ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
12.05.09 Справа № 12/158
ПОСТАНОВА
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Сігма”(далі ПП “Сігма”) № 1/1 від 03.01.09 р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.12.08 р.
у справі № 12/158
за позовом Приватного підприємства виробничо-торгівельної бази “Мирослава”(далі ПП ВТБ “Мирослава”), м. Мукачево
до відповідача: ПП “Сігма”, м. Мукачево
про стягнення суми 5 525 грн. –основного боргу; 1 326 грн. –пені та 1 614 грн. недоотриманих прибутків
за участю представників:
від позивача: Кость В.М.- директор;
від відповідача: Соскида С.Ю. - представник.
ВСТАНОВИВ:
ПП ВТБ “Мирослава” звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до ПП “Сігма” про стягнення суми 5 525 грн. –основного боргу; 1 326 грн. –пені та 1 614 грн. недоотриманих прибутків.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.12.2008 року у справі № 12/158 (суддя Тисянчин В.М.) позов ПП ВТБ “Мирослава” до ПП “Сігма” про стягнення суми 5 525 грн. –основного боргу; 1 326 грн. –пені та 1 614 грн. недоотриманих прибутків, задоволено частково. Суд стягнув з ПП «Сігма»на користь ПП ВТБ “Мирослава” суми 5 525 грн. –основного боргу, в решті позову відмовив.
ПП “Сігма” не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу № 1/1 від 03.01.09 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 23.12.2008 року, в частині стягнення з ПП «Сігма»основного боргу 5 525 грн.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 23.12.2008 року є незаконним і не відповідає умовам усної угоди між сторонами про порядок взаєморозрахунків, термінів оплати і розрахунків.
Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості та відповідно до накладних № 0079 від 22.01.2008 року, № 0096 від 26.01.2008 року, № 0118 від 30.01.2008 року, №0097 від 28.01.2008 року (а.с.8-9) ПП «Мирослава»відпустило будівельні матеріали ПП “Сігма” на суму 5 525 грн.
Позивач в позовній заяві зазначає, що будівельні матеріали були відпущені ПП «Сігма» в борг на 10 календарних днів, для термінового ремонту дошкільних закладів. Однак, на момент пред’явлення позову відповідач не розрахувався перед позивачем.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 5 525 грн. основного боргу.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за поставлений останнім товар і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 5 525 грн. грн.
Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом безпідставно стягнуто з відповідача 5 525 грн. основного боргу, оскільки фактично борг є значно нижчим, колегією суддів не береться до уваги, з наступних підстав.
Відповідач не заперечує, що отримав від позивача будівельні матеріали на підставі усної домовленості та згідно накладних № 0079 від 22.01.2008 року, № 0096 від 26.01.2008 року, № 0118 від 30.01.2008 року, №0097 від 28.01.2008 року. Однак, доказів оплати за отримані будівельні мктеріали, як в суд першої інстанції так і в суд апеляційної інстанції не надав.
Позов заявлено ПП ВТБ “Мирослава” до ПП “Сігма” про стягнення суми 5 525 грн. –основного боргу; 1 326 грн. –пені та 1 614 грн. недоотриманих прибутків.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України). Як видно з матеріалів справи, позивач на підставі усної домовленості відпустив будівельні матеріали відповідачу. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в позові позивачу про стягнення пені у сумі 1326 грн.
Згідно з приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України встановлено склад та розмір відшкодування збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Частиною 7 даної норми передбачено, що склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання –господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.
Відповідно до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Зі змісту зазначених норм випливає, що в кожному конкретному випадку позивач (кредитор) повинен здійснити та подати суду разом з позовною заявою відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків (неодержаних доходів).
В порушення наведених положень ГПК України позовна заява, додані до неї докази не містять розрахунку суми збитків у вигляді неодержаного доходу в розмірі 1 614 грн. та також не підтверджують можливість реального понесення таких збитків позивачем, або ж отримання такої суми у разі належного виконання відповідачем своїх обов’язків за договорами.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 23.12.2008 року у справі № 12/158.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Львівський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.12.2008 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.