Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа №22ц/793/1413/13 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 19, 27 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній

інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого ОСОБА_2

суддівОСОБА_3, ОСОБА_4

при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: департамент аналізу банківських операцій ОСОБА_7 банку України про захист прав споживача та визнання кредитно-заставного договору недійсним з моменту його укладення, про його тлумачення та відповідність вимогам закону та стягнення моральної шкоди, –

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 квітня 2008 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «Приватбанк» було укладено кредитно-заставний договір №CSRKA8000083017, відповідно до якого банком було надано кредитну суму 12018, 73 доларів США під процентну ставку 16,92% річних, що передбачено розділом 16(17) договору.

Відповідно до Договору та ст. 509, 510, 1046, 1054 ЦК України ПАТ КБ "Приватбанк", як кредитор, зобов'язався надати йому кредит у сумі 12 018,73 доларів США. Банком з 30 квітня 2008 року по 5 листопада 2012 року не був виконаний належним чином п.3.3 Договору у сумі 12 018.73 долара США: з 30 квітня 2008 року він не підписував будь-яку заяву про відкриття позичкового рахунку в іноземній валюті на його ім'я, та не був повідомлений про відкриття даного рахунку; з 30 квітня 2008 року дебетування позичкового рахунку 12 018,73 доларів США не було здійснено, оскільки рахунок не був відкритий на його ім'я; кредитування поточного рахунку №2620 (або поточний картковий) №2625) у сумі 12 018 долара США не було здійснено банком й досі; платіжні документи для перерахування безготівкової іноземної валюти з поточного рахунків відповідач не надавав позивачу.

Згідно зі статтями 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", України та Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління ОСОБА_7 банку України віл 15.08.2011 року № 281 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792, лише після жовтня 2011 року ПАТ «Приватбанк» була надана генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій. В переліку операцій, які мав право здійснювати ЗАТ КБ «Приватбанк», відповідно до додатку до Дозволу №22-2 від 4 грудня 2011 року відсутні операції з готівковою іноземною валютою, в тому числі з доларами США; операції з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту доларами США. На підставі частини третьої статті 91 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 30.04.2008 року, при підписанні кредитно-заставного договору № 29094059294796 «Приватбанк» не мав права, надавати фінансовий кредит іноземною валютою та здійснювати будь-які валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" - надавати кредит готівковою іноземною валютою, здійснювати будь-які операції з готівковою іноземною валютою.

Позивач й досі не отримав в повному обсязі фінансовий кредит іноземною валютою у сумі 12 018,73 доларів США за Договором. Внаслідок відсутності у відповідача належного дотримання актів цивільного законодавства України і внутрішніх правил виник комплаєнс-ризик у правовідносинах з ним. Комплаєнс-ризик - це ризик юридичних санкцій, фінансових збитків або втрати репутації внаслідок невиконання банком вимог законодавства України, нормативно-правових актів, внутрішніх положень і правил, а також стандартів саморегулівних організацій, що застосовуються до його діяльності.

Працівники банку навмисно ввели його в оману щодо надання правомірного вигляду набуттю доходів банком нібито від сплати процентів за кредитним договором в доларах США; надання правомірного вигляду сплати процентів за кредитним договором в доларах США, для приховання джерел походження реальних безпроцентних вкладів від мене в доларах США;ведення подвійної бухгалтерії, приховування готівкової іноземної валюти та приховування реального прибутку в ПАТ КБ «Приватбанк».

Позивач із за відсутності погодженого Графіку платежів вважає, що платіж може містити також приховані платежі, що буде порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.230 ЦК України з боку відповідача, або річна ставка не відповідає розміру ставки, яка зазначена в п. 16(17). 1.6. Договору - 16,92 %, а є більшою, що також є оманою з боку Відповідача. Транзитний рахунок 29094059294796, на який, відповідно до умов договору, Позивач повинен сплачувати щомісячно ануітетний платіж, не є його поточним рахунком, а виключно внутрішньо аналітичним рахунком банку, на який неможливо покласти та з якого неможливо списувати грошові кошти, оскільки він ведеться банком виключно для свого внутрішнього обліку. Відповідно до Постанови НБУ №492 від 12.11.2003 року та вимог глави 72 ЦК України будь-який банківський рахунок відкривається виключно на підставі договору, який укладається в письмовій формі між банком та клієнтом. Крім того, транзитний рахунок 29094059294796 використовується банком виключно для обліку своєї заборгованості перед іншими клієнтами банку, що підтверджується вимогами Постанови НБУ № 280 від 17.06.2004 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 року за № 918/9517.

