Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.03.2010 р. Справа № 2а - 6525/09/1470
м.Миколаїв
10:21
Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н..А.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 –дов. №06-1901/07 від 01.12.2009,
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомЗаводський районний центр зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32,Миколаїв,54010
доОСОБА_2, АДРЕСА_1,Миколаїв,54002
простягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 337,25 грн.,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 337,25 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про працевлаштування.
Ухвала суду від 24.11.2009 та позовна заява з додатком направлені за адресою відповідача: АДРЕСА_2, повернулись з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання (арк.спр.15-28).
Згідно з довідкою адресного бюро від 25.01.2010 відповідач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.спр.37). Документи направлені відповідачу за новою адресою повернені органом поштового зв’язку з відміткою про незнаходження адресата за вказаною адресою (арк.спр.40-41). Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають з’ясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 09.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
У відповідності з ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.
Згідно припису ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Одним з обов’язків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
20.02.2007 до Заводського районного центру зайнятості в пошуках роботи звернувся громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець м.Миколаєва з заявою про надання статусу безробітного (арк.спр.5).
Згідно з наказом Заводського РЦЗ ОСОБА_2 був наданий статус безробітного, з 20.02.2007 призначена допомога по безробіттю на підставі п. 1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
12.08.2008 відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та згідно з ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»між позивачем та Державною податковою інспекцією здійснено обмін інформацією щодо одержання доходу під час перебування на обліку безробітного ОСОБА_2
При проведенні зазначеного обміну інформацією встановлено, що громадянин ОСОБА_2 працював на ВАТ «Суднобудівельний завод Лиман»за цивільно-правовими договорами, в тому числі з 02.07.2007 по 31.07.2007 (договір підряду №504) та з 01.08.2007 по 31.08.2007 (договір підряду №590), в той час, як перебував на обліку як безробітний в Заводському районному центрі зайнятості, про що свідчить лист-відповідь ВАТ «Суднобудівельний завод Лиман»від 29.08.2008 за №4-1102 (арк.спр.7). Тобто, в період з 02.07.2007 по 31.07.2007 та з 01.08.2007 по 31.08.2007 відповідач був працевлаштований і в той же час був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення №307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Між тим, відповідач за період з 02.07.2007 по 21.08.2007 отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 337,25 грн., про що свідчить довідка позивача (арк.спр.9).
У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.
01.12.2008 на підставі Наказу Заводського РЦЗН №34 від 11.11.2008 про повернення незаконно отриманої допомоги (арк.спр.8), відповідачу направлено претензію №06-1171/07 з вимогою відшкодувати отримані кошти в сумі 337,25 грн. до 30.12.2008 (арк.спр.10), на яку відповідач не відреагував.
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Заводським районним центром зайнятості склала 337,25 грн.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, 54038, відомості про банківські реквізити відсутні, ідент. код №1967413770) на користь Заводського районного центру зайнятості, вул.6-та Поперечна, 32, м.Миколаїв, 54010 (р/р 37172001000439 в ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 22440337) 337,25 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 30.04.2010 року