Справа № 22-11943/2007 Головуючий у 1 інстанції КарякінО.О.
Категорія -21 Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Новосядлої В.М., суддів Ігнатової Л.Є., Троценко Л.І.
при секретарі Панаріній О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та представнива відповідача, які підтримали доводи своїх апеляційниих скарг, перевіривши в обсязі апеляційних скарг досліджені судом по справі докази, суд, -
встановив:
ОСОБА_1 звернуся до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Енакієвського міського суду Донецької області від 16 листопада 2006 року, яким його позовні вимоги задоволенні частково і на його користь з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Енакієве у відшкодування моральної шкоди стягнуто 11 000 грн. Позивач просить зазначене рішення змінити та стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 60 000 грн., оскільки він постійно лікується у лікувальних закладах, постійно приймає ліки, пригнічений через свій стан здоров'я та інвалідність, змушений призвичайтись до своєї хвороби.
Визнаючи розмір морального відшкодування, суд на думку позивача не в повній мірі врахував наведене, тому встановив занадто малу суму моральної компенсації.
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійниих захворювань України в м. Ясинувата просить вказане рішення суду скасувати, постановити нове про відмову позивачу в позові, оскільки вважають, що судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 без доказів наявності у нього моральної шкоди, чим порушені норми матеріального та процесуального права. Суд не прийняв до уваги, що позивачем належним чином не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт моральних страждань. Письмові докази, надані суду позивачем лише підтверджують наявність факту захворювання та його фізичних страждань. Спричинення моральної шкоди має бути доведений висновком МСЕК. У даній справі такий висновок відсутній, а тому факт спричинення позивачу моральної шкоди не встановлено і тому суд безпідставно зробив моральне відшкодування. Крім того, вважають, що суд не звернув уваги, на те що позивач відповідно до. вимог ст. 233 КЗпП України пропустив тримісячний строк для звернення в суд з зазначеним позовом.
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторін слід відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1977 року по 2005 рік позивач працював на різних посадах на підприємствах вугільної промисловості. Підчас роботи отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт. Згідно висновку МСЕК від 17.02.2005 року йому встановлена 3 група інвалідності і встановлена втрата професійної працездатності на 35 % безстроково.
Внаслідок професійного захворювання значно погіршився стан здоров"я позивача, змінився його звичайний спосіб життя. Він відчуває постійний дискомфорт, фізичний біль, вимушений постійно проходити курс лікування Окрім фізичних, позивач також зазнав і моральних страждань.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт спричинення позивачу моральної шкоди випливає з факту його професійного захворювання. Ушкодження стану здоров"я позивача через професійне захворювання, необхідність лікування, фізичний біль, обмежання у праці і таке інше призвели до певних моральних страждань.
Такий висновок суду є підставним та обгрунтованим матеріалами справи, наданими у справі доказами.
На думку апеляційного суду визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції у повній мірі врахував наведене, навів відповідних мотивів визначення саме такої суми відшкодування. Тому розмір зробленого судом морального відшкодування відповідає ступеню моральних страждань позивача. Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції дана відповідна оцінка глибини фізичних та душевних страждань позивача у зв"язку з виявленням професійного захворювання. При цьому суд виходив з принципу розумності і зваженості, тих наслідків, які мають місце у зв"язку з ушкодженням здоров"я. З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без зміни, а апеляційні скарги відхилити, оскільки їх доводи не впливають на висновки суду,
Суд правильно не прийняв до уваги доводи відповідача про необхідність встановлення факту моральної шкоди висновком МСЕК, оскільки, це не витікає з вимог законодавства, наявність факту спричинення моральної шкоди обгрунтовано встановлено безпосередньо судом.
Доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк для звернення з вимогами про відшкодування моральної шкоди, передбачені ст. 233 КЗпП України є безпідставними, оскільки норма даної статті не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.
Згідно із ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає діючому законодавству, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве відхилити.
Рішення Енакіївського міського суду Донецької області від 16 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.