Вказуючи в кредитному договорі обов'язок сплати позивачу ануітентного щомісячного платежу на транзитний рахунок №29094059294796, відповідач фактично змінює боржника в своїх зобов'язаннях перед клієнтами банку, тобто, вносячи грошові кошти на рахунок 29094059294796, він сплачує заборгованість банку перед іншими клієнтами, тобто банк спрямовує ці внесені грошові кошти з транзитного рахунку №29094059294796 на поточні рахунки інших клієнтів для погашення вже своєї заборгованості. Більше того, відповідно до квитанції про погашення кредиту та відсотків, платником та отримувачем за цією квитанцією є він особисто. Таким чином вважає, що при внесенні грошових коштів на Транзитний рахунок №29094059294796 , де утримувачем є він сам, встановлює обов'язок банку виплатити внесені кошти йому, що призводить до того, що банк стає його боржником, а він не погашав кредит та проценти за ним. Будь-яких заяв про взаємозалік на адресу Позивача з боку Відповідача не надходило. Таким чином, Відповідач фактично ввів Позивача в оману щодо належного погашення ним кредиту та процентів за ним на рахунок №29094059294796. залишаючи за собою можливість звернутися до нього в будь-який час з вимогою про сплату заборгованості, яка утворилася з часу підписання кредитного договору, незважаючи несплату ним на протязі 2008-2010 років кредиту та процентів за ним та інших платежів.

Просив ухвалити рішення про тлумачення правових норм, що регулюють укладення та виконання кредитно-заставного договору №CSRKA8000083017 від 30 квітня 2008 року та чи відповідає цей договір вимогам закону, визнати недійсним та таким, що вчинений внаслідок обману, кредитно-заставний договір за № CSRKA8000083017 від 30.04.2008 року ,стягнути з відповідача на користь позивача збитки у подвійному розмірі в сумі 27 200 грн., стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 13 600 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6, посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з”явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є ПАТ “ПриватБанк” було укладено кредитно-заставний договір за № СSRKA8000083017 відповідно до якого банком було надано кредитну суму 12018.73 доларів США під процентну ставку 16,92 % річних, що передбачено розділом 16 (17) договору. Позивач за власним волевиявленням звернувся до відповідача з заявою про видачу йому кредитних коштів.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти”

Позивачу, за укладеним кредитним договором та відповідно до вимог чинного законодавства, було видано кредитні кошти в сумі 12 018,73 дол. США, що підтверджується заявою ОСОБА_6 від 30 квітня 2008 року, де він власноручно розписався про отримання кредитних коштів, а також заявою про повний розрахунок за придбаний автомобіль

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ОСОБА_6 особисто звернувся до ПриватБанку з відповідним проханням про укладення споживчого кредиту. Він ознайомився і погодився з умовами кредитування, які були надані йому. Своїм підписом на договорі про іпотечний кредит позивач підтвердив факт про надання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку.

Своїм підписом на кредитному договорі позивач підтвердив наявність домовленостей між банком та ОСОБА_6 Дій, щодо спонукання до підписання даної додаткової угоди зі сторони відповідача судом не встановлено. Щодо надання погодженого графіку платежів п.16.6 встановлений щомісячний платіж позичальника для погашення заборгованості,відповідно до цього ,укладення графіку не є необхідним. Позивачу про можливість різкого та значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні,таких доказів в банку не має,оскільки ОСОБА_6 особисто звернувся до банку про надання йому кредиту,пропозиція до укладення договору надходила від ОСОБА_6,інформація про умови кредитування йому надається усно при оформленні кредиту

Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача про спонукання останнього до підписання даного договору через відсутність доказів, а тому погоджується з районним судом щодо критичної оцінки пояснень представника ОСОБА_8 та ОСОБА_6, оскільки у випадку порушення відповідачем умов кредитного договору, позивач мав би право звернутись до суду за захистом свого порушеного права, що зроблено не було з 30 квітня 2008 року. ОСОБА_6 звернувся до суду лише після того, як відповідач подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості.

Районним судом правомірно були спростовані твердження позивача про те, що відповідач спонукав його до укладення кредитного договору, банк пропонує до укладення типовий договір, умови якого є незмінними. Якщо, умовами самого договору не передбачено порядок його розірвання, він може бути розірваний в порядку, встановленому законодавством України.

За п'ять років користування кредитом ОСОБА_6 жодного разу не звертався до банку за роз'ясненням цих умов або їх виключення з кредитного договору та не долучає жодних доказів щодо звернення до банку з таким питанням, тим самим на думку суду фактично визнаючи умови банку як справедливі та такі, що не потребують змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ ”Приватбанк” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором № СSRKA8000083017 від 30 квітня 2008 року в сумі 88 847 грн. 36 коп, що еквівалентно 11119,82 доларів США та штраф у розмірі 250 грн..

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 6 березня 2013 року вказане рішення районного суду залишено без змін.

Предметом розгляду по даній справі є той самий кредитний договір № СSRKA8000083017 від 30 квітня 2008 року ( рух коштів по транзитному рахунку №29094059294796 для встановлення розміру заборгованості, копії виписки та договір про відкриття поточного рахунку, внутрішнього положення банку про організацію роботи щодо здійснення касових операцій тощо).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на те, що відповідач при укладенні кредитного договору ввів в оману позичальника не підтверджено жодними доказами та мають вважатись припущеннями. Не підтверджений факт того, що ОСОБА_6 не був ознайомлений з істотними умовами кредитування та не мав повну інформацію про фінансові послуги. В даному випадку, згода на укладення та підпис на кредитному договорі, а також відсутність жодних звернень до відповідача протягом двох років про роз'яснення умов кредитування, свідчить про те, що ОСОБА_6 був ознайомлений з умовами кредитного договору та жодних заперечень щодо його умов у позичальника не виникало.

Позивачем не наведено обставин, які були приховані відповідачем та могли перешкодити вчиненню правочину.

Досліджуючи матеріали справи, районним судом було правомірно встановлено наявність законодавчо закріплених позицій щодо кредитування фізичних осіб в іноземній валюті.

Видача кредитів банками чинним законодавством не заборонено. Згідно з п.1 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

На здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини 2 статті 47 Закону “Про банки та банківську діяльність ” необхідне надання дозволу ОСОБА_7 банком України (у тому числі – на здійснення операцій з валютними цінностями).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ОСОБА_7, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої статті 47 цього Закону надає дозвіл ОСОБА_7 банк України.

Згідно п. 2.3. глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій затверджену постановою Правління ОСОБА_7 банку України від 17 липня 2001 р. № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_7 банку банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано НБУ для ЗАТ КБ Потватбанк банківська ліцензія №22 від 04.12.2001 року та дозвіл №22-2 від 29.07.2003 року з додатком до нього №22-2. У додатку до дозволу зазначений перелік операцій, в т.ч. включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція  в повній мірі відповідає характеру укладеної з позивачем кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 524 ЦК України “зобов”язання має бути виражено у грошовій одиниці Україні – гривні”. До того ж ч.2 статті 524 ЦК зазначає “сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті”.

Відповідно до ст. ст. 533 ЦК передбачає ”використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснення розрахунків та території України за зобов”язаннямидопускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом”.

Згідно ч.2 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та контролю ” вказує, що “резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами законодавства України”.

ОСОБА_7 України, під час виконання своїх функцій, “здійснює контроль та валютне регулювання, визначає порядок та здійснення операцій в іноземній валюті, організовує та здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій ” - п.14 ст.7 ЗУ “ Про ОСОБА_7 України. Згідно п.2 ст.5 Декрету КМ України відповідну ліцензію (дозвіл №22-2 від 29 липня 2003 року) на видачу кредитів у іноземній валюті ПриватБанк отримав від ОСОБА_7 Банку України і керується нею в своїй діяльності. Порядок та результати використання ліцензії ПриватБанком, НБУ контролює шляхом здійснення регулярних перевірок.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю ”, відповідно до якої індивідуальної ліцензії потребують операції, щодо надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством. Діючим законодавством не передбачено обмеження строку та суми кредитів, що видаються в іноземній валюті для яких потрібна вказана індивідуальна ліцензія.

Відповідно до п. 1.2. ст. 7 ЗУ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”: поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Поточний рахунок необхідний в першу чергу клієнту для спрощення зберігання коштів та можливості вільного їх переказу на інші рахунки. При видачі кредиту, позичальнику банком одноразово видається певна сума коштів, що направляється позичальником за їх призначенням(в даному випадку кошти надавались на придбання автомобіля та були перераховані банком на рахунок, вказаний ОСОБА_6Ю.). Кошти, що сплачує позичальник на погашення кредиту є власністю банку та не можуть надаватись позичальнику для подальшого вільного керування ними. А тому на думку суду банк, при видачі кредиту, відкриває позичальнику транзитний рахунок(вказаний в кредитному договорі), на який вносяться кошти для подальшого їх спрямування на погашення тіла кредиту, відсотків та штрафів.

ЗУ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду за платіжними системами, переказ коштів та кредитні операції — є різними видами банківської діяльності, а тому даний ЗУ не може братись судом до уваги при визначенні порушень банку при видачі кредитних коштів ОСОБА_6

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема, вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що на думку суду волевиявлення ОСОБА_6 при укладенні кредитно-заставного договору було вільним та відповідало його внутрішній волі, а тому він підписав кредитно-заставний договір, чим і погодився з умовами кредитування.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим та ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_6 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 218 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: департамент аналізу банківських операцій ОСОБА_7 банку України про захист прав споживача та визнання кредитно-заставного договору недійсним з моменту його укладення, про його тлумачення та відповідність вимогам закону та стягнення моральної шкоди – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий

Судді