ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2009 р. № 53/22-09(53/297-08)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКолективного підприємства молодіжно-житлового комплексу "Моноліт"
на рішенняГосподарського суду Харківської області від 28 жовтня 2008 року
у справі№ 53/297-08
господарського судуХарківської області
за позовомФОП ОСОБА_1
доХарківської міської ради
провизнання права власності
Представники сторін і скаржника в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2008 року фізична особа-підприємець Конін Олександр Олександрович звернувся з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на самовільно побудовану одноповерхову нежитлову будівлю, загальною площею 396, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.08 винесеним суддею Прохоровим С.А. позовні вимоги задоволені. Рішення мотивоване посиланням на статті 16, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись в винесеним у справі рішенням, Колективне підприємство молодіжно-житлового комплексу "Моноліт" (як особа, яка не була залучена до участі у справі) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.08 скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зауважив, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом порушено приписи статті 376 Цивільного кодексу України і статті 18 Закону України "Про планування і забудову територій".
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.
Згідно зі статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу на стадії касаційного провадження включено осіб, не залучених до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов’язків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що особа, яку не було залучено до участі у справі, може подати касаційну скаргу на рішення чи постанову господарського суду лише у разі, якщо вказані судові акти безпосередньо стосуються прав та обов’язків цієї особи, тобто у них розглядається та вирішується питання про право у правовідносинах, учасником яких є така особа, або в описовій чи мотивувальній частинах рішення містяться висновки чи судження про права та обов’язки цієї особи, чи у резолютивній частині господарський суд прямо вказав про права та обов’язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права цієї особи, не залученої до участі у справі, а й її право на судовий захист.
Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами судом касаційної інстанції не береться до уваги.
Відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм, як прийняття рішення, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.08, воно вирішує питання про визнання права власності на самовільно збудовану одноповерхову нежитлову будівлю, загальною площею 396, 5 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 Приймаючи рішення про визнання за ФОП ОСОБА_1 права власності на вищезазначений об'єкт нерухомості, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів є власником цієї речі. Проте, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, рішенням Харківської міської ради № 394 від 12.04.02 функції замовника на будівництво молодіжно-житлового комплексу на спірній земельній ділянці були передані КП МЖК "Моноліт". Крім того, оскаржуваним рішенням скаржник фактично позбавлений права проводити будь-які роботи по розробці проектів відведення спірної земельної ділянки для продовження будівництва багатоповерхового будинку, наданого останньому згідно рішення Харківської міської ради № 225/08 від 10.09.08.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що спір про визнання права власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: стосується прав та охоронюваних законом інтересів Колективного підприємства Молодіжний житловий комплекс "Моноліт", якого не було залучено до участі у справі.
За таких обставин, винесений у справі судовий акт підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді суду слід врахувати наведене, ретельно з’ясувати обставини справи, надати їм належну об’єктивну юридичну оцінку, вирішити питання щодо залучення скаржника до розгляду справи та винести законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Колективного підприємства Молодіжний житловий комплекс "Моноліт" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2008 року у справі № 53/297-08 скасувати.
Матеріали справи скерувати до Господарського суду Харківської області для нового розгляду.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець