Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Островська О.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
2 червня 2009 року Справа № 2а-27277/08/1270
Колегія суддів Луганського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.
за участю представника позивача ОСОБА_3
розглянула апеляційні скарги Управління Пенсійного Фонду України в м.Стаханові Луганської області та представника позивача ОСОБА_2 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008р. у справі № 2а-27277/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС задоволені частково: визнані неправомірними дії відповідача щодо відмову в перерахунку та виплати позивачеві визнані дії відповідача щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії з 01.10.2008 року неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії за віком у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01 жовтня 2008 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і провадження у справі закрити у відповідності до п.4 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки з цього спору є рішення суду, яке набрало законної сили.
Представник позивача також подав апеляційну скаргу на рішення суду і просив скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове, в якому визнати неправомірними дії відповідача в зв'язку з не проведенням перерахунку основної та додаткової пенсії позивача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з врахуванням ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796), оскільки суд не зазначив про це в резолютивній частині рішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, вважаючи рішення суду правильним за суттю, але не зазначення в резолютивній частині рішення про перерахунок пенсії у відповідності до вимог ч.3 ст.67 Закону №796 може суттєво вплинути на його виконання.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, місце та дату апеляційного розгляду відповідач повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно змінити змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 5), є інвалідом 2 групи, причина інвалідності пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК (а .с.6) та експертним висновком (а. с. 7).
17.09.2008р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок йому пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.5), листом від 01.10.2008р. позивачеві відмовлено у перерахунку за відсутністю законних підстав (а.с.9).
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону №796 в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.
Частина третя зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.
Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину 3 статті 54 спеціального закону (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Частина 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону №796, якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, визначеним Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою № 1 від 3 січня 2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету”, (а з 1 вересня 2004 року - 22 грн. 30 коп.), колегія судів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо.
Наведена частина статті викладена із змінами згідно із Законами України № 2532-12 від 1 липня 1992 року та № 3285-12 від 17 червня 1993 року (в редакції Закону № 230/96 від 6 червня 1996 року), тоді як частина третя, яка визначає обчислення і призначення пенсії по інвалідності змінена Законом № 3108-15 від 17 листопада 2005 року (набрав чинності 13 грудня 2005 року) і регулює безпосередньо правила обчислення пенсій за нормами статті 54 спеціального закону.
Правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов Кабінету Міністрів України, спростовується також приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3. Статтею 17 даного Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто судом першої інстанції правильно застосовані норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України.
При апеляційному розгляді справи і постановленні судового рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за суттю вирішив спір вірно, визнавши право позивача на отримання пенсії по інвалідності у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону №796, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» з врахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону №796, але не зазначив про це у резолютивній частині рішення суду, що може ускладнити виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо наявності судового рішення з того самого спору і між тими самими сторонами колегією суддів не приймаються, оскільки рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 10.04.2008року вирішений спір щодо виплати пенсії за Законом №796 в конкретній грошовій сумі і на конкретний період до 1 листопада 2007 року.
Крім того, колегія суддів виходить за межі доводів апеляційної скарги позивача, оскільки під час апеляційного провадження встановила порушення, допущені судом першої інстанції, які призвели до частково неправильного вирішення справи. Так, позивач просив задовольнити його позовні вимоги, починаючи з 01.01.2008р., суд задовольнив позовні вимоги з 01.10.2008р., виходячи з положень ст.45 Закону України №1058, тобто з дня звернення позивача за перерахунком пенсії.
Такий висновок суду є невірним, оскільки право на перерахунок нарахованої пенсії не можна пов'язувати з нормами зазначеної статті, яка визначає строки призначення (перерахунку) пенсії. Порушене право позивача не пов'язане з фактом звернення, а з виплатою пенсії у розмірах, які не відповідають закону, тому факт звернення як юридичний факт не впливає на відновлення порушеного права; крім того УПФУ в своїй діяльності керується законами України, які є обов'язковими для виконання. Під час розгляду справи як в суді першої інстанції так і при апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем нараховується пенсія у менших розмірах ніж визначено законом. Отже позовні вимоги підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року, з дня прийняття Рішення Конституційним судом України № 10-рп/2008.
З огляду на викладене постанова суду першої інстанції підлягає доповненню щодо необхідності врахування відповідачем приписів ч..3 ст.67 Закону №796 при нарахуванні та виплаті пенсії позивачеві, а також зміні дати задоволених позовних вимог, а саме, починаючи з 22 травня 2008 року.
Постанова в повному обсязі складена 05 червня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.2, ст. 201, ч.1 п.1 ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Стаханові Луганської області залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС змінити.
Викласти третій абзац резолютивної частини постанови у наступній редакції:
«Зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в м.Стаханові Луганської області в перерахувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя Л.А. Василенко
Суддя Р.Ф. Ханова
Суддя М.І. Старосуд