Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу

м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, 50029, (0564) 53-50-84

Справа № 2-1554/10

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судці - Українця Ю.Й.

при секретарі - Ткачук Н.І.

з участю позивача, представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ВАТ «ЦГЗК» ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворіжзалізрудком», Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Криворіжзалізрудком» і ВАТ «ЦГЗК» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, посилаючись па те, шо він працював 27 років 2 місяців у шкідливих підземних умовах. Із них: з 05.02.1981 р. по 31.12.1998 р. на шахті ім. Орджонікідзе РУ їм. Леніна ВО «Кривбасруда», що складає 205 місяців - 62,9 % загального стажу роботи в шкідливих умовах: з 01.01.1999 р. по 26.02.2009 р. на шахті ім.. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК», що складає 121 місяць - 37,1 % загального стажу роботи в шкідливих умовах. 28.10.1986р. з ним на виробництві стався нещасний випадок. За фактом нещасного випадку був складений акт № 36 за формою Н-І від 30.10.1986 р., з вказівкою причин нещасного випадку. Висновком профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу в лютому 1987 р. позивачу первинно визначена втрата професійної працездатності у розмірі 15%. В період з 1987р. по 1999р. він одержував страхові виплати від ВАТ «ЦГЗК». Тривалий стаж роботи (27 років 2 міс.) в умовах тяжкої фізичної праці і запиленості повітря робочої зони, призвели до стійкої втрати професійної працездатності та професійного захворювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання №1 від 26.02.2009р. Висновками профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу від 25.02.2008р. і від 16.04.2009р. йому була визначена втрата професійної працездатності у розмірі 60% (повторно 15% в зв'язку з нещасним випадком на виробництві, первинно 45% в зв'язку з профзахворюванням) з 06.04.2009р. до 01.05.2010р. і встановлена 3 група інвалідності. Тим самим йому була спричинена моральна шкода. Оскільки він отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

У зв'язку з професійним захворюванням змінилися його образ і якість життя, що завдає йому моральні страждання. Він постійно відчуває стійкий біль в п/крижовому та шийному відділах хребта, плечових, ліктьових і колінних суглобах, що спричиняє утруднення в пересуванні, а також оніміння кінцівок, задуху після помірного фізичного навантаження, швидку втомлюваність, значне зниження працездатності. Професійне захворювання має стійкий больовий синдром, що викликають у позивача як фізичні, так і душевні страждання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3, а також його представник ОСОБА_1 позов підтримали і підтвердили обставини, викладені позивачем у його позові та просили суд стягнути на користь позивача з відповідачів ВАТ «КЗРК» суму 79254 гри. і з ВАТ «ЦГЗК» суму 46746 гри. у відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди.

У судовому засіданні представник відповідача ВАТ «ЦГЗК» - ОСОБА_2 позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди не визнав, та просив суд у задоволені позовних вимог відносно його підприємства - відмовити.

Відповідач - ВАТ «КЗРК» в судове засідання повторно не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується розписками доданими до справи. Згідно зі ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача ВАТ «КЗРК». При цьому учасники пронесу не заперечували.

Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи і оцінивши в сукупності всі досліджені в справі докази, суд вважає позов ОСОБА_3 до відповідачів ВАТ «КЗРК» і ВАТ «ЦГЗК» про відшкодування моральної шкоди таким, що підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював 27 років 2 місяців у шкідливих підземних умовах.

Із них: з 05.02.1981 р. по 06.02.1981 р. - підземним прохідником дільниці Лг° 6, з 06.02.1981 р. по 25.12.1981 р. - підземним бурильником свердловин дільниці № 7, з 19.10.1982 р. по 29.12.1983 р. – підземним бурильником шпурів дільниці № 7, з 29.12.1983 р. по 29.05.1986 р. - підземним бурильником свердловин дільниці № 7, з 29.05.1986 р. по 03.07.1986 р. - підземним бурильником шпурів дільниці № І, з 03.07.1986 р. по 21.01.1987 р. - підземним бурильником шпурів дільниці № 4, з 21.01.1987 р. по 01.08.1991 р. - підземним кріпильником дільниці № 10, з 01.08.1991 р. по 05.10.1993 р. - підземним кріпильником відділу техніки безпеки, вентиляції, охорони навколишнього середовища, з 05.10.1993 р. по 31.12.1998 р. - підземним кріпильником дільниці № 2 шахти ім. Орджонікідзе РУ їм. Леніна ВО «Кривбасруда», що складає 205 місяців - 62.9 % загального стажу роботи в шкідливих умовах;

- з 01.01.1999 р. по 26.02.2009 р. підземним кріпильником та підземним бурильником шпурів шахти імені Орджонікідзе ВАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», що складає 121 місяць - 37,1 % загального стажу роботи в шкідливих умовах.

28.10.1986р. з позивачем по справі на виробництві стався нещасний випадок.

За фактом нещасного випадку був складений акт № 36 за формою Н-1 від 30.10.1986 р.. з вказівкою причин нещасного випадку, що підтверджується копією акту доданої до справи.

Висновком профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу в лютому 1987 р. позивачу первинно визначена втрата професійної працездатності у розмірі 15%. В період з 1987р. по 1999р. позивач одержував страхові виплати від ВАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат».

У 1999р. позивач не пройшов повторний медичний переогляд і тому виплати страхових виплат підприємством йому були припинені.

Тривалий стаж роботи (27 років 2 міс.) в умовах тяжкої фізичної праці і запиленості повітря робочої зони, призвели позивача до стійкої втрати професійної працездатності та професійного захворювання.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №1 від 26.02.2009р. причиною професійного захворювання стало те. що позивач ОСОБА_3 довгий час працював в умовах тяжкої фізичної праці, що перевищує гранично допустимі норми.

Висновком профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу від 25.02.2008р. позивачу повторно визначена втрата професійної працездатності в зв'язку з нещасним випадком на виробництві у розмірі 15% з 25.02.2008р. до 01.03.2009р. з повторним переоглядом 15.02.2009р.

Висновком профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу від 16.04.2009р. позивачу визначена втрата професійної працездатності у розмірі 60% (повторно 15% в зв'язку з нещасним випадком на виробництві, первинно 45% в зв'язку з профзахворюванням) з 06.04.2009р. до 01.05.2010р. і встановлена 3 група інвалідності.

На підставі Постанови фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Кривому Розі № 0407/30758/30758.2/9 від 26.05.2009р. позивачу ОСОБА_3 призначена одноразова допомога за фактом стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 40140 гри., а також на підставі Постанови фонду № 0407/30758/30758.2/8 від 26.05.2009р. щомісячну страхову допомогу у розмірі 1135 гри. 02 коп.

Нормою ст. 1167 ЦК України, що набрав чинності з 2004 р.. установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якшо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 р. Діро судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки професійне захворювання виникло внаслідок тривалої роботи в шкідливих підземних умовах під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

З вини відповідачів, які не забезпечили безпечні умови роботи позивачу була спричинена моральна шкода.

Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку.

У зв'язку з професійним захворюванням змінилися образ і якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань.

Внаслідок чого, позивач постійно відчуває стійкий біль в п/крижовому та шийному відділах хребта, плечових, ліктьових і колінних суглобах, що спричиняє утруднення при пересуванні, а також оніміння кінцівок, задуху після помірного фізичного навантаження, швидку втомлюваність, значне зниження працездатності. Професійне захворювання має стійкий больовий синдром, що викликають у позивача як фізичні, так і душевні страждання.

Позивач в результаті професійного захворювання на виробництві втратив 35% працездатності і визнаний інвалідом 3 групи, через це у нього знизилась самооцінка, йому ще 50 років, а він вимушений відчувати свою непотрібність суспільству, невпевненість у своєму майбутньому.

У зв'язку з хворобою позивач змушений багато часу проводити у лікарнях, за період з 01.08.1997р. по теперішній час він більше десяти разів знаходився на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, де незадовільні умови для життя, побутові незручності. Під час лікування він змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків, що підтверджується витягами з лікарняних епікризів.

Факт завдання позивачу ОСОБА_3 моральних страждань підтверджується: актом розслідування професійного захворювання, санітарно-гігієнічною характеристикою, витягом із висновку МСЕК, виписними епікризами лікарень, де позивач проходив лікування.

Згідно висновку МСЕК позивачу визначена потреба у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, але він не може дотримуватись зазначених рекомендацій внаслідок значного зменшення розміру своїх доходів.

Виходячи з викладеного, доводи відповідача ВАТ «ЦГЗК» про відсутність обов'язку підприємств відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-Х1У в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я припинено з 01.01.2008р. незалежно від часу настання страхового випадку.

Конституційний Суд України в абз. 9 п. 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпІІ України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Вирішуючи даний спір по суті, заявлених та підтриманих позовних вимог ОСОБА_3 13.1.. суд виходить з того, що його вимоги відповідають діючому на цей час, відносно нього КЗпП України, а саме ст. 237-1 КЗпП України, оскільки, 28.10.1986р. з позивачем ОСОБА_3 стався нещасний випадок, а за висновком МСЕК в лютому 2009 р. встановлено 15 % втрати працездатності, тому саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Позивач працював на підприємствах відповідачів: ВАТ «КЗРК» 146 місяців - 59,1 % загального стажу роботи в шкідливих умовах, ВАТ «ЦГЗК» 101 місяць - 40,9 % загального стажу роботи в шкідливих умовах і знаходився з останніми у трудових відносинах, що підтверджується записами про це у його трудовій книжці.

Доводи відповідач ВАТ «ЦГЗК» щодо пропуску позивачем строку позовної давності, безпідставні, оскільки відповідно до п.З ч.І ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, і іншим ушкодженням здоров'я.

Аналізуючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 В.1. до обох відповідачів ВАТ «КЗРК» і ВАТ «ЦГЗК» про відшкодування моральної шкоди, такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки, право на відшкодування моральної шкоди відповідачем, відносно втрати працездатності, встановленої вперше у лютому 1987р. - 15 %, та визначена позивачем сума відшкодування моральної шкоди не відповідна до заподіяної йому, фактично, моральної шкоди.

На думку суду, сума відшкодування моральної шкоди, з огляду на встановлені судом обставини справи, повинна бути відповідна заподіяній моральній шкоді, з урахуванням таких обставин, як неможливість повного відновлення стану здоров'я позивача, фактично, і позбавлення його можливості продовження працювати за професією, або взагалі працювати, наявність у нього певних фізичних вад, свідчить про зміну його звичного стану життя, що призвело до моральних та фізичних страждань позивача, потребуючих постійне, періодичне лікування в амбулаторних умовах та умовах стаціонару, яке потребуватиме від позивача додаткових сил та витрат, а також витрат на санаторно-курортне, реабілітаційне лікування, що несе за собою додаткові страждання, з чого слід зробити висновок про те, що на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути у відшкодування моральної шкоди з ВАТ «КЗРК» - 30 тис. гри., а з ВАТ «ЦГЗК» - 20 тис. гри.

Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 169. 209, 212, 214-215,218 ЦПК України, ст. 13 Закону України „Про охорону праці", суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворіжзалізрудком», Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням ЗАДОВОЛЬНИТИ ЧАСТКОВО.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 20 тис. гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також з Відкритого акціонерного товариства «Криворіжзалізрудком» на користь ОСОБА_3 30 тис. гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнутії з відповідачів ВАГ «Криворіжзалізрудком» і з ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 по 400 грн. з кожного за надані юридичні послуги позивачу.

Стягнути солідарно з відповідачів ВАТ «Криворіжзалізрудком» і з ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір в сумі 08,50 ірн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн. в дохід держави.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подасться протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя : Українець Ю.Й.