Справа №11а-423/2010 Головуючий у І інстанції: Головатий В.Я. Категорія – ч.2 ст.187 КК України Доповідач: Пайонкевич Т.Т.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Пайонкевича Т.Т.

суддів: Партики І.В., Галина В.П.

з участю прокурора: Потапчук О.П.

засуджених: ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією, засудженого ОСОБА_1 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2010 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, раніше судимого Сихівським районним судом м. Львова від 26.06.2009 року по ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.1 ст.357 КК України на 8 років позбавлення волі,

засуджено за:

- ч.2 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та попереднім вироком остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. В строк відбуття покарання ОСОБА_1 повністю зараховано покарання відбуте за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26.06.2009 року 1 рік 3 місяці 14 днів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 взяття під варту – до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Початок відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 13 січня 2009 року тобто з часу його фактичного затримання.

По цій же справі засуджено ОСОБА_2, який вирок суду відносно себе не оскаржував.

ОСОБА_1, який 02.09.2008 року вчинив розбій, за що засуджений вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26.06.2009 року по ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.1 ст.357 КК України, згідно ст. 70 КК України на вісім років позбавлення волі, визнано винним в тому, що він 13.01.2009 року, приблизно о 04 год.10 хв. повторно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись навпроти будинку №77 по проспекту Червоної Калини в м. Львові, вчинили напад на ОСОБА_3 з метою заволодіння її майном, обоє, застосували фізичне насильство небезпечне для її здоров'я, яке виразилось в нанесені ударів руками та ногами по тілу, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження. Коли потерпіла впала на тротуар ОСОБА_1 вирвав з рук потерпілої сумку, внаслідок чого обоє заволоділи сумкою вартістю 150 грн., в якій знаходився мобільний телефон марки "Мітсубіши М-320" вартістю 300 грн., з карткою оператора "Діджус" вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 10 грн., гаманець вартістю 120 грн. з грошима в сумі 20 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 625 грн.

Засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить пом'якшити обране йому покарання, оскільки воно на його думку надто суворе та застосувати ст. 69 КК України. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі покарання обставини а саме: визнання вини, щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивної характеристики, та проживання з дитинства без батька.

Заслухавши доповідача, доводи засудженого ОСОБА_1 на підтримання поданої ним апеляції, думку засудженого ОСОБА_2 на підтримання апеляції поданої ОСОБА_1, міркування прокурора із запереченнями на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині, при вказаних у вироку обставинах, доведена повністю та в апеляції не оспорюється, а його діям дана правильна кримінально-правова оцінка.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу винного, який на момент вчинення злочину був неповнолітнім, його молодий вік, те, що виховувався без батька, негативну характеристику, розкаяння у вчиненому. А тому міра покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.187 КК України обгрунтовано визначена судом як мінімальна межа, передбачена санкцією даної статті.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, а тому підстав для задоволення його апеляції немає.

Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 6 місяців з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: