ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.05.09р. | Справа № 1/11-09(28/4-08) |
За позовом Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу "Самара", м. Дніпропетровськ
про стягнення 27 236 грн. 39 коп.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
позивача: Шаповал М.Г., довір. № 1 від 05.01.2009р.;
відповідача: Барановська А.С., довір. № 14 від 19.01.2009р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просив стягнути з Відповідача в порядку регресу 30 616,36 грн.
За уточненими позовними вимогами, що надійшли до суду 07.02.2008р., Позивач, на підставі ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з Відповідача в порядку регресу 27 236,39 грн.
Відповідач позов заперечує, у відзиві на позов зазначає, що у розумінні до ст. 541 ЦК України, між сторонами ніяких солідарних зобов'язань не виникало, вина Відповідача, у заподіянні Позивачеві збитків, відсутня.
У судовому засіданні оголошувались перерви до 14.05.2009р., та до 25.05.2009р.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд
ВСТАНОВИВ:
У справі № 13\380(28\35)-06, що розглядалась господарським судом Дніпропетровської області, рішення у якій змінено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, залишеним у силі постановою Вищого господарського суду України, встановлено, що на балансі Позивача знаходиться насосна станція водовідведення і напірний колектор, яка здійснює перекачку стічних вод 12 промислових підприємств, що є юридичними особами та ведуть самостійну господарську діяльність, у т.ч. і стічних вод Відповідача, на очисні споруди ВАТ "Дніпроенерго".
23.12.2002р. Позивачем та ПП Корніловою Т.Г. укладено договір оренди насосної станції водовідведення і напірного колектора строком на 5 років, з метою професійного технічного обслуговування та перекачування стоків на очисні споруди ВАТ "Дніпроенерго".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №20/120(Д35/5) задоволені позовні вимоги ВАТ "Дніпроенерго" до Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки (Позивача у даній справі) про спонукання укласти договір на водовідведення стічних вод на увесь обсяг стічних вод, з урахуванням 12 промислових підприємств на умовах проекту від 13.05.2004р. ВАТ "Дніпроенерго" з Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі облспоживспілки відповідний договір укладено 16.03.2005р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2007р. у справі № 13\380(28\35)-06 з Позивача у даній справі, стягнуто на користь ВАТ "Дніпроенерго" вартість безпідставно спожитих послуг у період з 01.01.2003р. до 15.03.2005р. в сумі 132 491,82 грн. з урахуванням стічних вод12 промислових підприємств, які є юридичними особами та ведуть самостійну господарську діяльність, у т.ч. і стічних вод Відповідача.
На виконання постанови суду Позивач сплатив ВАТ "Дніпроенерго" 132 491,82 грн.
Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників; солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі; солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі; виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього ( ч. 1 ст. 544 ЦК України).
Згідно з п. 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. №37, субабонент - це водокористувач, який одержує воду з міської водопровідної мережі або скидає стічні води в міську каналізаційну мережу через мережі абонента за укладеною з ним угодою та за погодженням з Водоканалом.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України приймання стічних вод Підприємств у систему каналізації здійснюється за договорами.
Пунктом 4.26. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (чинних протягом спірного періоду), затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65, передбачено, що абоненти й субабоненти несуть однакову відповідальність за порушення цих Правил.
За п. 3.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (чинних протягом спірного періоду) Водоканал має право дозволити приєднання водопровідного вводу об'єкта (субабонента) до водопровідної лінії основного абонента при узгодженні з абонентом умов приєднання:
а) узгодження з Водоканалом проекту приєднання;
б) якщо приєднання не погіршить водопостачання основного абонента;
в) встановлення приладів обліку води субабонентом;
г) якщо субабонент, що приєднується, приймає на себе усі витрати, пов'язані з приєднанням, у тому числі витрати на упорядкування території після приєднання.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не є субспоживачем Позивача у розумінні п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, так як у період з 01.01.2003р. до 15.03.2005р. угод з Позивачем, ВАТ "Дніпроенерго", ПП Корніловою Т.Г. на скид стічних вод у систему каналізації ним не укладалось. Також сторонами не надано доказів виконання сторонами, протягом спірного періоду, п. 3.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.
Відповідно до ст. 1166 ГК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, тих обставин, що Позивач за уточненими позовними вимогами, як на підставу вимог посилається на ст. 1166 ЦК України, суд вважає, що ним обрано невірний спосіб захисту, так як Позивачем не надано доказів спричинення йому шкоди Відповідачем, у результаті безпідставно спожитих послуг у період з 01.01.2003р. до 15.03.2005р.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 4, 33, 34, 35, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя С.Г. Юзіков