справа № 2-80\08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

25 березня 2008 року Ульяновський районний суд Кіровоградської області в   складі :

головуючого                           Панасюка І.В.

при секретарі                           Жученко І.В.

за участю прокурора               Бондаренка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ульяновка цивільну справу     за   позовом     ОСОБА_1  до     Гайворонського машинобудівного технікуму про поновлення на роботі та стягнення заробітної, плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Ульяновського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Гайворонського машинобудівного технікуму про поновлення на-роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві позивач вказав, що він працював в Гайворонському машинобудівному технікумі з 1978 року. Педагогічний стаж складає 28 років, він є викладачем вищої категорії, 30.05.2006 року йому присвоєно педагогічне звання «Викладач-методист» та він має державні нагороди.

1 вересня 1999 року  наказом директора технікуму №128 від 31.08.1999 року призначений  на посаду завідувача економічним  відділенням.  Наказом директора технікуму № 5-К   від 16.01.2007 року він переведений на посаду викладача.  Згідно, постанови  слідчого  прокуратури  Гайворонського району його було  відсторонено  від виконання  обов’язків.   Після  винесення  вироку Голованівським районним судом наказом директора технікуму від 14.08.2007 року йому було надано чергову відпустку по 2 вересня 2007 року. На підставі ухвали   апеляційного суду   Кіровоградської   області    від   6.11.2007   року директором було видано наказ  за № І24-К, де зупинена дія наказу, яким його відсторонено від роботи.

03      грудня      2007      року      наказом      директора      Гайворонського машинобудівного технікуму №125-К  він був звільнений  з займаної посади за вчинення   аморального   проступку   несумісного   з   продовженням   виконання даної роботи (п.З ст.4І  КЗпП України). Даний наказ вважає незаконним    та просить його скасувати. Вважає що підставою для його звільнення став припис прокурора   Гайворонського   району   від   6   листопада   2007   року,   в   якому зазначено що його    вироком    Голованівського районного суду   від 8 серпня 2007року визнано винним    в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та засуджено до 3 років обмеження волі. Вирок набув законної сили 6   листопада 2007 року. Він вважає даний припис незаконним, оскільки його було звільнено даним вироком від покарання на підставі п.»г» ст.1 Закону України «Про амністію». Він вважає себе не судимим. Також він вважає, що   оскільки обласна рада профспілки не дала згоди на його звільнення, при прийнятті наказу відповідач не вірно констатував, відсутність обґрунтування в постанові профспілки. Крім цього він вважає даний наказ незаконним з тих підстав, що його було видано в час його непрацездатності, тобто з порушенням вимог ст.40 ч.3 КЗпП України. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Гайворонського машинобудівного технікуму №125-К від З грудня 2007 року про його звільнення з роботи та поновити його на посаді викладача Гайворонського машинобудівного технікуму. Стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по день його поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просить їх задовольнити, мотивуючи тим що при його звільненні відповідачем - було допущено ряд вищезазначених порушень вимог трудового законодавства. При розрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу просить виходити з наданої ним суду довідки про його заробітну плату і інші доходи, виданої Гайворонським машинобудівним технікумом, що, в розрахунку складає 5522 грн. 06 коп.

Представник  відповідача  проти    позову заперечив   та    пояснив,   що підставою для звільнення позивача було вчинення ним злочину, передбаченого  ч.1   ст. 190 КК України  при    виконанні  ним службових обов’язків відносно студента. Він вважає застосування акту амністії лише звільненням особи від кримінальної відповідальності, а не реабілітуючою обставиною. При прийнятті наказу    про звільнення позивача, дирекцією було зазначено про відсутність обґрунтувань підмови в наданні згоди на звільнення профспілковим комітетом. Про перебування   позивача на лікарняному стало відомо лише при отриманні копій процесуальних документів, направлених судом. З метою недопущення порушень трудових прав позивача, 20.02.2008 року було видано наказ яким було внесено зміни до наказу про звільнення №125-К від 3.12.2007 року де зазначено, що датою звільнення ОСОБА_1 є 6 грудня 2007 року. Вважає позов безпідставним та просить в задоволенні вимог відмовити.

Вислухавши думку сторін, висновок прокурора, який вважає, що позов задоволенню   не   підлягає,   вивчивши   та   проаналізувавши   зібрані   в   справі докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити. Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини. Наказом  від 3  грудня  2007  року №   125-К директора Гайворонського машинобудівного технікуму ОСОБА_1 був звільнений з посади викладача за вчинення ним аморального проступку, несумісного з продовженням ним даної роботи (а.с. 17).   В   наказі   відповідач   вірно   зазначив   посилання   на  скоєння ОСОБА_1  умисного корисливого злочину, як на аморальний проступок, що не сумісний з продовженням ним виконання даної роботи. У відповідності ст.11   КК   України,   злочин      це   суспільне   небезпечне   винне   діяння   (дія   або бездіяльність)   вчинене   суб’єктом   злочину.   У   відповідності   до      вироку Голованівського  районного  суду  від 8  серпня   2007  року  ОСОБА_1  визнаний виним   та засуджений за ч.1 ст.190 КК України до 3 років   обмеження волі. Звільнення його від відбуття покарання   не є реабілітуючою обставиною. У відповідності до ст.85 КК України звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію»  є не реабілітуючою обставиною, а -виявом реалізації принципів   гуманізму  та     економії     кримінально-правової репресії з боку органів вищої державної влади. У відповідності до ст.54 ч.1  Закону України «Про освіту» педагогічною   діяльністю можуть займатися особи   з високими моральними якостями. Визнання винним ОСОБА_1 в скоєнні злочину вказує на порушення ним   вимог щодо ділових якостей працівника освіти, визначених в ст.56 Закону України «Про освіту». Аналізуючи постанову   Кіровоградської обласної      організації       профспілки       працівників       автомобільного      та сільськогосподарського машинобудування від 21  листопада 2007 року №8-3         подання     директора  ГМТ ОСОБА_2О.»  (а.с.   16)  суд     вважає відмову в звільненні  необґрунтованою оскільки  в ній  не зазначено жодних обгрунтувань, аргументів   та переконань можливості ОСОБА_1 продовження його педагогічної діяльності. Доводами відмови зазначено те, що   запобіжний захід   слідчого   знято   та   ОСОБА_1   оскаржує   вирок   до   касаційної  інстанції. Звільняючи  ОСОБА_1  з  займаної  посади  без  згоди   профспілкового  комітету відповідач діяв у відповідності до вимог ст.43 ч.7 КЗпП України.

В судовому засіданні було встановлено, що на час видачі наказу №125-К від 3.12.2007 року ОСОБА_1   перебував на лікарняному, однак як пояснив сам позивач він    листок непрацездатності    в комісію з соціального страхування профкому технікуму не надавав та адміністрацію технікуму про перебування на лікарняному до відома не ставив, мотивуючи тим, що боявся, щоб даний листок  не було  знищено.  Дана обставина  підтверджується  пояснювальною комісії з соціального  страхування  профкому технікуму  (а.с.36).  З    метою усунення порушень трудових прав працівника директором ГМТ було видано наказ №15-К від 20.02.2008 року(а.с.37) яким внесено зміни до наказу № 125 –К від 3.12.2007    року,    де    зазначено    що    з    врахуванням    наявності    листа працездатності,   який   наданий      ОСОБА_1       в   п.1    наказу   змінити   «з 03,12.2007року  «  на  «06.12.2007р.».    Зважаючи  на те,  що даний  наказ був вручений  ОСОБА_1 та ним не оскаржувався суд бере даний наказ до уваги як доказ та встановлює що датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати 6 грудня 2007 року. Суд вважає наказ №125-К від 3.12.2007 року про звільнення ОСОБА_1 вмотивованим та законним і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.213,214.215 ЦПК України, ст.41 п.З, ст.43, ст.232  КЗпП України, ст.85 КК України, ст.ст. 54,56 Закону України  »Про освіту» суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Гайворонського машинобудівного технікуму про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ульяновський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: