Справа № 2-907/2010

Провадження № 2-907/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2010 р. м.Енергодар

07 липня 2010 року Енергодарський міський суд Запорізької області

в складі: головуючого - судді: Федоренко О.І., при секретарі: Сердюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області про стягнення заборгованості з виплат державної соціальної допомоги як дитині війни, - ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з виплат державної соціальної допомоги як дитині війни.

Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до ст.1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни (далі за текстом - Закон). Згідно ст. 6 Закону з 01.01.2006 р. їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2009 році така допомога виплачувалась не в повному обсязі - лише у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. Крім того, зазначила, що вона у лютому 2010 року зверталась до відповідача стосовно здійснення перерахунку та виплати несплаченої їй, як „дитині війни”, щомісячної надбавки до пенсії за 2009 рік, Однак, отримала відмову і тому звернулась до суду з цим позовом. Просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з виплати встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 - IV від 18.11.2004 року державної соціальної допомоги за 2009 рік у розмірі 1225,20 грн.; стягнут и з відповідача судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. У подальшому, позивачка, свої позовні вимоги уточнила га просить суд зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачену сум коштів допомоги як дитині війни (а.с.15).

В судове засідання позивачка не з’явилась, у тексті позовної заяви зазначила про розгляд справи у її відсутності (а.с.5).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Керівник УПФУ м. Енергодар надав заперечення ( а.с. 19-20) відповідно до яких позовні вимоги не визнали, просить суд розглянути справу у їх відсутність. Зазначає, що ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визначено джерело фінансування соціальних виплат, а саме - за рахунок коштів державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду. П. 9 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261 передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того вважає, що законодавством України не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто відсутність законних підстав щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в тому розмірі, в якому просить позивач. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідив матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка народилася 20 грудня 1933 року, що підтверджується даними паспорта (а.с. 8), має пенсійне посвідчення з відміткою в ньому “дитина війни” (а.с.9), у зв’язку з чим відноситься до категорії громадян, які мали право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2009 р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»),

В лютому 2010 року позивачка зверталася до відповідача стосовно здійснення перерахунку та виплати їй щомісячної надбавки до пенсії у зв’язку тим, що має статус дитини війни у повному обсязі за 2009 рік ( а.с.6 ). Однак отримала письмову відповідь від 10.03.2010 року, в яких їй було відмовлено в перерахуванні та виплаті зазначеної нею суми (а.с.7)

Верховна Рада України Законом України № 489-У від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 12 ст. 71 призупинила дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо обмежень соціальних виплат законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік».

У відповідності до ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на викладене, невиплата позивачці соціальної допомоги, протягом 2009 року, в повному обсязі, ніж це передбачено ст. 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня- 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Згідно ч 1 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлений прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 р. - 573 грн, з 1 січня 2010 року - 695 грн. В подальшому Законом України № 1715 від 06.11.2009 р. внесені зміни до ст. 54 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік » і встановлені

вищезазначені розміри прожиткового мінімуму.

Будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не приймалося. Таким чином за 2009 рік відповідачем сплачено позивачу тільки 10 % щомісячної соціальної допомоги, замість встановлених ст.6 Закону 30 % вищезазначеної допомоги. В цьому суд вбачає незаконність бездіяльності відповідача.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог > зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть бути прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Разом з тим, суд не може ухвалити рішення про стягнення конкретної суми, про що просить позивач, оскільки нарахування і виплату даної соціальної допомоги відповідно до закону проводить УПФУ і в компетенцію суду цей вид діяльності не входить. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про судові витрати суд виходить з того, що відповідно до п.5 ч. 4 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті виплаті виплати на ІТЗ у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 19,124,152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 61, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007р., ст. ст. 10, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі надбавки до пенсії згідно до Закон України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Енергоддр Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплачену за 2009 рік надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання його в повному обсязі - з 09.07.2010 року з 15-00 години.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Суддя: О. І. Федоренко