ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2009 р. Справа № 60/65-09
вх. № 2706/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Скриннік І.А. - довіреність б/н від 27.03.2009 року;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Промдизель", м. Харків
до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, 2. Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод", м.Полтава
про стягнення 252722,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Промдизель" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (1-й відповідач) та Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (2-й відповідач), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 252722,66 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 10 січня 2008 року між позивачем та 2-м відповідачем був укладений договір поставки № 70-30/04, згідно умов якого позивач поставив 2-му відповідачу товар, а 2-ий відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті товару не виконав, внаслідок чого на момент подачі позовної заяви виникла вищезазначена сума заборгованості, крім того, позивач посилається на те, що 10 січня 2008 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки, згідно умов якого 1-й відповідач поручився за виконання 2-м відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 70-30/04 від 10 січня 2008 року в повному обсязі, однак своїх зобов'язань 1-ий відповідач по сплаті заборгованості 2-го відповідача не виконав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 квітня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 квітня 2009 року о 14:30 годині.
В судовому засіданні 13 квітня 2009 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог (вх. №10967), відповідно до якої просив суд стягнути всю суму заборгованості - 252722,66 грн. лише з 2-го відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року було відкладено розгляд справи на 12 травня 2009 року о 14:20 та прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог.
12 травня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав докази направлення копії заяви про зміну позовних вимог, згідно супровідного листа (вх. № 13305), які долучені судом до матеріалів справи.
2-й відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав 06.05.2009 р. клопотання про відкладення розгляду справи, в зв"язку з тим, що їх підприємство буде працювати з 18 травня 2009 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2009 року клопотання 2-го відповідача було задоволено та розгляд справи був відкладений на 25 травня 2009 року о 11:20.
25 травня 2009 року представник позивача за супровідним листом (вх. №14651) надав копію довідки з Єдиного державного реєстру, копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства позивача та копію статуту підпрємства позивача.
Надані позивачем документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представники відповідачів у судове засідання, призначене на 25 травня 2009 року не з"явились. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надали.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
10 січня 2008 року між 2-им відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник) був укладений договір поставки № 70-30/04.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов’язався поставити продукцію, а покупець прийняти та оплати продукцію в кількості, по найменуванням на умовах, передбачених цим Договором.
В пункті 1.2. договору сторони встановили, що найменування продукції, кількість, ціна по кожній партії продукції узгоджується сторонами в Специфікації та Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного Договору.
Згідно звернення 2-го відповідача від 14 жовтня 2008 року за № 7007-596 позивачем було поставлено за видатковою накладною № ПД-0000151 від 16.10.2008 року товар (колесо зубчате 2ТЭ10Л 30.55.112) в кількості 18 шт. на загальну суму 241 920,00 грн. (у т.ч. ПДВ). 2-ий відповідач отримав товар за видатковою накладною № ПД-0000151 від 16.10.2008 року, про що свідчить лист № 7007зч634 від 30.10.2008 року, в якому він також гарантував сплатити його вартість до листопада місяця.
Враховуючи те, що 2-ий відповідач не сплатив в строк до 01.11.2008 р. вартість отриманого товару позивач 16 березня 2009 року надіслав на адресу 2-го відповідача вимогу про сплату боргу в сумі 241 920 грн., однак 2-ий відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар в сумі 241 920 грн.
10 січня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов"язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов"язань за договором поставки № 70-30/04 від 10.01.2008 року.
Згідно ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості в сумі 241 920 грн. Однак, під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути всю суму заборгованості - 252722,66 грн. лише з 2-го відповідача.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачами не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 241 920,00 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 4.4. договору за прострочення сплати за продукцію в строк оплати, встановлений в п. 2.3 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати за продукцію, але не більше облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін до 01.11.2008 р., позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 10802,66 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 2528,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 692 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 216, 217, 230, ст. 265 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод” (36030, м. Полтава, вул. Гайового, 30, п/р 26004041717700 в АКІБ "УкрСиббанк”, МФО 351005, ідентифікаційний код 13962568) на користь Акціонерного товариства "Промдизель” (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 6, п/р 26000300000052 в ХФ АКБ "Форум", МФО 350772, ідентифікаційний код 31796565) суму заборгованості у розмірі 241 920 грн., пені в сумі 10 802,66 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 2 528,00 грн. та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 27 травня 2009 року
Суддя
справа № 60/65-09