щодо визначення заборгованості по вказаних виплатах в конкретній сумі підлягають задоволенню.
Крім того судова колегія відповідно до приписів ч. 3 ст. 94 КАС України не може вирішити питання про розподіл судових витрат, оскільки вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції безпідставно присудив позивачеві відшкодування цих витрат з місцевого бюджету м.Торезу, по цій категорії спорів судовий збір сплачується до державного бюджету. До матеріалів справи долучена квитанція про сплату судового збору до держбюджету Калінінського району м.Донецька в розмірі 3,63грн.(а.с.1), а позивач звернувся з позовом до суду м.Тореза. При таких обставинах колегія позбавлена можливості вирішити питання про відшкодування судових витрат позивачеві, який не позбавлений можливості вирішити дане питання в подальшому шляхом звернення до суду з відповідною заявою.
На підставі викладеного, судовою колегією встановлені порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні спору, що привело до частково неправильного вирішення справи та скасування постанови з ухваленням нової.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202 ч. 1 п. 4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області задовольнити частково.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 10 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про поновлення пропущеного строку, необхідного для звернення з адміністративним позовом, визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за 2006 - 2008 роки скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про поновлення пропущеного строку, необхідного для звернення з адміністративним позовом, визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за 2006 - 2008 роки задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, виходячи з встановленого відповідними законами розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької здійснити ОСОБА_1нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року в сумі 715,21грн (сімсот п'ятнадцять гривень 21коп).
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена 04 червня 2009 року в повному обсязі і набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд