Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2012 Справа №2-7277/11

головуючої І.М.Тихої

секретарів І.А.Матрифайло,

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник”, Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ПП “Тернопільська фірма “Будівельник”, ПАТ “ОСОБА_4 Аваль”, третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_5Л про визнання недійсними договору дольової участі у будівництві квартири № 32, загальною площею 118,5 кв.м. за адресою вул.Юності в м. Тернополі, укладеного між ОСОБА_3 та ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” та договору іпотеки від 09.02.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ “ОСОБА_4 Аваль”, зареєстрованого в реєстрі за №1501, предметом іпотеки за яким стали майнові права ОСОБА_3 на квартиру № 32, загальною площею 118,5 кв.м. за адресою вул. Юності в м. Тернополі та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис заборони на нерухоме майно від 09.02.2007 року за № 4479470, здійснений реєстратором –приватним нотаріусом ОСОБА_5 та запис арешту нерухомого майна від 20.04. 2011 року за № 11096645 здійснений реєстратором –Тернопільська філія державного підприємства “Інформаційний центр”Міністерства юстиції України, зареєстрований на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, б/н Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, квартири, майнові права на трьохкімнатну квартиру № 32 загальною площею 118,5 кв.м. в м.Тернополі по вул. Юності, будинок б/н.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що оспорюваний нею договір про пайову участь у будівництві квартири, укладений між ОСОБА_3 та ПП “ТФ Будівельник” є фіктивним, тобто укладений без наміру створення обумовлених ним правових наслідків, метою його укладання була лише необхідність отримати кредит в фінансовій установі для задоволення потреб ПМП ТФ Будівельник, ОСОБА_3 коштів в рахунок оплати вартості будівництва не вносив. Крім того, на вказану квартиру № 32 на сьомому поверсі, проектною загальною площею 118,5 кв.м. по вул. Юності -1 в м.Тернополі укладено договір дольової участі між нею та ПМП ТФ Будівельник 3.11.2004 року та при його укладенні нею було оплачено забудівнику кошти в розмірі 100 відсотків оплати вартості будівництва, що стверджується квитанціями про оплату. Крім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.02.2011 року за нею визнано майнові права на вказану незавершену будівництвом квартиру. Оскільки предметом спірного договору іпотеки стали неіснуючі майнові права ОСОБА_3, вважає, що його слід визнати таким, що вчинений під впливом обману.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали повністю та просять його задовольнити з викладених у заяві мотивів.

Відповідач ОСОБА_3 в суді позов визнав та пояснив, що не мав наміру набувати майнові права на спірну квартиру, не сплачував за неї кошти, договір про пайову участь був укладений з метою передачі майнових прав на спірну квартиру в іпотеку банку для отримання ПП ТФ “Будівельник” кредиту, він лише формально підписав необхідний пакет документів, а кредитні кошти отримав касир ПП ТФ “Будівельник” та в подальшому фірма здійснювала погашення кредиту.

Представник ПП "Тернопільська фірма Будівельник" до суду не з”явився, проте, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

ПАТ “ОСОБА_4 Аваль” не направив до суду свого представника, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи у суді у встановленому законом порядку.

Третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 не заявив про свою участь в справі, хоча також був повідомлений про час та місце її розгляду у суді у встановленому законом порядку.

Судом встановлено наступні факти.

03.11.2004 року між ПМП "Тернопільська фірма "Будівельник" (котре перейменоване на Приватне підприємство "Тернопільська фірма Будівельник") в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір дольової участі у будівництві квартири № 32 на сьомому поверсі, проектною загальною площею 118,5 кв.м. по вул. Юності -1 в м.Тернополі.

Відповідно до п. 2.1 даного договору позивачка при складані договору внесла в касу забудівника кошти в сумі 248 424 гривень, що становить 100% оплати вартості приміщення та підтверджується платіжними квитанціями.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.02.2011 року за нею визнано майнові права на квартиру № 32 на сьомому поверсі, проектною загальною площею 118,5 кв.м. по вул. Юності -1 в м.Тернополі.

Разом з тим 18.11.2005 року між ОСОБА_3 та ПМП "Тернопільська фірма Будівельник" в особі директора ОСОБА_6 укладено договір дольової участі у будівництві квартири №32 проектною загальною площею 118,5 м2 за адресою вул. Юності, будинок б/н в м.Тернопіль, тобто на ту ж квартиру, стосовно якого укладено договір дольової участі з ОСОБА_2

В подальшому 09.02.2007 року між ПАТ “ОСОБА_4 Аваль”та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014\0034\74\30117, згідно умов якого ОСОБА_3 надано кредит в сумі 90 638,62 доларів США, з метою забезпечення виконання боржником зобов”язань по якому між банком та ОСОБА_3 9 лютого 2007 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1501, предметом якого стали майнові права на трикімнатну квартиру №32, загальною проектною площею 118,5 кв.м., яка знаходиться на сьомому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Юності в м. Тернополі, належні іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору про пайову участь від 18.11.2005 року, укладеному між ним та ПП ТФ “Будівельник”.

На підставі вказаного договору іпотеки за заявою банку в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна зареєстровано заборону відчуження трикімнатної квартири №32, загальною проектною площею 118,5 кв.м., яка знаходиться на сьомому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Юності в м. Тернопіль, що підтверджується витягом з реєстру за № 4479470 від 9.02.2007 року.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В п.24 Постанови № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України зазначає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним в ч.5 ст. 203 ЦК України, оскільки спрямований не на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивному правочині воля сторони не відповідає зовнішньому її прояву.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи правочину, прав та обов”язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням) , такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин може бути визнаним вчиненим під випливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в обману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману на відміну від помилки є умисел: особа знає про наявність або відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією , не всупила б у правовідносини не вигідні для неї.

Виходячи із змісту п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6.11.2011 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”вимога про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину так і іншою заінтересованою особою, права та інтереси якої порушено вчиненням право чину.

Як свідчать досліджені в судовому засіданні протоколи допитів в якості свідка ОСОБА_3 від 08 лютого 2011 року, дані ним під час досудового слідства, у кримінальній справі , порушеній стосовно директора ПП Тернопільська фірма Будівельник ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191 КК України та за ч.2 ст. 364 КК України, що розглядається Тернопільським міськрайонним судом за № 1- 679, ОСОБА_3 не вступав в дольову участь у будівництві трикімнатної квартири №32, загальною проектною площею 118,5 кв.м., яка знаходиться на сьомому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Юності в м. Тернопіль, жодних коштів в рахунок оплати вартості житла не вносив, а лише на прохання керівництва ПП ТФ “Будівельник” підписав договір пайової участі, договір іпотеки та кредитний договір, які є предметом даного судового розгляду, для отримання фірмою “Будівельник” кредитних коштів. Вказане він підтвердив у суді допитаний в якості свідка.

Таким чином, аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає, що спірний договір дольової участі від 18.11.2005 року, укладений між ОСОБА_3 та ПМП “ТФ Будівельник” слід визнати фіктивним, оскільки він укладений без наміру створення правових наслідків ним обумовлених, а саме - набуття права власності ОСОБА_3 на трикімнатну квартиру №32, загальною проектною площею 118,5 кв.м., яка знаходиться на сьомому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Юності в м. Тернопіль, так як ОСОБА_3 жодних коштів за ним не вносив, а його укладення переслідувало на меті передачу в іпотеку банку неіснуючих у ОСОБА_3 майнових прав на спірну квартиру для отримання ПП ТФ “Будівельник” кредитних коштів. А тому, суд вважає, що спірний договір іпотеки також слід визнати недійсним, оскільки він вчинений під впливом обману .

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що укладення між ОСОБА_3, ПП ТФ “Будівельник” та ПАТ “ОСОБА_4 Аваль”договорів, які є предметом спору, порушує майнові права позивачки на квартиру №32, загальною проектною площею 118,5 кв.м., яка знаходиться на сьомому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Юності в м. Тернополі, а тому позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання їх недійсними.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 61, 213, 215, 222 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 234 ЦК України, ст.3 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними: договір від 18 листопада 2005 року дольової участі у будівництві трикімнатної квартири №32, загальною проектною площею 118,5 кв.м., яка знаходиться на сьомому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Юності в м. Тернопіль, укладений між ОСОБА_3 та ПМП Тернопільська фірма Будівельник, та договір іпотеки від 09.02.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ “ОСОБА_4 Аваль”, зареєстрований в реєстрі за №1501, предметом іпотеки за яким є майнові права ОСОБА_3 на трикімнатну квартиру №32, загальною проектною площею 118,5 кв.м., яка знаходиться на сьомому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Юності в м. Тернопіль.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддяОСОБА_7