Справа 22-12011 Головуючий у 1 інстанції Діденко C.O.
Категорія 21 Доповідач Червинська М.Є.
УХВАЛА Іменем України
10 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексєєва А.В., Маширо О.П. При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами державного підприємства „Добропіллявугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Добропіллявугілля", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля, про спонукання видати акт про нещасний випадок на виробництві,
Встановив:
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2006 року встановлений факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 18 липня 2006 року о 14.05 годин під час виконання трудових обов'язків, коли він повертався з майстерні дільниці ШТ-2, де виконував наряд (розбір електросхем та підготовка сирої резини до вулканізації), та не доходячи до комбінату, послизнувся на мокрому грунті, підвернув праву ногу, втратив рівновагу і впав, внаслідок чого вдарився спиною та затилком. Відповідач зобов"язаний видати акт позивачу за формою Н-1 про зазначений нещасний випадок.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не врахував, що позивач до випадку знаходився тривалий час на лікарняному, 18 липня 2006 року вийшов перший день на роботу, залишений був працювати на поверхні, про нещасний випадок не повідомив керівництво, суд не врахував надані ними докази по справі.
В апеляційній скарзі третя особа просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував порушення з боку позивача щодо повідомлення про нещасний випадок, не надав належної оцінки доказам по справі.
Суд першої інстанції встановив, що сторони знаходяться у трудових відносинах, 18 липня 2006 року з позивачем під час виконання ним трудових обов'язків стався нещасний випадок, відповідач безпідставно відмовив позивачу у складанні акта Н-1, оскільки підстав для відмови у складанні акту не було. При цьому суд виходив з показань свідків, записів медичного пункту шахти, даних лікарні, висновків експертизи.
В судовому засіданні представник відповідача, представник третьої особи просили задовольнити апеляційні скарги, позивач, його представник просили апеляційні скарги відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, представника третьої особи, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг непереконливі.
Встановлено, що позивач знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, працює на відокремленому підрозділі „Шахта „Добропільська" заступником механіка дільниці ШТ 2.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з позивачем під час виконання ним трудових обов'язків 18 липня 2006 року стався нещасний випадок, й відповідач без законних підстав відмовив позивачу у складанні акту Н-1 про нещасний випадок на виробництві. Вказаний висновок суду відповідає доказам по справі і вимогам закону.
З доказів по справі, пояснень сторін вбачається, що 18 липня 2006 року позивач після знаходження на лікарняному вийшов на роботу, був залишений працювати на поверхні, йому був наданий наряд на виконання певної роботи на поверхні.
Суд встановив, що під час робочого часу й в зв"язку з виконанням наданої роботи під час руху по території шахти позивач впав. Суд обґрунтовано прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтвердили вказані позивачем обставини нещасного випадку, даних записів медичного журналу медичного пункту, куди одразу звернувся позивач, докази щодо звернення позивача до лікарні в той же день, записи в медичних документах позивача щодо обставин отримання тілесних пошкоджень. Суд надав належну оцінку висновкам судово-медичної експертизи, яка проводилась на підставі всіх записів в медичних документах, огляду позивача, і відповідно до яких у позивача виявлений струс головного мозку, перелом правої більшеберцової кістки тощо, які утворились 18.07.2006 року о 14 годині за обставин вказаних позивачем. Між паданням позивача 18 липня 2006 року та його перебуванням на лікарняному з 6 травня 2006 року по 17 липня 2006 року відсутній причиний зв"язок (а. с. 28-30).
За таких обставин доводи апеляційних скарг щодо неврахування судом тієї обставини, що позивач до нещасного випадку 18 липня 2006 року тривалий час знаходився на лікарняному непереконливі й не спростовують висновки суду першої інстанції.
В апеляційному суді під час розгляду справи представники відповідача й третьої особи не спростовували факт падіння позивача під час виконання трудових обов"язків на території підприємства, проте посилались на те, що акт про нещасний випадок не складений обґрунтовано за тих підстав, що позивач не повідомив керівництво шахти про нещасний випадок одразу після падіння 18 липня 2006 року.
Пунктом 18 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, встановлені випадки, коли не визнаються пов"язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталася з працівниками, а саме : за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ, під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності), під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду тощо. Вказаним п. 18 Порядку не передбачено, що акт про нещасний випадок на виробництві не складається за умови, що потерпілий одразу не повідомив про нього керівництво підприємства.
Пунктом 26 Порядку передбачено, що нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався).
Оскільки Порядком не передбачено, що акт форми Н-1 може не складатися за тих підстав, що потерпілий не повідомив одразу керівника про нещасний випадок, доводи апеляційних скарг щодо неврахування судом порушень позивачем правил, встановлених Порядком щодо повідомлення керівника про нещасний випадок непереконливі.
Інші доводи апеляційних скарг були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційні скарги державного підприємства „Добропіллявугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля відхилити.
Рішення Дробропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.