ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2009 р. Справа № 60/119-09
вх. № 3687/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 - довіреність № 536 від 21.05.2009 року; відповідача - керівник Михайлова Н.М. - розпорядження № 103 від 30.01.2009 року;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків
до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Комінтернівського району м. Харкова Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м.Харків
про стягнення 339633,72 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) 12 травня 2009 року звернувся до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Комінтернівського району м. Харкова Департаменту житлового господарства Харківської міської ради заборгованості в сумі 303789,31 грн. за договором купівлі-продажу № 83-1 від 02.01.2008р. та пені в розмірі 35844,41 грн.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу № 83-1 від 02.01.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар, однак відповідач не виконав свої зобов"язання належним чином щодо своєчасної та повної сплати отриманого товару, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано пеню від простроченої суми заборгованості.
У позовній заяві позивач виклав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах розміру ціни позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25 травня 2009 року о 12:20 годині. Зазначеною ухвалою було також прийнято до розгляду клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю. Окрім того, позивач 25.05.2009р. надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №14639) правові обгрунтування забезпечення позову, в яких позивач зазначає, що тривале невиконання відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу № 83-1 від 02.01.2008р., надає впевненість вважати, що виконання рішення господарського суду може бути утруднено або взагалі стане неможливим, майно, що належить відповідачу може бути продане.
Позивач 25.05.2009р. надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 14640) документи, на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року, які долучені судом до матеріалів справи.
Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позов (вх. № 14724), в якому позовні вимоги визнає повністю, та зазначає, що оскільки у підприємства відповідача відсутні грошові кошти, відповідач не заперечує проти вжиття заходів забезпечення позову. Окрім того, відповідач супровідним листом (вх. №14722) надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження по справі.
Надані відповідачем документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2009 року заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову була задоволена судом, в порядку статтей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено, що 02.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №83-1.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник (позивач) зобов"язався передати у власність покупця (відповідач) нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
В пункті 1.4. договору сторони встановили, що асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії товару узгоджується сторонами шляхом виставлення постачальником рахунків-фактур, які є невід"ємною частиною даного договору. Постачальник передає покупцеві рахунок-фактуру в день його виставлення.
На виконання вищезазначених умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар (нафтопродукти) згідно видаткових накладних №№ РН-0000413 від 19.08.2008 р. на суму 24110 грн., РН-0000424 від 27.08.2008 р. на суму 35652,50 грн., РН-0000430 від 28.08.2008 р. на суму 21281 грн., РН-0000437 від 30.08.2008 р. на суму 27398,41 грн., РН-0000447 від 03.09.2008 р. на суму 22429 грн., РН-0000455 від 08.09.2008 р. на суму 20977 грн., РН-0000465 від 10.09.2008 р. на суму 20933,50 грн., РН-0000472 від 15.09.2008 р. на суму 19260 грн., РН-0000475 від 16.09.2008 р. на суму 21211,50 грн., РН-0000482 від 18.09.2008 р. на суму 23867 грн., РН-0000494 від 26.09.2008 р. на суму 20163 грн., РН-0000499 від 29.09.2008 р. на суму 18245 грн., РН-0000501 від 30.09.2008 р. на суму 29458 грн., РН-0000508 від 03.10.2008 р. на суму 10010,10 грн., РН-0000509 від 03.10.2008 р. на суму 10692 грн., РН-0000518 від 13.10.2008 р. на суму 122 грн. та РН-0000520 від 14.10.2008 р. на суму 407 грн., за довіреностями серії ЯОЧ № 739743 від 11.08.2008 р. № 739753 від 05.09.2008 р. та № 739767 від 01.10.2008 р. всього поставлено відповідачу товару на загальну суму 317217,01 грн.
Пунктом 3.1. договору, встановлено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі видаткової накаладної протягом 5 (п"яти) банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.
Відповідачем частково було сплачено вартість товару, отриманого за видатковою накладною № РН-0000413 від 19.08.2008 р., в сумі 13427,70 грн., що визнається сторонами.
За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 303789,31 грн., що підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 303789,31 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.2 договору сторони обумовили, що в разі несвоєчасної сплати відповідачем продукції в строки, узгоджені сторонами відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої (несвоєчасно сплаченої) продукції за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 35844,41 грн., відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 3396,34 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 66, 67, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Комінтернівського району м. Харкова Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (61100, м. Харків, вул. Танкопія, 8В, ідентифікаційний код 05478539, р/р 26004301731713 в Комінтернівському відділенні ПІБ, МФО 351362) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61046, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії № 2 банку "Грант", МФО 351630) суму заборгованості 303789,31 грн., пеню в розмірі 35844,41 грн., державне мито в сумі 3396,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 27 травня 2009 року.
Суддя