Головуючий 1 інстанції Князьков В.В. Доповідач Ігнатова Л.Є.

Справа № 22-11546/2006 рік Категорія: 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2007 року.

Апеляційний суд Донецької області у складі суддів:

головуючої                Новосядлої В.М.

судців                         Ігнатової Л.Є., Троценко Л.І.

при секретарі      Писаревій Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ясинувата Донецької області на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької залізниці, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ясинувата Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Ясинувата звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_1 задоволені позовні вимоги частково і на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої умовами виробництва, стягнуто ЗО 000 грн.

У задоволенні позову до Донецької залізниці - відмовлено.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ясинувата Донецької області просить скасувати вказане рішення, постановити нове рішення про відмову позивачу в позові, оскільки вважають, що судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 без доказів наявності у нього моральної шкоди, чим порушені норми матеріального та процесуального права. Суд не прийняв до уваги, що позивачем належним чином не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт моральних страждань. Письмові докази, надані суду позивачем лише підтверджують наявність факту захворювання та його фізичних страждань. Спричинення моральної шкоди має бути доведений висновком МСЕК. У даній   справі   висновок   МСЕК   відсутній,   а   тому   факт   спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди не втановлено і тому суд безпідставно зробив моральне відшкодування. Також вважає, що згідно Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" на теперішній час відповідальності Фонду ССНВВ за моральну шкоду немає, тому правових підстав для стягнення сум моральної шкоди згідно з Законом України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності" не існує.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 та представник Донецької залізниці просили рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду слід відхилити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд першої інстанції при постановлені рішення виходив із того, що позивач з 1996 року працював на посаді начальника пасажирських потягів на Донецькій залізниці. 15 травня 2004 року при виконанні службових обов"язків, із ним стався нещасний випадок, в наслідок якого його травмовано, отримав черепно-мозкову травму, та струс головного мозку. Вини з боку позивача у нещасному випадку не встановлено. Висновком МСЕК від 17 листопада 2005 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та був визнаний інвалідом 3 групи. Позивач відчуває моральні страждання у зв"язку з трудовим каліцтвом, значно погіршився стан його здоров"я, оскільки він отримав тяжку травму на виробництві, змінився звичайний спосіб життя, він відчуває постійний дискомфорт, став інвалідом, не може повноцінно працювати, відчуває постійний фізичний біль, порушені його звичні життєві зв"язки внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, порушені відносини з оточуючими людьми, що підтверджено в судовому засіданні показаннями позивача, письмовими доказами. Зазначені обставини причинили позивачеві моральну шкоду, розмір відшкодування якої суд визнав у 30 00 грн., частково задовольнивши вимоги позивача та стягнув цю суму з відповідача на підставі статей 1, 21,28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності"

Такий висновок суду є підставним та обгрунтованим матеріалами справи.

На думку апеляційного суду розмір зробленого судом морального відшкодування відповідає ступеню моральних страждань позивача. При цьому суд виходив з принципу розумності і зваженості, тих наслідків, які мають місце узв"язку з ушкодженням здоров"я позивача, можливості відновлення здоров"я, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, оскільки доводи скарги не впливають на висновки суду.

Суд правильно не прийняв до уваги доводи відповідача про необхідність встановлення факту моральної шкоди висновком МСЕК, оскільки це не витікає з вимог законодавства, наявність факту спричинення моральної шкоди обгрунтовано встановлено безпосередньо судом.

Також суд обгрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача відносно того, що Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік" зупинена дія п.п."є" п.1 ч.1 ст.21,ч.3.ст.28 та ст.34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели втрату працездатності", яка передбачає відшкодування моральноїб шкоди внаслідок втрати професійної працездатності при виконанні трудових обов'язків, оскільки ця норма закону діє і на теперішній час. В зазначені норми закону ніяких змін чи доповнень у відповідному порядку не вносилося і право позивача на відшкодування моральної шкоди не може залежиш від бюджетного фінансування.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає діючому законодавству, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ясинувата Донецької області відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.