29.06.10 ,
Апеляційний суд Херсонської області
м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78
Справа № 1 la - 781/2010 Головуючий в 1 інстанції: Францішко Ю.В.
Категорія ст. 185 ч.2 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
ВИРОК
іменем України
29 червня 2010 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Годуна В.А.,
суддів Гемми Ю.М., Шевцової В.Г.,
з участю прокурора Литвиненка О.О.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 березня 2010 року, -
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_1, 27.01 Л 979 року народження,
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1,
українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не
працюючий, що мешкає Херсонська область, Голопристанський район, м.
Гола Пристань, вул. Ворошилова, 90, в силу ст.89 КК України такий, що не
має судимості,
засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працюючий, що мешкає Херсонська область, Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Ворошилова, 83, раніше судимий:
21.05.2009 року Голопристанським судом Херсонської області за ст. 309 ч.1
КК України на 2 роки позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України
звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком
на 1 рік;
засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 3 місяця арешту.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 21.05.2009 року, і остаточно визначено покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 22.03.2010 року.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що вони 06 лютого 2010 року близько 15 год. у м. Гола Пристань Херсонської області, за попередньою змовою між собою, шляхом вільного доступу, проникли на територію бази відпочинку ДП «Санаторій Гопри», звідки таємно викрали металеві решітки, чим завдали підприємству матеріальну шкоду на загальну суму 147 грн. 50 коп.
В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини, кваліфікацію дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, порушує питання про скасування вироку суду з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, неправильного застосування кримінального закону, зазначаючи, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не врахував, що він раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів і знову вчинив аналогічний злочин, був ініціатором вчинення крадіжки, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Тому призначене йому судом покарання з застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд не врахував, що він протягом іспитового строку вчинив новий злочин. Визначаючи йому остаточно покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки остаточне покарання має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Просить постановити новий вирок і призначити ОСОБА_1 за ст.185 ч.2 КК України покарання у виді 5 місяців арешту. ОСОБА_2 за ст.185 ч.2 КК України покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України остаточно визначити покарання - 2 роки 6 місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржується.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації їхніх дій за ст. 185 ч.2 КК України, обґрунтований доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч.З ст. 299 КПК України, в апеляції прокурором не оспорюється.
Разом із тим, як обгрунтовано вказано в апеляції прокурора, вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині призначення покарання підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинєе врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобіганню вчинення нею нових злочинів.
Згідно зі ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання інтим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Проте суд першої інстанції зазначені вимоги закону належним чином не виконав.
Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції послався на те. що він учинив злочин середньої тяжкості, характеризується негативно, та визнав обставинами, що пом’якшують покарання, - визнання вини, явку з повинною та щире каяття, обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені, і на підставі цього дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбуванні покарання у виді обмеження волі та прийняв рішення про звільнення засудженого віл відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам ст.65 КК України.
Як видно з матеріалів справи, що ОСОБА_1 характеризується негативне, раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів і знову вчинив аналогічний злочин, був ініціатором вчинення крадіжки, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи для суспільства та про його небажання стати на шлях виправлення, (а.с. 60 - 62 )
При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав для звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, а тому рішення суду в цій частині не можна визнати законним й обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливо лише в умовах його тримання в ізоляції - арешту. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд врахував, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, протягом іспитового строку вчинив новий злочин, характеризується негативно, обставини, які пом’якшують покарання, - визнання вини, явку з повинною, щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
Однак, визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі, суд першої інстанції при застосуванні правил ст. 71 КК України не врахував, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за вироком від 21.05.2009 року, яким ОСОБА_2 за ст. 309 ч.1 КК України призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, яке він не відбув.
Таким чином, вирок суду в частині призначення покарання як щодо ОСОБА_1 з застосуванням ст. ст.75, 76 КК України, так і щодо ОСОБА_2 не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню з постановлениям нового вироку.
Керуючись ст. 378 КПК України, колегія суддів, -
засудила:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначення покарання та застосування ст. ст.75, 76 КК України щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ст. 185 ч.2 КК України покарання у виді арешту строком на чотири місяці.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 підписку про невиїзд - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Призначити ОСОБА_2 за ст. 185 ч.2 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 21.05.2009 року й остаточно визначити ОСОБА_2 покарання 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 тримання під вартою - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання рахувати з 22.03.2010 року.
В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути подане касаційне подання прокурором протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими у той же строк із моменту вручення їм копії вироку, у Верховний Суд України через апеляційний суд Херсонської область
Головуючий:
Судді: