Справа № 2-4178-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2011 року м. Київ Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді Лозинської М.І.

при секретарі – Продан М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “КийБуд” про стягнення заборгованості за договором доручення та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором доручення та відшкодування моральної шкоди в розмірі 24 661,02 грн. В обгрунтування позову зазначав, що 16.11.2010 року, між Позивачем (Цесіонарій), та ОСОБА_2 (Цедент) був заключений Договір № 2 про відступлення права вимоги (Цесії). Згідно умов договору, вказаного вище, Цедент відступає Цесіонарієві (Позивачеві), а Цесіонарій набуває права вимоги (стягнення в судовому порядку заборгованості з ТОВ «КийБуд» за недобудовані квадратні метри), належне Цедентові у відповідності до Договору-доручення № 49л/5б/61 від 11 лютого 2005 року, укладеного між: Цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю «КийБуд». Крім того, Цесіонарій (Позивач) набуває право вимагати від боржника реального та належного виконання усіх умов договору, порядку його виконання та зобов'язань які прийняв на себе Боржник, визначених Договором-доручення № 49л/5б/61 від 11 лютого 2005 року. В силу умов договору Позивачеві було надано право вимагати стягнення з Відповідача усіх передбачених договором та законом штрафних санкцій ( неустойки), індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 513 ЦК України встановлює обов'язкові вимоги до форми правочину ,зокрема правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України встановлює обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні . До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент

переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім договору про відступлення права вимоги (Цесії), між Позивачем та Цедентом був підписаний Акт від 16 листопада 2010р, про передачу усіх необхідних документів, що підтверджують права Цедента на вимоги щодо Відповідача.

Таким чином Позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір – доручення № 49л/5б/61 від 11 лютого 2005 року, відповідно до умов якого позивач доручив відповідачу від свого імені та за свій рахунок профінансувати об’єкт нерухомості, а саме квартиру № 61 за будівельною адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, 5Б-7А.

Згідно пунктів 1.2. та 1.4. договору загальна площа квартири становить 90,6 метрів квадратних, вартістю 355 796 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивач оплатив вартість вказаної квартири,

в розмірі вказаному в пункті 1.4. договору.

Відповідно до акту від 03.04.2006 року прийому-передачі квартири в житловому будинку за адресою: місто бульвар Івана Лепсе, 7В, позивачу було передано квартиру № 61, загальною площею 87,7 квадратних метри, яка не відповідає загальній площі вказаній в пункті 1.2. договору, тобто позивач оплатив зайві квадратні метри, а саме 2,9 квадратних метри, що становить 11 388,58 грн., у зв’язку з чим відповідач повинен був у місячний термін у відповідності до п. 3.3 договору повернути вартість різниці площі, оскільки фактична загальна площа квартири виявилась меншою, ніж проектна площа, яка зазначена у пункті 1.2. договору. Однак відповідач проігнорував вимоги пункту 3.3. договору, кошти не повернув, вимогу про їх повернення залишив без задоволення, у зв’язку з чим позивач вважає, що відповідач внаслідок неналежного виконання умов договору та прострочення виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, пеню та моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не порушує закону та прав іншіх осіб, суд вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає ,що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до статей 526,530 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то підлягає виконанню у цей термін.

Судом встановлено, що 11 лютого 2005 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір-доручення № 49л/5б/61, відповідно до умов якого позивач доручив відповідачу від свого імені та за свій рахунок профінансувати об’єкт нерухомості, а саме квартиру № 61 за будівельною адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, 5Б-7А.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.4. договору загальна площа квартири становить 90,6 метрів квадратних, вартістю 355 796 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивач оплатив вартість вказаної квартири, в розмірі вказаному в пункті 1.4. договору, про що свідчить квитанція № 2 від 16.02.2005 року на загальну суму 355 796 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачем виконані основні умови договору – доручення, передбачені підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору – загальна площа об’єкта нерухомості підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічного паспорту, виданого БТІ м. Києва. У випадку, якщо фактична загальна площа об’єкта нерухомості виявиться більшою, ніж проектна площа, яку зазначено в п. 1.2. договору, довіритель здійснює доплату за різницю площі. У разі, якщо фактична загальна площа виявиться меншою за проектну, повірений повертає довірителю у місячний термін вартість різниці площі на вказаний ним у письмовій заяві рахунок у банківській установі.

Згідно акту б/н прийому-передачі квартири від 03.04.2006 року в житловому будинку за адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, 7В, відповідач на виконання умов зазначеного вище договору-доручення № 49л/5б/61 від 11 лютого 2005 року передав позивачу три кімнатну квартиру № 61, загальною площею 87,7 квадратних метри, яка знаходиться за вказаною вище адресою.

Тобто, як вбачається, площа переданої квартири є менша, ніж проектна площа, яка зазначена у пункті 1.2. договору.

Також, вказаний факт підтверджується технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 від 01 березня 2006 року, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, а також свідоцтвом про право власності від 17 липня 2006 року на вказану квартиру, в яких вказано, що загальна площа квартири АДРЕСА_1, становить 87,7 квадратних метри.

Таким чином, різниця між загальною площею квартири та заявленною складає 2,9 квадратних метри, що в грошовому еквіваленті становить 11 388,58 грн., виходячи з наступного розрахунку: загальна сума договору становить – 355 795,00 грн; заявлена площа становить – 90,6 квадратних метри, тобто вартість одного квадратного метра складає 3 927,09 грн. (355796,00 грн./90,6 кв.м. = 3 927,09 грн. - вартість квадратного метру),(90,6 кв.м. – 87,7 кв.м. = 2,9 кв.м. - різниця між оплаченою та фактичною загальною площею квартири), (2,9 кв.м. x 3 927,09 грн. = 11 388,58 - сума зайве сплачених коштів).

Встановлено та це підтвердив позивач, що позивачем на виконання пункту 3.3. договору, було передано відповідачу письмову заяву з вимогою про повернення вартості різниці площі, однак заява залишена без задоволення, кошти позивачу в місячний термін повернуто u1085 не було.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України № 543/96 22.11.1996 року “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Cтаттею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення заборгованості за договором доручення в розмірі 11 388,58 грн., індексу інфляції в розмірі 7 567,67 грн., 3% річних в розмірі 1565,92 грн., 1 138,85 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас, суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування йому моральної шкоди, оскільки невиконання відповідачем своїх обов’язків за договором-доручення № 49л/5б/61 від 11 лютого 2005 року спричинило йому душевні хвилювання, порушило їхній звичайний життєвий уклад та змусило позивача докладати значних зусиль для відновлення їхнього порушеного права, о тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3000 гривень.

Відповідно до статті 88 ЦПК України сплачені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 60, 88, 174, 208, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 2002 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”,суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “КийБуд” на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 18 956,25 грн., 3% річних в сумі 1565,92 грн., пеню за прострочку платежу в сумі 1138,85 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. та судові витрати в сумі 366,61 грн., а всього на загальну суму 25 027,63 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: