Справа № 22-11208/06 Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Медінцева Н.М.

Доповідач Соломаха Л.І.

 

    РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006р.                                                                                                      м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого                                                   Соломахи Л.І.

суддів                                                Лук'янової С.В., Дем'яносова М.В.

при секретарі                                               Андрусішиній М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2006р., -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2005р.- ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 09 березня 2005р. відповідач проїзжав мимо неї на автомобілі та обригав всю спинку її дублянки брудною масляною водою з калюжі, внаслідок чого на спинці дублянки виникли плями. 12 березня 2005р. відповідач на її вимогу забрав дублянку для чистки, але повернув її в жахливому стані, зафарбувавши плями. Після цього вона сама звернулася до хімчистки, але плями видалити не змогли, а дублянку за її згодою пофарбували. І. після фарбування дублянки плями залишилися, в зв'язку з чим дублянка втратила товарний вигляд і носити її неможливо. За послуги хімчистки вона сплатила 52грн. попередньо та 253грн. за фарбування. Неправомірними діями відповідача, що привели до пошкодження дублянки, їй заподіяна і моральна шкода.

Просила стягнути з відповідача на її користь:

-    вартість дублянки у сумі 850грн., а дублянку повернути відповідачу на відшкодування моральної шкоди 3000грн. витрати на хімчистку дублянки 305грн. (253+52); витрати за висновок експерта 40грн.

витрати на правову допомогу по складанню позовної заяви у сумі 50грн. (а.с.2-3).

Під час розгляду справи 21 червня 2006р. позивач доповнила свої позовні вимоги. Зазначала, що в зв'язку із поїздками до апеляційного суду Донецької області для розгляду апеляційної скарги відповідача вона понесла витрати на свій проїзд та проїзд свого свідка ОСОБА_3 в сумі 130грн. та на харчування у сумі 50грн. Крім того, в зв'язку із загостренням: її хронічних захворювань внаслідок її страждань з приводу пошкодження дублянки вона понесла витрати на придбання ліків у сумі 428грн.  56коп.  Крім того, вона додатково понесла витрати на надання правової допомоги у сумі 70грн., які просила стягнути з відповідача (а.с.81-82).

Рішенням   Артемівського   міськрайонного   суду   Донецької   області   від

05    жовтня 2006р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування

матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 560грн.: вартість

пошкодженої дублянки - 47грн. (за відрахуванням раніше отриманих 721грн.), витрати

на послуги хімчистки 253грн., витрати на надання правової допомоги 120грн., витрати

на проведення експертизи 76грн., витрати за проїзд до апеляційного суду 64грн.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 1000грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд ухвалив рішення, не з'ясувавши дійсну вартість дублянки. Пошкоджену дублянку суд не оглядав та належну судову експертизу щодо встановлення вартості дублянки не призначив. В матеріалах справи є висновок експерта ОСОБА_4, але він не є належним доказом по справі. ОСОБА_4 не є фахівцем у галузі хімії, хімічної чистки одягу, товарознавства, а має кваліфікацію педагогу. ОСОБА_4 не має кваліфікації судового експерта і тому не має права на проведення судових експертиз. Крім цього, висновок експерта ОСОБА_4 суперечить поясненням свідків про те, що дублянка була в поганому стані.

Крім того, вважає,. що стягнута з нього сума на відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не врахував, що він є інвалідом 3 групи Радянської армії, що його вини в заподіянні позивачці шкоди не має, оскільки погода 09 березня 2005р. була добра, а бризки позивачки не досягли.

В апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав.

 Позивач ОСОБА_1 21 грудня 2006р. надіслала до апеляційного суду заяву про розгляд справи у її відсутність. У судове засідання 26 грудня 2006р. не з'явилася повторно, про день та час розгляду справи сповіщена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 09 березня 2005р. на вул.Артема в м.Артемівську відповідач ОСОБА_2, який їхав на автомобілі ВАЗ-2103, на зупинці тролейбуса в'їхав в калюжу і обляпав дублянку позивачки зі спини брудною масляною водою із калюжі. Цей факт підтверджують обидві сторони, а також підтверджується розпискою відповідача та поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Згідно   висновку   експерта   ТОВ   „Експертно-виробнича   фірма   „Ева"   від

06   липня 2005р. по всій спині дублянки маються плями різного розміру та

конфігурації. Вартість дублянки на час огляду складає 15грн. 68коп., до пошкодження

- 784грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування вартості дублянки, суд виходив з того, що пошкодження дублянки сталося з вини відповідача, привело до втрати її вартості і неможливості використання за призначенням. Враховуючи, що з відповідача ОСОБА_2 на виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2005р., яке скасовано ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2006р., на користь позивачки вже фактично стягнуто 721грн., суд першої Інстанції стягнув з відповідача на відшкодування позивачу вартості пошкодженої дублянки залишок невідшкодованої шкоди у сумі 47грн. (784-721-15,68).

Задовольняючі позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок пошкодження дублянки, позивач відчувала моральні страждання, був порушений її спосіб життя, вона лікувалася, та стягнув на її відшкодування 1000грн.

Враховуючи, що внаслідок пошкодження дублянки позивачка понесла додаткові витрати, на підтвердження яких надала відповідні документи, суд стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на послуги хімчистки 253грн. згідно квитанції, витрати на правову допомогу в сумі 120грн., витрати на проведення експертизи в сумі 76грн., витрати на її проїзд до апеляційного суду в сумі 64грн. 08коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди на придбання ліків у сумі 428грн. 56коп., суд виходив з того, що позивачка не довела, що ці ліки були придбані нею саме в зв'язку із лікуванням після стресу внаслідок пошкодження дублянки, а не для її постійного лікування, як Інваліда 2 групи за загальним захворюванням..

Відмовляючи в стягненні вартості проїзду до апеляційного суду чоловіка позивачки ОСОБА_3, суд виходив з того, що він до апеляційного суду не викликався.

Апеляційний суд вважає, що до висновку про задоволення позовних вимог позивача про відшкодування їй вартості пошкодженої дублянки суд першої інстанції прийшов внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

З матеріалів справи встановлено і цей факт відповідач визнавав в суді першої інстанції, що 09 березня 2005р. на вул.Артема в м.Артемівську відповідач ОСОБА_2, який їхав на автомобілі ВАЗ-2103, на зупинці тролейбуса в'їхав в калюжу і обляпав дублянку позивачки зі спини брудною масляною водою із калюжі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що він дублянку позивачки не обризгав, не заслуговують на увагу. Відповідачем вивчався протокол судового засідання. На нього відповідачем приносилися письмові зауваження стосовно неправильності викладення пояснень свідків. Проте зауважень з приводу неправильності його пояснень він не приносив. В судовому засіданні 13 червня 2006р. відповідач визнавав, що 09 березня 2005р. він обризгав дублянку позивача (а.с.115зв-116). Ці його пояснення підтверджуються сукупністю взаємопогоджених доказів по справі, а саме, поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5., розпискою відповідача від 12 березня 2005р., згідно якої він взяв у ОСОБА_1 для здачі у хімчистку дублянку, що. обризгав 09 березня 2005р. (а.с. 13).

Визначаючи вартість дублянки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з висновку товарознавчої експертизи №2/116 від 06 липня 2005р., згідно якого вартість жіночої дублянки натуральної до її пошкодження 09 березня 2005р. складає 784грн., а на теперішній час - 15грн. 68коп. (а.с.25-26). Відповідно до додатка к висновку експерта первинна вартість дублянки складала 800грн., ступінь зниження якості (зношеності) - 2%, остаточна вартість складає 784грн. (а.с.27).

Проте цей висновок експертизи не є належним доказом.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

З матеріалів справи встановлено, що висновок товарознавчої експертизи від

06 липня 2005р., на який послався суд, був зроблений експертом ОСОБА_4, який

працює в ТОВ „Експертно-виробнича фірма „Ева".

Експерт ОСОБА_4 відповідної вищої освіти в галузі товарознавства не має. Згідно висновку експерта він має вищу педагогічну освіту. Кваліфікації судового експерта ОСОБА_4 також не має. На підтвердження своїх повноважень експерт ОСОБА_4 надав свідоцтво про його реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 07      грудня 2004р. НОМЕР_1 (а.с. 10) та сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ

„Експертно-виробнича фірма „Ева" від 26 лютого 2004р. (а.с. 11), що не є документами,

які відповідно до ст. 10 Закону України „Про судову експертизу" надають йому право

здійснювати судово-експертну діяльність.

Тобто доводи відповідача про те, що експерт ОСОБА_4 не мав права проводити по справі судову експертизу, є обгрунтованими.

Відповідачем заявлялося письмове клопотання про проведення належної судово-товарознавчої експертизи (а.с.90), але це клопотання судом не вирішено.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач не заперечував нести витрати по проведенню судово-товарознавчої експертизи, але клопотання про її призначення не заявляв, оскільки проведення такої на теперішній час неможливо.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду повторно не з'явилася. Згідно пояснень позивача в судовому засіданні 13 червня 2006р. дублянку вона віддала іншій жінці (а.с.115зв). В судовому засіданні 29 серпня 2006р. позивач пояснила, що після судового засідання у судді Деревльової Є.А., яка виносила рішення суду від 06 липня 2005р., дублянку вона залишила у сквері у фонтану (а.с. 118). Ці пояснення позивача підтверджують відсутність у неї дублянки і неможливість її оцінки належним судовим експертом.

Згідно позовної заяви позивач ОСОБА_1 оцінює дублянку в 850грн. Відповідач ОСОБА_2 з цією оцінкою не згодний.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки на час розгляду справи апеляційним судом позивач не довела ступінь пошкодження дублянки, неможливість її використання за призначенням та суму заподіяної їй матеріальної шкоди в зв'язку із пошкодженням дублянки, апеляційний суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості дублянки не має.

 

Враховуючи викладене, рішення суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості дублянки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в відшкодуванні вартості дублянки,

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок того, що дублянка була обризгана відповідачем, позивач понесла витрати по її хімчистці, на відшкодування яких суд стягнув з відповідача на користь позивача 253грн.

Рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим. Воно відповідає вимогам ст.1167 ЦК України і підтверджується достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Витрати позивача на послуги хімчистки підтверджуються наданою позивачкою квитанцією від 23 березня 2005р., виданою їй приватним підприємцем ОСОБА_6 (а.с. 12а). Згідно зазначеної квитанції за послуги хімчистки позивачем сплачено 253грн.З квитанції встановлено, що в хімчистку здавалася дублянка коричневого кольору, тобто та, яка була  обризгана відповідачем 09 березня 2005р.

Що стосується витрат на послуги хімчистки в сумі 52грн., то ці витрати позивачкою не доведені, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про стягнення витрат на послуги хімчистки лише в сумі 253грн., що підтверджені квитанцією.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідач визнає, що 09 березня 2005р. обригав брудною водою з калюжі дублянку, що належить позивачу. Він навіть приймав заходи до хімчистки дублянки (а.с. 13), тому висновок суду про заподіяння неправомірними діями відповідача позивачу моральної шкоди у зв'язку із пошкодженням її майна відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Визначаючи розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер душевних страждань позивача, ту обставину, що внаслідок цих страждань позивач лікувалася, та стягнув на відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача 1000грн.

Апеляційний суд вважає, що стягнута судом першої інстанції сума в 1000грн. є завищеною, не відповідає характеру та обсягу душевних страждань позивача. При її визначенні суд першої інстанції не врахував, що відповідач вже через 3 дні після того, як обригав дублянку, приймав заходи до її хімчистки. Крім того, суд не врахував тривалість моральних страждань позивача. Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 06 липня 2005р.,.яке було скасовано ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2006р., позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені і на виконання цього рішення позивачем вже отримано 721 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги пояснення позивача, що внаслідок душевних страждань у зв'язку із пошкодженням дублянки погіршився стан її здоров'я, оскільки відповідних доказів про причинний зв'язок між захворюванням позивача з душевними стражданнями у зв'язку із пошкодженням дублянки позивач суду не надала.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач в зв'язку із пошкодженням дублянки, їх тривалість, ступінь порушення життєвих зв'язків позивача, яка є інвалідом 2 групи, матеріальний стан відповідача, який є пенсіонером та інвалідом третьої групи, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання позивача апеляційний суд оцінює в сумі 348грн.

Висновки суду першої інстанції щодо розміру відшкодування позивачу моральної шкоди не відповідають обставинам справи, тому рішення суду в цій частині відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні.

Висновок суду про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на придбання ліків у сумі 428грн. 56коп. є обґрунтованим і законним.

Позивач додала до матеріалів справи довідку міської лікарні №2 від 13 квітня 2005р. про те, що вона страждає на ІБС, стенокардію, гіпертонічну хворобу 2ст., хронічний панкреатит, цукровий діабет, системний остеохондроз. В довідці зазначено, що після психотравми 09 березня 2005р. позивач лікувалася в стаціонарі з 14 березня 2005р. по день видачі довідки (а.с.4), але належних доказів щодо причинного зв'язку загострення хронічних хвороб позивача з пошкодженням її дублянки позивачем суду не надано. Клопотання про призначення судово-медичної експертизи для встановлення такого причинного зв'язку позивачем не заявлялося. Підстав вважати, що позивач лікувалася і придбала ліки саме в зв'язку із тим, що відчувала душевні страждання із-за пошкоджена її дублянка не має.

Рішення суду в частині відмови позивачу в відшкодуванні витрат на придбання ліків ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуті витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 76грн.

Згідно квитанції АКБ АФ „Укрсоцбанку" від 08 липня 2005р. позивач сплатила ТОВ „Експертно-виробнича фірма „Ева" за товарознавчу експертизу 36грн. (а.с.106).

Товарознавча експертиза по справі призначалася саме з метою встановлення пошкоджень дублянки та визначення її вартості, тобто на підтвердження вимог позивача про відшкодування їй вартості пошкодженої дублянки. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позову про відшкодування вартості дублянки, підстав для відшкодування позивачу зазначених витрат відповідно до частини 1 ст.88 ЦПК України не має.

Крім того, апеляційний суд враховує, що витрати на проведення експертизи в сумі 40гн. матеріалами справи не  підтверджені. Згідно квитанції АКБ АФ „Укрсоцбанку" від 08 квітня 2005р. позивач сплатила ТОВ „Експертно-виробнича фірма „Ева" 40грн. (а.с.7), але призначення платежу в квитанції не зазначено. Станом на 08 квітня 2005р. позивач до суду ще не зверталася і судова експертиза по справі не призначалася.

Враховуючи викладене, рішення суду щодо відшкодування позивачу витрат на проведення судової експертизи в сумі 76грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у відшкодуванні цих витрат.

Відповідно до ст. 79, ст. 84 ЦПК України витрати на правову допомогу є судовими витратами.

Квитанцією адвоката ОСОБА_7 від 20 червня 2006р. підтверджується, що позивачем сплачено за надану їй правову допомогу по складанню основного та додаткового позову 120грн. (а.с.83).

Оскільки рішення суду ухвалено на користь позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відшкодування цих витрат позивача за рахунок відповідача.

Відповідно до ст.85, ст.88 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування їй витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати в сумі 64грн. на її проїзд до апеляційного суду Донецької області, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування цих витрат та стягнув на її користь вартість проїзду три рази в м.Донецьк і назад в м.Артемівськ, виходячи з довідки про вартість проїзду, виданої приватним підприємством „Лакі" 08 вересня 2006р.

З матеріалів справи встановлено, що позивач дійсно тричі викликалася до апеляційного суду Донецької області та з'являлася у судові засідання 31 березня 2006р., 18 квітня 2006р., 28 квітня 2006р. (а.с.107-108).

Згідно довідки приватного підприємства „Лакі" від 08 вересня 2006р. вартість проїзду за маршрутом Часів-Яр - Донецьк до Артемівська з 01 січня 2006р. по 10 травня 2006р. складала 10грн. 68коп. (а.с.110).

Але ж доказів, що підтверджують фактичні витрати позивача на проїзд, вона суду не надала, не надала суду відповідних квитків, тому підстав для відшкодування їй витрат на проїзд не має. Довідка приватного підприємства „Лакі", на яку послався суд першої інстанції, лише підтверджує вартість проїзду, але не є доказом фактичних витрат позивача на проїзд.

Що стосується витрат на проїзд до м.Донецька та назад до м.Артемівська свідка ОСОБА_3, який є чоловіком позивача, то суд правильно зазначив, що він до апеляційного суду не викликався, тому підстав для відшкодування позивачці витратна його проїзд не має.

Враховуючи викладене, рішення суду щодо відшкодування позивачу витрат на проїзд до апеляційного суду в сумі 64грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у відшкодуванні витрат на проїзд її та свідка ОСОБА_3 до апеляційного суду у загальній сумі 130грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2005р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 1125грн. та на відшкодування моральної шкоди - 3000грн.

На виконання цього рішення суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 721грн. (а.с.84).

Після часткового виконання рішення. Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2005р. воно було скасовано ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2006р., а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи за рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2006р., до якого внесені зміни рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2006р., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 721грн. (на відшкодування моральної шкоди 348грн., витрати на послуги хімчистки 253грн., витрати на правову допомогу 120грн.).

Відповідно до ст.380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по цій справі вже сплачено 721грн., рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2006р., до якого внесені зміни рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2006р., відповідно до ст.380 ЦПК України слід вважати повністю виконаним.

Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2006р. в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 вартості дублянки у сумі 47грн., витрат на проведення експертизи у сумі 76грн., витрат на проїзд у сумі 64грн. скасувати.

 ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування вартості пошкодженої дублянки у сумі 850грн., відшкодуванні витрат на проведення експертизи у сумі 76грн., витрат на проїзд до апеляційного суду у сумі 130грн.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2006р. в частині відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди змінити. Стягнути з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 348 (триста сорок вісім) гривень.

В решті частини рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2006р. залишити без змін.

Враховуючи, що за рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2005р. скасованим ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2006р. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачено 721грн., рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2006р., до якого внесені зміни рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2006р., вважати повністю виконаним.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному .порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.