РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 2-737/10

27 квітня 2010 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого – судді Гичко М.Г.,

при секретарі Медяній І.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,

В С Т А Н О В И В :

02.02.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з нього на свою користь 77 449, 54 грн. на відшкодування майнової шкоди, 8 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Мотивує свій позов тим, що 28.12.2007 року відповідач ОСОБА_3 був прийнятий за трудовим договором на посаду продавця-консультанта в належній їй як приватному підприємцю на праві власності магазин «Сантехмаркет». З ним був укладений письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості майна, товару та інших цінностей в магазині. В період з 8 серпня по 9 жовтня 2008 року ОСОБА_3, реалізуючи товари різного переліку отримував за них від покупців кошти, які привласнював. 24 червня 2009 року щодо ОСОБА_3 Новоград-Волинським МВ УМВС України в Житомирській області порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 191 КК України. Досудовим слідством та під час розгляду кримінальної справи в суді встановлено, що ОСОБА_3 привласнив грошові кошти магазину «Сантехмаркет» на суму 33586,10 грн. Свою вину в скоєнні злочину ОСОБА_3 повністю визнав, однак заподіяної шкоди не відшкодував. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 17.08.2009 року ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності та покарання за п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, однак застосування до нього амністії не звільняє його від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином матеріальну шкоду, розмір якої обчислений у відповідності до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року, і складає 77 449,54 грн., а також моральну шкоду в сумі 8 000 грн., яка полягає в тому, що ОСОБА_3, реалізуючи товар, систематично не видавав покупцям необхідні документи на придбаний товар (чеки, гарантійні талони тощо), чим суттєво підірвав довіру покупців до магазину «Сантехмаркет», його ділову репутацію, престиж цього торговельного закладу. Привласнення протягом нетривалого часу значної суми коштів унеможливило їх використання в торговому обороті, що мало негативні наслідки для нормальних ділових зв’язків через неможливість продовження усталених стосунків по закупівлі товарів в партнерів (постачальників),що підірвало довіру до неї, внаслідок чого вона зазнала сильних моральних страждань та переживань, оскільки повернення втраченої в покупців та ділових партнерів репутації вимагає багато часу та значних зусиль. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивачка зважає також на те, що вже більше року відповідач ухиляється від добровільного її відшкодування, що також завдає їй переживань та моральних страждань.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з підстав та в обсязі, зазначених в позовній заяві.

Відповідач визнав позов частково в сумі 33 586, 10 грн. заподіяної ним матеріальної шкоди. Не погоджується з вимогою про стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 77449, 54 грн., а також з позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що вони заявлені безпідставно. Пояснив, що не відшкодував матеріальну шкоду своєчасно, оскільки знаходиться в скрутному матеріальному становищі, так як вже більш ніж півроку ніде не працює, живе за рахунок коштів батьків, має на утриманні неповнолітню дитину.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

Згідно трудового договору від 28.12.2007 року (а.с. 6), укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3, останній був прийнятий на посаду продавця-консультанта в належний на праві власності як приватному підприємцю позивачці ОСОБА_1 магазин «Сантехмаркет», що по вул. Соборності, 10 в м. Новоград-Волинський. Згідно умов даного договору ОСОБА_3 взяв на себе матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості майна, товару та інших цінностей в магазині.

В період з 8 серпня по 9 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_3, реалізуючи товари різного переліку отримував за них від покупців кошти, які привласнював. 24 червня 2009 року відносно ОСОБА_3 Новоград-Волинським МВ УМВС України в Житомирській області порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3 привласнив грошові кошти магазину «Сантехмаркет» на суму 33586,10 грн.

Як вбачається з постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17.08.2009 року (а.с. 43), відповідач ОСОБА_3 свою вину в скоєному злочині визнав повністю, щиро розкаявся в його вчиненні, однак в добровільному порядку завданої шкоди не відшкодував. Цією постановою ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності та покарання на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

П. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року № 14 передбачено, що матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом (пункти 3, 4, 8 статті 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 КПК України).

Обов’язок ОСОБА_3 відшкодувати завдану матеріальну шкоду випливає також із норм п. 1 та п. 3 ст. 134 Кодексу законів про працю України, в яких зазначається, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей або якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Оскільки та обставина, що саме відповідачем ОСОБА_3 було привласнено грошові кошти магазину «Сантехмаркет» на загальну суму 33586,10 грн. встановлена Новоград-Волинським міськрайонним судом під час розгляду кримінальної справи № 1-п-325/09, за наслідками розгляду якої ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності та покарання в результаті застосування акту амністії, у відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок суду, що набрав законної сили, обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому ця обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд визначає відповідно до ст. 135-3 КЗпП України і затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 116 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Згідно розрахунку суми матеріальних збитків, зробленого позивачкою із застосуванням вищезазначеного Порядку (а.с. 8), сума розкрадання без врахуванням амортизаційних відрахувань, податку на додану вартість та акцизного збору складає 33586,10 грн., а з врахуванням індексу інфляції, обчисленого у відповідності до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 року, загальна сума завданої шкоди складає 77 449, 54 грн.

Оскільки відповідач, незважаючи на часткове визнання в судовому засіданні цієї позовної заяви, не поставив під сумнів правильність наведеного розрахунку, не надав суду свого розрахунку в обґрунтування своїх заперечень, тому суд вважає за необхідне задовольнити цю позовну вимогу в повному обсязі, оскільки знаходить її обґрунтованою та такою, що підтверджується належними та достатніми доказами, а також в зв’язку з тим, що розрахунок шкоди здійснений у відповідності з усіма вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 23 ЦПК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачкою ОСОБА_1 завдана їй моральна шкода обґрунтовується з тих підстав, що відповідач ОСОБА_3 при реалізації товару не видавав систематично покупцям необхідні документи на придбаний товар (чеки, гарантійні талони тощо), чим підривав довіру покупців до магазину «Сантехмаркет», власником якого вона є, а також його ділову репутацію. Крім того, ОСОБА_1 зазнала сильних душевних страждань в зв’язку з унеможливленням застосування в діловому обороті привласнених ОСОБА_3 грошових коштів, які вона планувала використати для придбання нових товарів, однак не змогла цього зробити, що підірвало її ділові зв’язки з постачальниками цих товарів та їх довіру до неї. Повернення довіри покупців та постачальників вимагає значних зусиль та багато часу для відновлення попереднього становища.

Крім того, ОСОБА_1 ще однією підставою для відшкодування моральної шкоди зазначає, те, що додаткових моральних страждань їй завдає поведінка відповідача ОСОБА_3, який постійно ухиляється від відшкодування завданої внаслідок злочинних дій шкоди, а тому вважає справедливим та розумним визначити її розмір в сумі 8 000 грн., що складатиме менше чверті викрадених відповідачем коштів.

Суд, проаналізувавши викладені в позовній заяві аргументи та підстави, приходить до висновку, що діями ОСОБА_3 дійсно була завдана позивачці моральна шкода. Визначаючи її розмір суд враховує чіткі критерії, які зазначені в ч. 3 ст. 23 ЦПК України, а саме враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки, позбавлення позивачкою внаслідок привласнення відповідачем грошових коштів можливості їх застосування в торговому обороті, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, який характеризується прямим умислом, а також інші обставини, що мають істотне значення, а саме : майновий стан відповідача, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, відсутність в нього на момент розгляду справи постійного місця роботи, його ухиляння добровільно відшкодувати завдану внаслідок злочинних дій шкоду, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цієї позовної вимоги в сумі 4 000 грн. моральної шкоди, оскільки вважає що саме така сума грошового відшкодування є еквівалентною душевним стражданням, понесеним позивачкою.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати, а саме сплачені нею при подачі позовної заяви до суду 120 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст..ст. 10,11,15,57-60, 61,88, 212-215,294 ЦПК України, ст..ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 134 Кодексу Законів про працю України, Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 116, Листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року « Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 77 449 (сімдесят сім тисяч чотириста сорок дев’ять) грн. 54 коп. на відшкодування майнової шкоди, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, та 120 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачкою при подачі позовної заяви до суду.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів після його проголошення.

Головуючий