Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

                                 Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —не з'явився;

від відповідача —Черних О.В. - по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку (ВАТ “ВіЕйБі Банк”)

на рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2009р.

по справі №16/26-09-968

за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку (ВАТ “ВіЕйБі Банк”)

до Селянського (фермерського) господарства “Евріка”

про стягнення 1105293,51грн.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

          У засіданні суду 26.05.2009р. оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України

У судовому засіданні 02.06.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          У лютому 2009р. Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (надалі —ВАТ “ВіЕйБі Банк”, Кредитор, позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства “Евріка” (надалі —СФГ “Евріка”, Позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №20/07-SME від 25.12.2007р. в сумі 1105293,51грн., з яких: 1000000грн. - загальна заборгованість за кредитом, 105293,51грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, посилаючись на ст.ст.14, 16, 553, 554, 590, 610, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України; порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, що зумовило нарахування Позичальнику пені в розмірі подвійної процентної ставки відповідно до п.4.3. кредитного договору, яка станом на 28.01.2009р. склала 105293,51грн.; залишення відповідачем без відповіді надісланих Банком претензій.

          Одночасно позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, належне СФГ “Евріка”.

          У відзиві на позовну заяву СФГ “Евріка” визнало позов в частині стягнення 1000000грн. в якості погашення залишку кредиту за кредитним договором №20/07-SME від 25.12.2007р.; просило відстрочити виконання рішення до 01.12.2009р.; проти стягнення пені за порушення строку повернення кредиту заперечувало, посилаючись на наступне: умови кредитного договору суперечать вимогам законодавства в частині визначення розміру пені, а саме ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, якою встановлено обмеження розміру пені розміром подвійної облікової ставки НБУ; несвоєчасне погашення кредиту Позичальником —сільськогосподарським підприємством обумовлено світовою економічною кризою, збільшенням вартості мінеральних добрив, посівів, гербіцидів, що є виключними обставинами, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру пені за п.3 ч.1 ст.83 ГПК України з урахуванням добросовісної поведінки Позичальника з погашення відсотків за користування кредитом, збереження відповідачем робочих місць, отримання прибутку та поповнення бюджету; досягнення сторонами усної домовленості на продовження строку повернення кредиту, про що свідчить оплата Позичальником відсотків за користування кредитом за січень, лютий 2009р., яка не була повернута Банком; стягнення з відповідача суми кредиту в даний час може призвести до його банкрутства, скорочення робочих місць та ненадходження щомісячних платежів до бюджету; погашення суми кредиту в розмірі 1000000грн. можливе за рахунок продажу врожаю 2009 року, у зв'язку з чим СФГ “Евріка” просить відстрочити виконання рішення до 01.12.2009р.          

          Рішенням господарського суду Одеської області від 22.04.2009р. (суддя ЖелєзнаС.П.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 1000000грн., 10000грн. витрат на сплату державного мита, 106,76грн. витрат на ІТЗ судового процесу; відстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2009р. по справі №16/26-09-968 строком до 01.12.2009р. на підставі ст.121 ГПК України; в іншій частині позову відмовлено.

          Суд відмовив у задоволенні клопотання Банку про вжиття заходів до забезпечення позову як неправомірне та недоцільне з огляду на укладення між сторонами договорів іпотеки в якості забезпечення виконання зобов'язань на суму значно більшу, ніж сума наданого кредиту.

          Рішення суду вмотивоване обґрунтованістю та правомірністю позовних вимог Банку в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1000000грн.; наявністю підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст.11, 509, 525, 526, 611, 615, 617, 625, 1049, 1054 ЦК України та з огляду на визнання відповідачем позову в цій частині; необґрунтованістю розрахунку пені, здійсненого позивачем із застосуванням розміру пені, встановленого п.4.3. кредитного договору, що значно перевищує встановлений ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ч.2 ст.343 ГК України; доцільність відстрочки виконання рішення суду з метою недоведення СФГ “Евріка” до банкрутства та з урахуванням наданих відповідачем документів, аналіза економічного  стану господарства, скрутного фінансового становища відповідача, здійснення ним господарської діяльності протягом тривалого часу, платоспроможності підприємства, значну соціальну роль його продукції та інфляційні процеси у державі.

          Не погодившись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк  звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2009р. скасувати; скасувати надання СФГ “Евріка” відстрочки виконання рішення суду; прийняти нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 1105293,51грн., з яких 1000000грн. - загальна заборгованість., 105293,51грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту.

          В обґрунтування своїх вимог Банк послався на неправильне застосування судом ч.2 ст.343 ГК України, оскільки остання регулює відповідальність за прострочення виконання розрахунково-касового обслуговування у фінансовій та банківській діяльності; невиконання відповідачем своїх зобов'язань у встановлений договором строк, всупереч ст.ст.530, 629  ЦК України; нарахування пені за порушення відповідачем договірних зобов'язань відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, ч.1 ст.230 ГК України; пріоритет норм договору при визначенні розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань відповідно до п.3 ст.3, ч.3 ст.6, ст.551 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України; порушення судом ч.2 ст.617, ст.625 ЦК у зв'язку зі звільненням СФГ “Евріка” від будь-якої відповідальності; незахищення прав і законних інтересів позивача всупереч ч.2 ст.20 ГК України; відсутність в матеріалах справи будь-якого клопотання СФГ “Евріка” про відстрочку виконання рішення суду; непередбаченість господарським-процесуальним законодавством можливості у відзиві на позов просити суд надати відстрочку виконання рішення суду; ненадсилання відповідачем позивачеві заяви або відзиву про надання відстрочки виконання рішення суду всупереч ст.59, 121 ГПК України; необхідність оформлення процесуального документу за наслідком вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду у формі ухвали згідно ст.121 ГПК України; настання негативних наслідків для Банку внаслідок відстрочки виконання рішення суду строком на 11 місяців, оскільки це позбавляє Банк можливості отримати прибуток та ускладнює розрахунок з його вкладниками; необґрунтованість підстав надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки судом не досліджено компетентність Управління агропромислового комплексу на видачу довідки про зростання цін на закупівлю добрив, насіння, та інш.; незазначення у вказаній довідці зростання цін у грошовому виразі; непідтвердженість знаходження СФГ “Евріка” у скрутному становищі; наявність руху по поточному рахунку СФГ “Евріка” 3,5млн.грн. оборотних коштів, що спростовує висновок суду про відсутність у господарства необхідних грошових коштів.

          У засіданні суду апеляційної інстанції 26.05.2009р. представник скаржника уточнив, що просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині  відмови в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення 105293,51грн. пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Банку в цій частині задовольнити; скасувати надання відстрочки виконання рішення суду строком до 01.12.2009р.; в іншій частині оскаржуване рішення просив залишити без змін; доводи апеляційної скарги підтримав.

          Представник СФГ “Евріка” проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

          27.05.2009р. від ВАТ “ВіЕйБі Банк” надійшла заява про повернення суми переплаченого держмита у розмірі 5000грн. у зв'язку з частковим оскарженням Банком рішення суду першої інстанції та розміром оспорюваної суми —105293,51грн.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що 25.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнським Акціонерним Банком в особі заступника голови правління —директора Одеської філії ВАТ “ВіЕйБі Банк” (Кредитодавцем) та Селянським (фермерським) господарством “Евріка” (Позичальником) був укладений кредитний договір №20/07-SME, згідно умов якого Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у сумі 1250000,00грн. на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, які є невід'ємною частиною договору.

          Повернення кредиту згідно п.2.3. договору здійснюється наступним чином: 20.08.2008р. - 100000грн., 20.09.2008р. - 500000грн. та 24.12.2008р. (термін остаточного повернення кредиту) —650000грн.

          Процентна ставка за користування кредитом встановлена п.1.1.3. кредитного договору  у розмірі 19% річних.

          Згідно п.4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених договором, Позичальник зобов'язався сплатити Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної договором, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання. За п.2.8.2. договору нарахування процентів припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за Кредитом.

          Згідно умов кредитного договору (п.2.10.) сторони передбачили у відповідному порядку можливість зміни розміру процентної ставки шляхом підписання додаткової угоди.

          10.06.2008р. сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою переглянули розмір процентної ставки за користування кредитом та збільшили її до 21% річних. Додатковою угодою №2 від 17.11.2008р. сторони збільшили розмір процентної ставки до 27% річних. Згідно умов додаткових угод вони набирають чинності з моменту підписання і діють до моменту припинення дії договору.

          На виконання умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 1250000,00грн., що відповідачем не заперечується.

          В порушення умов п.п.1.1.2., 2.3., 3.3. кредитного договору, вимог ст.ст.525, 526 ЦК України СФГ “Евріка” кредит у встановлений договором строк у повному обсязі не повернуло, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість на суму 1000000грн., що також визнається відповідачем.

          У зв'язку з невиконанням СФГ “Евріка” своїх зобов'язань з повного та своєчасного погашення кредиту Банк спочатку звернувся до нього з претензією, вимагаючи повністю погасити заборгованість за кредитним договором у сумі 1000000грн. до 16.01.2009р., а після залишення претензії без відповіді та задоволення 27.02.2009р. звернувся з позовом до суду про стягнення суми основної заборгованості за кредитом та суми пені, нарахованої станом на 28.01.2009р. згідно п.4.3. кредитного договору. Позовні вимоги Банку суд першої інстанції задовольнив в частині стягнення основного боргу, відмовив в частині стягнення пені та надав відстрочку виконання рішення суду до 01.12.2009р.

          Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 1000000грн. простроченої заборгованості за кредитом, визнаної Позичальником, констатує його правильність, відповідність положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, перевіривши його законність та обґрунтованість в повному обсязі відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України.

          Проте з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 105293,51грн. з підстав необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку пені із застосування розміру  пені, встановленого договором, який значно перевищує встановлений ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судова колегія погодитись не може з огляду наступного.

          Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно п.3 ч.1 ст.3 ЦК України є свобода договору.

          Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

          Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України, ст.ст.229, 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

          Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

          Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Отже, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлення у договорі розміру пені, що перевищує передбачене Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обмеження, не суперечить законодавству.

          Крім того, правомірність правочину, яка презюмується за ст.204 ЦК України, (або частини правочину) може бути спростована шляхом оспорення в судовому порядку такого правочину (або його частини) стороною чи іншою зацікавленою особою згідно ч.3 ст.215 ЦК України, чим СФГ  “Евріка” не скористалось.

          Оскільки пунктом 4.3. кредитного договору встановлено, що за кожен день прострочення виконання зобов'язання з несвоєчасного погашення кредиту нараховується пеня у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної договором, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні спору у частині стягнення пені суду першої інстанції слід було керуватися умовами договору та положеннями ст.ст.6, 551 ЦК України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

          При цьому цілком безпідставним є застосування судом першої інстанції до спірних відносин норми ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, позаяк остання передбачає відповідальність платника грошових коштів за прострочку платежу при проведенні розрахунків з іншим суб'єктом господарювання (одержувачем коштів) і не може бути застосована до відносин Кредитора і Позичальника за кредитним договором, які регулюються ст.ст.345-349 Господарського кодексу України.

          Суд апеляційної інстанції, перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту, дійшов висновку щодо його правильності, обґрунтованості, відповідності вимогам чинного законодавства і обставинам справи, оскільки при розрахунку пені Банк врахував часткове погашення Позичальником кредиту, збільшення розміру процентної ставки за договором, передбачене додатковими угодами №№1, 2 до кредитного договору та період прострочки повернення відповідних частин кредитних коштів - з 23.09.2008р. по 28.01.2009р.

          За цих обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 105293,51грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, згідно з представленим позивачем розрахунком, а рішення суду в цій частині —скасуванню у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

          Щодо відстрочки виконання рішення суду строком до 01.12.2009р., колегія суддів апеляційної інстанції відзначає наступне.

          Згідно п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Отже, всупереч твердженням скаржника, господарський суд має право відстрочити виконання рішення суду не лише у формі винесення ухвали за ст.121 ГПК України, а застосувати відповідне повноваження при прийнятті рішення, в якому і зробити висновок з питання надання відстрочки відповідно до ч.2 ст.84 ГПК України.

          При цьому заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно неправильного застосування місцевим господарським судом ст.121 ГПК України в даному випадку, позаяк норми цієї статті застосовуються судом на стадії виконання судового рішення, після видачі виконавчого документа, що прямо витікає із змісту ч.1 ст.121 ГПК України, положень розділу ХІV Господарського процесуального кодексу України "Виконання рішень, ухвал, постанов".

          Проте, вирішуючи питання надання відстрочки виконання рішення суду та використання повноважень за п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, суд повинен виходити з загальних принципів, які полягають у наступному.

          Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом виходячи з наявності підстав вважати, що існує можливість виконання рішення боржником саме у цей строк.           При цьому обов'язок доведення відповідних обставин (неможливість виконання рішення безпосередньо після набрання ним законної сили та достатня ймовірність виконання з настанням певного строку) згідно ст.33 ГПК України покладається на відповідача, який заявив таке клопотання. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

          Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Аналогічна правова позиція міститься в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, рекомендації якого можуть братись до уваги судом при використанні процесуальних повноважень згідно з п.6 ст.83 ГПК України.

          Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись у відзиві на позов та у судовому засіданні 06.04.2009р. до суду з проханням відстрочити стягнення заборгованості в сумі 1000000грн. до 01.12.2009р., СФГ “Евріка” посилалось, зокрема, на скрутне фінансове становище, обумовлене світовою фінансовою кризою та зростанням цін на закупівлю міндобрив, посивів, гербіцидів, що слугувало підставою несвоєчасного погашення кредиту; можливістю погашення суми заборгованості за рахунок продажу врожаю 2009 року.

          До висновку про доцільність надання відстрочки виконання рішення суду до 01.12.2009р. суд першої інстанції дійшов з огляду на скрутне фінансове становище СФГ “Евріка”, значну соціальну роль його сільськогосподарської продукції, інфляційні процеси у державі та з урахуванням наданих відповідачем документів, а саме, довідок, що підтверджують відсутність заборгованості підприємства зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; довідок Управління агропромислового розвитку Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області про розмір посівних площ зернових СФГ “Евріка”, середню врожайність озимої пшениці за 2006-2008р.р., значний зріст вартості мінеральних добрив, насіння, гербіцидів; довідок, виданих головою СФГ “Евріка”, про середню реалізаційну ціну сільгосппродукції за 2008 рік, перед бюджетом, чисельність працівників в господарстві.

          Проте, надані відповідачем докази всупереч встановленому судом в оскаржуваному рішенні не підтверджують знаходження Позичальника у скрутному фінансовому становищі та відсутність на момент прийняття рішення на його рахунках необхідних коштів для повернення заборгованості Банку.

          Посилання ж відповідача на добросовісне виконання зобов'язань як платника податків, зборів та обов'язкових платежів, підтверджені відповідними довідками компетентних органів, позитивно характеризують відповідача в контексті додержання ним відповідних вимог законодавства, але не можуть братись до уваги при вирішенні питання відстрочки виконання рішення суду.

          Усі інші підстави, викладені судом першої інстанції в обґрунтування надання відстрочки носять абстрактний характер, однаково можуть бути віднесені до будь-якого господарюючого суб'єкта в сфері виробництва сільськогосподарської продукції в умовах фінансової кризи, отже не свідчать про наявність виключних обставин, які унеможливлюють виконання СФГ “Евріка” рішення суду у встановлений законом строк.  

          Вирішуючи питання про відстрочку, господарський суд врахував можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але повинен був також зважити на такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, тобто з дотриманням певного балансу інтересів сторін.

          Між тим, оцінка доводів скаржника та доказів на їх підтвердження надає підстави для висновку, що відстрочка виконання рішення суду до 01.12.2009р. не забезпечує дотримання балансу інтересів сторін і надає невмотивовану перевагу твердженням відповідача стосовно його фінансового стану перед доводами позивача.

          Суд апеляційної інстанції констатує, що відповідачем не доведена наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду, отже висновок місцевого господарського суду про надання відстрочки виконання до 01.12.2009р. зроблений при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

          Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що він не позбавлений права на стадії виконання рішення суду  звернутися з відповідною заявою про відстрочку або розстрочку його виконання в порядку ст.121 ГПК України, ст.33 Закону України “Про виконавче провадження” при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (відсутність необхідних грошових коштів) з поданням підтверджуючих документів, а законодавчо виписана процедура примусового виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника забезпечує належне встановлення факту відсутності коштів для погашення боргу у відповідача державним виконавцем.

          Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу ВАТ “ВіЕйБі Банк” та скасовує рішення господарського суду Одеської області в частині відмови у задоволенні позову Банку про стягнення пені у розмірі 105293,51грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині, а також скасовує оскаржуване рішення про надання відстрочки виконання строком до 01.10.2009р.; в іншій частині оскаржуване рішення залишається без змін.

          Відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінета Міністрів України „Про державне мито”, ст.47 ГПК України та з урахуванням поданої Банком заяви про повернення державного мита скаржнику повертається з Державного бюджету України 5000грн. зайво сплаченого при поданні апеляційної скарги держмита з видачею відповідної довідки.

          Судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України слід покласти на СФГ “Евріка” у сумі 11052,94грн. витрат по держмиту за подання позову, 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 526,47грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2009р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 105293,51грн. та надання відстрочки виконання рішення суду до 01.12.2009р.; в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          “ 1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Евріка” на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку 1000000грн. заборгованості за кредитом, 105293,51грн. пені, 11052,94грн. витрат по держмиту та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу. ”.

          3. Видати Відкритому акціонерному товариству Всеукраїнському Акціонерному Банку довідку на повернення з Державного бюджету України 5000грн. держмита, зайво сплаченого Одеською філією ВАТ “ВіЕйБі Банк” при поданні апеляційної скарги платіжним дорученням №263689 від 29.04.2009р.

          Доручити господарському суду Одеської області видати на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                 Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                            Сидоренко М.В.

                                                                                                                                                                                                                                         Таценко Н.Б.