Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 22ц-150/2012 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 56 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Качана О.В.

суддів Скіця М.І., Захарової А.Ф.

при секретарі Кривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про виключення майна з акту опису й арешту, - встановила:

В січні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5 про виключення майна з акту опису й арешту, посилаючись на те, що 13 січня 2011 року державним виконавцем відділу ДВС Смілянського МУЮ в процесі виконання зведеного виконавчого провадження в будинку №41 по вул. Ромейка в м. Сміла, що належить на праві власності ОСОБА_5, проведено опис та арешт рухомого майна:

1.телевізор плазмовий «SONY»,

2.музичний центр «SONY»,

3.тюнер із супутниковою тарілкою Skycate cat,

4.м'яка частина, яка складається із крісла, дивана та пуфика,

5.портативний DVD FX 950,

6.пилосос «SAMSUNG»,

7.столик письмовий,

8.стінка купе коричневого кольору, двері дзеркальні,

9.прихожа купе копичневого (двері матові),

10.набір інструментів,

11.кухня з натурального дерева коричньового кольору,

12.хлібопічка «PANASONIC»,

13.телевізор плазмовий «PANASONIC»,

14.кондиціонер «HITACHI»,

15.тюнер з супутниковою тарілкою,

16.фотоапарат «NIKON»,

17.музичний центр «AEG»,

18.телевізор «PHILIPS» сірого кольору,

19.кондиціонер «HITACHI»,

20.стінка коричневого кольору,

21.праска «TEFAL»,

22.гладильна дошка,

23.домофон,

24.камери зовнішнього спостереження,

25.кондиціонер «HITACHI»,

26.кондиціонер «HITACHI». Всього на суму 17900 грн.

Зазначала, що вищевказані речі, незважаючи на їх знаходження у будинку дочки, фактично належать їй. Обгрунірвуючи свою позицію позивачка надала суду податкові накладні та квитанції до прибуткових касових ордерів про придбання товару у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також договір позики майна, згідно якого позивачка передала ОСОБА_5 майно, що знаходиться в будинку за адресою: м, Сміла, вул. Ромейка 41, включаючи і майно зазначене в акті опису й арешту, в безоплатне користування строком на 5 років.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 березня 2011 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «ІМЕКСБАНК».

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне встановлення обставин справи, не надання повної та всебічної оцінки наявним в справі доказам, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачка - мати боржниці, звернулася до суду з вимогою про виключення майна із опису й арешту зазначаючи, що згідно договору позички від 23 лютого 2009 року вона передала своїй дочці ОСОБА_5 в користування майно домашнього вжитку, складну побутову техніку, меблі та пристрої технічного оснащення будинку, а всього 45 найменувань, терміном на 5 років. Загальна вартість майна, переданого в позичку становить 176 870 грн.

Відмовляючи позивачам в задоволенні позову про виключення з акту опису та звільнення з під арешту описаного майна, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином не доведено право власності на описане й аре5штоване майно.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту опису і арешту майна (а.с. 6-11) державним виконавцем встановлено, заборону вчиняти будь-які дії по відчуженню описаного і арештованого майна. Зауважень і заяв від присутніх, в тому числі і від власника будинку ОСОБА_5 не надходило.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернутися з позовом до суду про звільнення майна з- під арешту та визнання права власності може лише особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого

провадження» передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до зравил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. І ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Надані позивачем чеки та інші документи на придбання товарів колегія не може зважати належними та допустимими доказами, оскільки вони не мають індивідуальних ознак писаного майна - зокрема серійних номерів, а особи, що видали накладні на ім»я позивачки займаються іншими видами підприємницької діяльності. Так ФОП ОСОБА_6 займається виробництвом будівельних матеріалів з бетону. ФОП ОСОБА_7 -- солильне і стругальне виробництво. ФОП ОСОБА_8 1.1. - лісопильне і стругальне виробництво.

Із податкових звітів ФОП вбачається, що суми отриманого ними прибутку суттєво різняться від сум, зазначених у накладних.

Також колегія суддів вважає, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 23 --отого 2009 року договір позички майна спрямований на ухилення останньою від виконання рішення суду та погашених боргових зобов»язань і по своїй суті є зловживанням особою своїм правом. Даний висновок ґрунтується зокрема на тому, що згідно договору позички в користування була передана побутова техніка котра слугує обладнанням приміщень житлового будинку; газова плита, електрична піч, домофон, камери зовнішнього спостереження, чотири кондиціонери та два комплекти супутникового телебачення.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду.

Позивачка звернулася до суду із позовом про виключення з акту опису і звільнення з-під арешту, що законом не передбачено.

З вищенаведених обставин по справі та положень чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції стосовно недоведеності вимог позивачки є правильними, а надані докази є по своїй суті неналежними.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 218 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про виключення майна з акту опису й арешту - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді